Стосунки

Question

Доброго вечора

Цікавить думка фахівця.
Завершились відносини по причині боргів та періодичної випивки. І чоловік повідомив,що моє відношення стало причиною такої поведінки. Вину признав,але ж і нагадав,що спочатку в онлайн іграх шукав ендорфіни,яких не вистачало в стосунках. Типу все завжди не так, отримував лиш нарікання і це все з нього зробило /втрачену/ людину, бо раніше він був не таким (з його слів). Я в свою чергу вважаю, що взяла відповідальність за забезпечення сім'ї та не приділяла ніжності,адже важкувато переступити через себе...коли відчуваєш запах алкоголю. Ну а далі пішли ігри та борги. Постійні затримки на роботі. І я взагалі віддалилась. Чи варто мені переглянути свою поведінку? Але як не я буду сильною, то хто?   (Ці відносини завершено. Брехню я пробачити не зможу,та і він не намагається щось повертати,в принципі. Тому це в минулому, стараюсь пережити все на разі... Але цікавить що ж могло керувати людиною щоб так вчинити? І чи зможу взагалі будувати відносини в майбутньому,чи через свою /сталеву/ хватку відштовхую ? Не вмію бути слабкою.)

Владимир Анатольевич Тарасенко · Accepted Answer

[quote]Я незнаю,що керує) Мені здавалось це прояв характеру.[/quote]
Так, і я з Вами погоджуюсь. Це прояв характеру, в якому закладені не лише усвідомлені мотиви. Там є щось з більш раннього періоду життя, навіть довербального. 

[quote]якщо піти від початку,з дитинства....то я була сором'язливою та невпевненою. Мала друзів та спілкувалася виключно в своєму колі.[/quote]
На цьому тлі хіба не могло народитись намагання стати і проявлятись протилежним чином - сильною, стійкою, всемогутньою, щоби люди навколо і, насамперед, батьки помітили? А, помітивши, почали ЦІНУВАТИ? 

[quote]Просто до мене тягнуться люди,та як кажуть - отримують мотивацію і черпають від мене силу та підтримку.[/quote]
Ось де, здається, собака заритий(!) Відчувши переваги такого стилю поведінки, упевневшись в їх користі, Ваше внутрішнє Я могло відокремити і подавити ту частину особистості, яка має вразливість. Так формується фрагментарна особистість, згідно з чим людина вважає, що СИЛЬНА частина мене - це Я, а умовно слабка - то вже не Я.
Хоча насправді здорова і адекватна психіка передбачає цілісність(!)
До речі, щодо слабкості. Катаріна - героїня комедії В. Шекспіра,  казала своїм подругам - наша жіноча сила в слабкості, а слабкість наша безмежна. Ось так. Це про мудрість, про врахування усіх своїх сторін і граней. 

[quote]Я - другий варіант)))[/quote]
Це Ваше усталене ототожнення. Однак, вважаю, воно може бути об'ємним, а не доволі пласким, як зараз.  

[quote]Мені здається,я просто не тих вибирала. [/quote]
Будучи такою, якою Ви є, по-іншому і не могло бути! Адже вибір був з самого початку обумовлений тими мотивами, про які я зазначав вище.
Саме фрагментарність особистості ЗАВАЖАЛА побачити гідних партнерів. 
Тобто несвідомо Ви обирали чоловіків, як засіб для реалізації свого сценарію - мати підтвердження своє сили, незламності і таке інше. Ну, а які наслідки мала така стратегія - Ви знаєте краще мене. 

[quote]Знаючи і розуміючи десь в глибині душі,що це не те...я все ж вірила в слова, і в те що може бути по іншому, якнайкраще.[/quote]
Мабуть, дива трапляються. Але я особистов них мало вірю. 
У свідомі зміни навпаки - упевнений, що вони реальні.

