Не знаю що зі мною.

Question

Коли люди помирають через обстріли, я думаю краще б я помер замість них. Коли на свята мені дарують подарунки, я думаю краще б це мали інші. Я завжди залишаю останню порцію їжі комусь іншому бо мені соромно її доїдати. Я розплакався від сорому через те, що запізнився на зустріч на 10 хвилин і підвів людину, хоча вона сказала що все в порядку. Мені взагалі часто соромно...У мене бувають думки 'хай всі будуть щасливі крім мене'. Я не люблю ділитися своїми речами, виконувати прохання і допомогати іншим, уникаю фізичного контакту, коли комусь потрібна підтримка я роблю вигляд що не помічаю або зайнятий аби інші допомогли замість мене. Іноді мені хочеться ображати і критикувати інших просто через поганий настрій. Якщо я вчиню самогубство, мені буде байдуже як це вплине на інших. Матір часто казала, що я егоїст, безсовісний і люблю тільки себе. Але я не люблю ні себе, ні інших. Я бачу у своїй особистості тільки недоліки. Думаю, що я жахлива людина, зловмисний і від мене одні проблеми. Я роблю самоушкодження через злість, провину, страх, відчай. Мені останні декілька місяців здається, що я приречений на самовбивство і все йде до цього, що це точно станеться. Що все моє минуле нікчемне, більше не бачу там нічого хорошого. Що я заслуговую страждати. Думаю про це кожен день і мій настрій завжди поганий незалежно від смачної їжі, прогулянки, сну і того, що нічого поганого в мене не стається. Але для мене все погано і огидно. Я розчарований у всьому.
Мені здається я роблю надто великі зусилля задля звичайних справ, особливо при тому, що не хочу нічого робити. Нещодавно я здавав аналізи із думкою, що там усе погано, але все в нормі. І я був у відчаї, бо сподівався знайти там виправдання свого самопочуття. Це тільки мені здається, що нічого у мене не в нормі. Таке відчуття, що я помираю.

Алла Владимировна Романенко · Answer

Дем‘юр, вітаю! Читаючи ваш текст, ловила себе на думці, що ви обрали собі бути антигероєм - такий зворотній полюс нарциса, своя значущість підкріплюється відчуттям, що я самий жалюгідний і самий недостойний з нотками мазохізму. Прикро, що так! Вам важко бути в контакті з людьми і ви відсторонюєтесь всіма можливими і неможливими способами. Вам притаманна висока чутливість і ви переповнені деструктивними почуттями, які неможливо направити в світ і ви атакуєте себе ж. Таке враження, що це лише верхівка айсбергу, а хотілось би дізнатись що було передумовою таких станів.  Треба  також перевірятись на наявність депресії у психіатра. 
Розкажіть про себе трошки більше. Як народжувались чи є у вас брати і сестри? Як протікало ваше дитинство? Які стосунки з батьками? Чи були колись друзі? Втрати близьких людей? Відредаговано автором 02-02-2024 12:08:15

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Матір часто казала, що я егоїст, безсовісний і люблю тільки себе[/quote]
Опишіть будь ласка свою матір психологічно. Яка вона за характером?

Алла Владимировна Романенко · Answer

Дякую, що поділились. Співчуваю вашій історії. У вас правда мама, яка знищує морально і не дарує безпеки і звідси ваші проблеми. Тотальне знецінення ваших почуттів та відсутність поваги, а я вже не кажу про любов… Вам дійсно треба вирватись з дорослішанням з цього пекла і пройти довготривалий курс психотерапії. Зараз ви можете пошукати психолога на лініях довіри, в школі та в соціальних центрах.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Я більше запам'ятовую поведінку, а про характер судити складно[/quote]
Поведінка й говорить про характер. Тож, почнемо аналіз її характеру:
[quote]Думаю, що вона безвідповідальна і неврівноважена. Вона била мене за мої вчинки і помилки (пам'ятаю як за те, що малював на книжках і інших речах, недостатньо гарно писав, чогось не робив і ще щось). Коли я казав, що більше так не робитиму, вона відповідала 'ти вже це зробив' ніби помилка була найгіршим що може статись[/quote]
Безвідповідальність, неврівноваженість, жорстокість, невміння прощати.
[quote]Реагувала агресивно і критично навіть коли я виражав невдоволення у пасивній формі. Казала 'якщо тебе щось не влаштовує, іди живи деінде раз ти такий нещасний, тебе ніхто не тримає'.[/quote]
Агресивність, любов до загроз, маніпулятивність.
Бо такі люди (які, скажу трохи нижче) не терплять свавілля, їм потрібне ПОВНЕ підкорення, а у разі невдоволення їй треба було Вас ЗЛАМАТИ, зовсім. Щоб навіть ПОДУМАТИ ПРОТИ неї не могли.
[quote]Розповідала, що її батько був алкоголіком, її дуже сварили і били за погані оцінки, батьки сварилися і батько виганяв її матір на вулицю, вона його боялася. І я зовсім не можу їй співчувати. Тільки засуджувати за те, що вона бездумно це продовжила.[/quote]
Так і є, ці виправдовування власних ганебних вчинків не заслуговують не тільки на співчуття, а й взагалі на увагу. Бо говоряться СПЕЦІАЛЬНО, для подальшого маніпулювання Вами.
[quote]Після фізичного насилля просила пробачення і часто казала, що вона психанута. Питала у нас з сестрою чи вона зла і погана матір. Але я ніколи не міг пристосуватися до такої зміни поведінки, ніколи її не прощав і сприймав всерйоз усі її слова, навіть коли вона була п'яна. Я пам'ятаю, як дивно це відчувалось коли вона мазала мені синці після того, як сама їх і зробила[/quote]
Лицемірство та подвійні стандарти: однією рукою била, другою – лікувала. Захмарного рівня маніпуляція та дресура – наче звіра дикого приручала. 
І знову ж спроби ВИПРАВДАТИ власну НАДмірну ПАТОЛОГІЧНІСТЬ. НЕ "психанута", а ЖОРСТОКА МАЧУХА, не матір. Щоб Ви знали: майже ВСІ нарцисичні мами НЕ Є мамами, а є мачухами для власних дітей.
[quote]Мене серійно звинувачували у тому, чого я не робив або казали, що я відповідальний за вчинки молодшої сестри і маю перед нею зобов'язання[/quote]
Наговори та викривлення реальності, придумування привіду для покарання - щоб зробити БОЛЯЧЕ.
[quote]А коли я казав, що мені погано, іноді і не вірили і казали що я вдаю. Так один раз я сказав що в мене болить горло, але то ж був ранок понеділка і матір сказала 'перестане, ти просто не хочеш до школи'. Потім виявилось, що в мене загострення ангіни[/quote]
Це тому, що самі нарциси схильні до брехні, тому підозрюють у цьому всіх інших, навіть власних дітей. Вони патологічно недовірливі.
[quote]Після моїх провинностей казала йти геть, карала ігноруванням, нехтуванням, до сестри і мене говорила різним тоном, казала мені що я не заслуговую на якусь річ або смаколик після того що зробив. Я просто не виходив з кімнати або лягав спати думаючи 'сподіваюсь я прокинусь коли вона не буде зла'. Я відчував, що від її настрою насправді залежить моє благополуччя і у таких випадках почувався обмеженим. Пам'ятаю, як сприймав її серйозне обличчя як загрозу і яке полегшення відчував, коли вона посміхалась[/quote]
Ігнорування – найулюбленіший прийом таких як Ваша мати. Бо дуже болючий. І б’є по відчуттю САМОЦІННОСТІ людини. А також маніпулювання почуттями дітей, якщо їх двоє: одну дитину роблять улюбленцем, а другу – козлом відпущення. І таким чином знецінюють другого.
[quote]З того, як вона вчиняла насилля систематично і з вибаченнями, я думаю, що вибачення впринципі не залишало мені вибору не пробачати, це була фраза аби зняти відповідальність і 'забути'. Тому я і вважаю її безвідповідальною, вона просто казала у пориві агресії все що заманеться, а потім вибачення і 'я не це мала на увазі'. А яким чином не це якщо тільки це і було сказано? А ще вважав її лицемірною через її зміну ставлення і те, як вона казала мені погане про родичів і моїх друзів і казала не розказувати, що це наш секрет.[/quote]
Так і є, знімала з себе відповідальність. Також пускала плітки, брехала, налаштовувала одних проти інших, і була лицемірною, як і всі нарциси. 
Тепер підсумуємо.
Те, що Ви описуєте 100% співпадає з психологічним портретом НАРЦИСА. Так, Ваша мати - нарцис, вкрай токсична, руйнівна особистість. Може Вам буде і боляче таке почути, але це багато чого Вам пояснить. І Ви зрозумієте, що справа зовсім НЕ В ВАС, а в ній. Це вона - ненормальна, а не Ви. Запам'ятайте це!