Як на мою думку, повноцінно реалізуватись і стати СОБОЮ, а не уламком себе - це шлях взаємодії з психологом і шлях власного перетворення. Відредаговано автором 23-12-2023 11:27:50

Євгеній Ортенберг · Answer

Доброго вечора! Ви дуже детально та уважно розглянули ситуацію самостійно. Я думаю, Вам ніби хочеться отримати підтвердження, щоб зрозуміти що розставання сталось через або не через Вашу поведінку. Втім, в такі ситуації можна спробувати поставити низку питань - наприклад, якщо ви вже так умовно розподілили ролі, то що саме мав виконувати у ваших стосунках чоловік і як добре він з цим давав раду; як Ви себе почували, коли він все те Вам заявив, які перші думки чи уявлення утворились? Під переглянути поведінку - Ви маєте на увазі впевнитись, що Ви не зробили щось таке, що дійсно нашкодило стосункам? Якщо досвід у стосунках, хоча б на початкових етапах був позитивний чи відштовхувала чоловіка Ваша сильність чи вона навіть не так яскраво проявлялась ( тут я більше маю на увазі, що будь-яка людина буде ставати тією чи іншою мірою "сильнішою" коли ситуація стає екстремально чи тяжко для нормального життя).
Цікаво, все ж, що чоловік вивів низку претензій і що саме через Вас ніби стосункам прийшов кінець. Якщо дійсно були проблеми з відчуттям близкості та, як він зазначив, ендорфінами, чи це обговорювалось? Чи було мовчазне поринання в ігри і таке інше?

Євгеній Ортенберг · Answer

Я дуже дякую Вам за Вашу щирість та відвертість. Писати про такі речі завше непросто. Насправді в цій важко стверджувати чи хвора людина чи слабка, але варто відмітити, що в ситуації занепаду, особливо, коли є дитина буває важко прийняти виважене рішення. Тут далеко за межами правильно і неправильно.  Склалася складна та напружена ситуація, необхідно було прийняти рішення і Ви його прийняли. Ми не можемо безпосередньо впливати на іншу людину, її рішення, уставки, дії та ціннісні орієнтації. Ми можемо лише запропонувати її свою поміч та підтримку, обговорити з нею це. В іншому, Ваш чоловік така сама особистість як і Ви і його рішення, це вчинки повнолітньої людини. Якщо Вам умовно довелось взяти на себе якісь обов'язки, то тут або ділити їх з ним чи якось домовлятись або, якщо це не можливо, то залишити в решті йому право продовжувати жити, як він вважає за краще. Адже, Ви теж жива людина. Постійно повертаюсь до питання чи обов'язково прям має хтось в стосунках класти життя на алтар, або принаймні намагатись це зробити... Але це вже просто мої роздуми)

Тетяна Артеменко · Answer

Ви запитуєте "Чи варто мені переглянути свою поведінку?". В будь-якому випадку, ревізію своєї поведінки робити не те що варто, а необхідно. А ще добре робити ревізію стосунків. Адже внесок у стосунки роблять обоє. З вашої розповіді якісь речі зрозумулі, якісь хочеться прояснити, тому не завадив би діалог. Запитаю Вас - ЩО саме ви хочете зрозуміти в собі? (Ми не будемо тут пробувати зрозуміти поведінку чоловіка, бо психологи не працюють з третіми особами)
 Відредаговано автором 17-12-2023 00:06:59

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Але цікавить що ж могло керувати людиною щоб так вчинити? І чи зможу взагалі будувати відносини в майбутньому,чи через свою /сталеву/ хватку відштовхую ? Не вмію бути слабкою.)[/quote]
Bon, доброго ранку. Людина, яка зловживає алкоголем та залежна від ігор, руйнує своє життя, тому що не вміє по-іншому вирішувати свої проблеми. Але таким чином вона лише тимчасово зменшує внутрішнє напруження. Йому було зручно перекласти відповідальність на Вас. 

Звичайно, в те, як розвивались ваші відносини і в те, що вони закінчились, внесли вклад як Ви, так і чоловік. І важливо розібратись, чому Ви були саме в таких стосунках, щоб не "наступати на ті ж самі граблі" в майбутньому. Напевно, у Вас є схильність бути співзалежною від залежної людини. Можливо, є бажання контролювати чи рятувати іншого. Можете почитати про співзалежність, у кого і чому вона виникає. Вам варто дослідити, що з Вами відбувалось у цих відносинах, чому Ви були в них саме такою, навіщо Вам це було потрібно. Краще це зробити з допомогою психолога.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Так, дзвіночки були раніше,та не критичні....як здавалось. Це був початок відносин, я певно закривала очі та знаходила виправдання аби не розколоти сім'ю. А коли з'являється дитина,зростають витрати та відповідальність. [/quote]
Зазвичай люди на початку відносин намагаються справити гарне враження на партнера, але поступово все більше проявляють різні свої сторони. Ви можете постаратись відповісти на питання, чому для створення сім'ї обрали чоловіка, який не схильний брати на себе відповідальність, вирішувати фінансові проблеми. Що Ви отримували поряд з таким чоловіком?

[quote]Мовчати - не для мене. Я обговорюю що не влаштовує,прошу. Потім звісно більш різко та агресивно, якщо немає змін. Результат відомий) Таке вже не прощається, хоча важко на душі. Стан на разі розбитий,наче в спині ніж.[/quote]
Ви зараз переживаєте втрату відносин з людиною, яка раніше була для Вас близькою, втрату своїх сподівань, і це насправді дуже складно.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Bon!
[quote]Чи варто мені переглянути свою поведінку?[/quote]
Чудово пам'ятаю Вашу тему. Тому спробую коротко і по суті.
Поведінку як таку не треба переглядати, а от з власними підходами і баченням створення стосунків розібратись варто(!) 
Це глибше, ніж поведінка, бо вона є похідною від свідомих поглядів і, що не менш важливо, несвідомих схем.
З власними мотивами і можливостями - теж варто розібратись. Яку себе хочете, намагаєтесь РЕАЛІЗУВАТИ в парі? Це не про соціальний шаблон - мати щасливу сім'ю, дітей і таке інше.[quote]На початку це був спокій. Після роботи додому, всі справи разом.[/quote] 

Це питання про ЯКІСТЬ і ЗМІСТ Ваших емоцій, справжні бажання і потреби на рівні відчуттів. Це про роль і ролі, які бажаєте, здатні і вмієте відігравати. 
[quote]аналізуючи я розумію, що підштовхувала я. І саме я допомогла добитися чогось йому в плані роботи /до речі,за що він дякує/. [/quote]
[quote]Я чомусь вирішила,що зможу його переробити чи зробити найкращим татом і чоловіком.[/quote]
Вже, навпено, усвідомлюєте, що було зайвим, що недоречним, а що шкідливим.
Натомість, життя продовжується. Робимо висновки і рухаємось далі. 

До речі, негативний досівд, може як обтяжувати, так і бути в нагоді. Обирайте, як до нього ставитись! Відредаговано автором 17-12-2023 11:32:27

Тетяна Артеменко · Answer

Ви пишете "Хочеться зрозуміти чи дійсно моя /чоловіча/ та сильна позиція могла призвести до такого занепаду людини. Чи це вірна поведінка жінки?". Це неможливо встановити ось так, з ваших слів. Потрібне сімейне консультування і детальне вивчення стосунів, ставлень у сім"ї. Крім того, ні жодна ситуація так не діагностується, як Ви собі це уявляєте. Навіть якщо я вивчу вашу сімейну ситуацію, то діагноз на зразок - щось трапилось, бо хтось себе ось так вів - такого діагнозу не буде й не може бути. Психологи трохи по іншому працюють, а особливості функціонування сім"ї теж виглядають зовсім інакше.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Що я отримувала поряд з ним?

На початку це був спокій. Після роботи додому, всі справи разом. Та аналізуючи я розумію, що підштовхувала я. І саме я допомогла добитися чогось йому в плані роботи /до речі,за що він дякує/. Я чомусь вирішила,що зможу його переробити чи зробити найкращим татом і чоловіком. Та напевно, йому цікавіше лежати на дивані та пити пиво. Не можу це прийняти в голові([/quote]
Людину неможливо переробити, це ж не фігура з конструктора, частину якої можна розібрати і зібрати заново. І якщо він не хотів бути найкращим татом і чоловіком у Вашому розумінні, Ви ставили собі непосильну задачу.

Алла Веленко · Answer

Доброго дня!
Дуже імпонує Ваша здатність до самоаналізу. Як на мене - це половина шляху до вирішення проблеми.
Насправді, у всіх стосунках причина проблем криється в двох людях. Не буває такого, щоб тільки хтось один був винним і Ви вже сама зрозуміли це. Ми притягуємо в своє життя лише тих, хто внутрішньо співпадає з тими питаннями, які нам за життя потрібно вирішити. Тобто, якщо, наприклад, Ви маєте залізний характер і звикли самі турбуватися про себе та дитину, поруч з Вами, апріорі, бути сильний чоловік не зможе. Бо жінка психо-емоційно у шість разів сильніша за чоловіка. Він не може змінитися, поки глибинно, на рівні установок та моделей поведінки, не змінитеся Ви самі. Та й, загалом,  для чого йому напружуватися, якщо Ви сама все і так вирішуєте? 
Окрім того, існує ще і особистісна відповідальність - Ваш чоловік доросла людина, і сам обирає яке життя йому потрібне. Інша справа, чому саме такий чоловік Вам потрапив?  Як склалися стосунки між Вашими батьками? Хто був між ними головний і хто вирішував основні питання? Нам тільки здається, що ми, дорослішаючи, самі визначаємо як нам діяти, тоді, як насправді, нами, здебільшого керують закладені в дитинстві поведінкові стереотипи. 
І найбільша проблема в тому, що навіть розуміючи вже в чому зроблена помилка, не помилятися в наступних стосунках можна лише тоді, коли повністю ці стереотипні моделі поміняються... Відредаговано автором 17-12-2023 14:34:23

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброї ночі!
Уявіть, що поряд із Вами не Ваш колишній чоловік, а чоловік на зразок Вашого батька, але СИЛЬНІШИЙ за Вас.
Як Вам тоді бути слабшою за нього? Чи справді будете готові визнати його БІЛЬШУ силу? А як же тоді із цим: 
[quote]Не вмію бути слабкою[/quote]?

Алла Веленко · Answer

Дякую за доповнення. Та щось є таке, що, можливо, Ви самі або не пам'ятаєте з дитинства, або не надаєте значення, або приховуєте,навіть, від себе. 
Справа в тому, що коли дівчинка росте в дійсно повністю гармонічній родині, у неї, як у дівчинки,  має бути жіночий характер, а не батьковий.  Тому, що дитина наслідує поведінку та стосунки батьків автоматично. Тобто, якщо стосунки ідеальні, як Ви пишете, Ви повинні наслідувати поведінку своєї мами. А отже, просто не могли у своє життя "притягнути" от такого чоловіка і мати "сталевий" характер. Хто більше займався Вашим вихованням, коли Ви були маленькою? І ще...Ви якось дивно, як на мене, пишете про стосунки з мамою 
"спокійна та врівноважена, її думка для мене важлива. В нас дружні стосунки". На перший погляд все просто прекрасно... Але повіяло на мене холодом... чому про маму Ви написали як про, ну я не знаю, наприклад, людину, яку характеризуєте для прийому на роботу? Якось дуже, знову ж таки, по чоловічому? А не написали просто, що любите її, а вона любить Вас? Адже, жінка - це, насправді, та, що дарує любов, ніжність, тепло в родині і є осередком почуттів... Де почуття?

Алла Веленко · Answer

Дякую за Вашу щирість у відповіді 
Тепер щось більш менш стає прозорішим.
Я все одно схиляюся до того, що причину того, що у Вас не складаються стосунки зараз, потрібно шукати в дитинстві, можливо, в тих самих стосунках з батьком. Наша підсвідомість - то ще той ящик Пандори &#128578;
Дитячі почуття ми забуваємо з часом, але вони нікуди не діваються і  ідуть у підсвідомість... Щоб вже звідти, неусвідомлено, керувати нашим життям... Там може бути все що завгодно: образи, відчуття відоргнення, бажання заслужити любов батька...  Що автоматом переноситься на стосунки з чоловіками...
Потрібна лише допомога іззовні, щоб  можна було ці невидіми, але такі суттєві установки, трансформувати у гармонічні. Вам вирішувати, чи натикатися і далі на одні і ті ж "граблі"

Алла Веленко · Answer

Справа, окрім того, ще в дитячих почуттях, та непрожитих стресах.
Маленька дитина не вміє аналізувати, у неї не має ресурсів, щоб правильно оцінити дії, як свої, так і дорослих.
Тому все, що було непрожито, іде на рівень підсвідомості, як певні емоційні блоки (як захист від душевної болі), або несвідомі установки, які викривлюють сприйняття близьких людей, наприклад, чоловіків... На мою думку, у Вас є блоки на рівні почуттів. А ще, можуть бути певні ідеалізації представників чоловічої статі саме через дитячу ідеалізацію батька як чоловіка, і певне сприйняття його, як ідеального бога. 
А у цьому світі, все, що ми ідеалізуємо, руйнується тим швидше, чим ідеалістичніший був образ значимої для нас людини...
Якось так. На превеликий жаль, у форматі форуму, дуже складно сказати або зробити щось більш конкретніше для Вас.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Людина має тримати слово (це надзвичайно важливо), стабільно заробляти, вміти відремонтувати кран вдома та давати відчуття опори. Це моє бачення чоловічих рис.[/quote]
Це й так зрозуміло. Загальноприйнятний погляд на чоловічі риси, нічого дивного та надмірного.
[quote]Гадаю,що так Проблема в тому,аби чоловік зміг взяти на себе свої обов'язки та я б трохи *розслабилася* Я не стану слабкою, адже я маю стержень і характер,лідер в колективі. Але я буду *за чоловіком*, а не попереду, якщо він матиме теж сильну позицію. [/quote]
Головне, щоб Ви залишалися при цьому жінкою, а не другим "мужиком". Бо навіщо сильному чоловіку другий такий же чоловік, якщо він традиційної орієнтації?!)) Бодатися з ним, хто сильніший та головніший? Постійно конкурувати? Сильному чоловікові це НЕ потрібно від слова взагалі. А слабкий сам по собі притягнеться, на автоматі, несвідомо. 
[quote]Згодна, що є певні блоки. Я досить закрита особистість. Завжди допоможу ,але ніколи не попрошу допомоги сама. Вислухаю,та не розповім.[/quote]
Ось і я саме про це писав. Про НЕПРИЙНЯТТЯ слабкості, СТРАХ слабкості - як певний блок. Невротичний, НЕ природній.

Алла Веленко · Answer

Справа може бути, у тому числі, в ідеалізації, навіть, не самого батька, а, взагалі, сімейних стосунків...
У форматі сайту можуть бути лише більш менш вірогідніші припущення. Тоді як всі відповіді на невирішені питання та проблеми є тільки в Вас самій. Просто їх важко, або й неможливо почути, допоки перебуваємо в середині своєї власної системи. І це стосується абсолютно кожної людини...

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]маю своє бачення і позицію.[/quote]
Це природньо, будь-яка особистість має це.
[quote]Я незалежна, самодостатня, забезпечую свої матеріальні потреби[/quote]
А ось, якщо самодостатня і незалежна і все забезпечуєте собі, тобто АВТОНОМНА, та й слабкості в собі не приймаєте (читай боїтеся), то навіщо ж Вам стосунки взагалі? Бо в стосунках обидва залежать один від одного і не є автономними. І навіщо така самодостатня і автономна жінка чоловікові? Хай живе сама по собі.
Бо й бодатися буде, от як Ви зараз зі мною)), а навіщо чоловікові сили на це втрачати?!
Тільки якщо він не спортсмен з такого виду спорту)), або не приборкувач з цирку))

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Я можу бути ніжною і є досить жіночною. Тож якщо поруч чоловік, а не пародія, то і лідерувати немає бажання і головне, потреби)))[/quote]
Цілком слушна, як на мене позиція. І тому варто розібратись, дивлячись на ось ці зізнання [quote]І чи зможу взагалі будувати відносини в майбутньому,чи через свою /сталеву/ хватку відштовхую ? Не вмію бути слабкою.)[/quote], що не спрацьовує? Чому поруч немає сильного чоловіка, у відносинах з якими Вам би не доводилось включати сталеву хватку?

Сила і слабкість, я вважаю, речі відносні. І у людини має бути вибір, в якому контексті їх включати, а коли переключати. Ця справа може бути - і бажано, щоби була - динамічною, природньою до ситуації.

А в декого гнучкість і пластичність системи заблокована. Тобто зі всіма або сталевий, або слабкий до нуля.
Що її блокує?
Можливо, глибокі внутрішні страхи. Для когось, наприклад, бути поглинутим більш сильнім. А, значить, розчинитись в партнерові.
Можливо, раннє рішення - ні в якому разі не допустити повторення батьківского сценарію або когось одного з батьків.

Якщо прислухаєтесь до себе, зазираєте всередину, то що з написаного мною відкугується і відчувається? Які спогади, думки з цього приводу з'являються?

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Стосунки

Ответы психологов