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Коли мені було погано, дуже хотілося звернутися до батьків, але у мене була думка, що я пожалкую якщо розкажу їм щось[/quote]
Так і було б, правильна була думка. Задля власної безпеки. Бо кожне слово, сказане Вами могло бути використане ними ПРОТИ Вас.
[quote]Дивно, що я робив одні і ті ж помилки при тому, що боявся покарання, доки вона не казала 'невміняємий, скільки разів вже сварилися, а до тебе не доходить, не знаю що з тобою робити'.[/quote]
Думаю, таким чином Ви виражали свій СПРОТИВ, кидали їй виклик, подавали сигнал, что Ви ще НЕ дресирований кролик.
[quote]Я завжди думав що батьки мене не люблять і чомусь найперша причина у фізичному насиллі. Це було надто страшно і все ж жорстокіше за будь-які слова. Я завжди відчував, що мене не розуміють і не підтримують. Вони ігнорували або йшли від мене коли я плакав і сміялися з мого роздратування або критикували це. Я відчуваю провину за злість. Пам'ятаю як я часто ображався і йшов від всіх коли мені хотілося щоб вони мене жаліли і догоджали мені, заради уваги[/quote]
Пишете «вони», але про тата окремо нічого не написали. Він був тільки ВИКОНАВЦЕМ маминої волі? Чи таким же самим як і вона? Бо ігнорування, висміювання, критика теж нарцисичні прояви.
[quote]Зараз і роками тому, я не вважаю їх своєю сім'єю, хочу розбиратися із собою, а не нашими непотрібними взаєминами і обірвати зв'язки з ними після повноліття[/quote]
Підтримую Вас у цьому, з нарцисичною родиною краще за все розірвати будь-які зв'язки, бо нічого здорового не побудувати через їх руйнуючу поведінку й токсичне зневажливе ставлення до інших. А Ви зможете створити свою власну сім'ю, в якій все буде інакше. 
[quote]Але тут питання провини перед ними через те, що ми ж родичі, можливо я повинен бути поруч коли вони старі? І ще коли вони ставляться до мене добре, я уявляю їх емоції коли я покину їх назавжди і зміню номер телефону. Можливо якщо б не провина, я би навіть висловися і сказав, що не хочу їх більше бачити і так їм же краще було би, знаючи все[/quote]
Враховуючи їхнє ставлення до Вас, НІЧОГО Ви їм не винні, хіба що прийти та віддати їм все те, що вони робили Вам... хоча, я особисто вважаю, що не варто на помсту втрачати свій час та енергію. Яким би не був вираз їхніх облич, вони цілком заслужили на самотність. Нарциси завжди в кінці кінців СПРАВЕДЛИВО лишаються на самоті - хто таких буде довго терпіти? Тільки хтось психічно не дуже здоровий. 
Тож, хай сестра їх доглядає, якщо захоче, бо вона, здається, в них улюблениця?

Тепер розумієте, навіщо я спитав про маму? 
Після Вашого доповнення стає цілком зрозуміло, звідкіля у Вас все це:
[quote]Я розплакався від сорому через те, що запізнився на зустріч на 10 хвилин і підвів людину, хоча вона сказала що все в порядку. Мені взагалі часто соромно...У мене бувають думки 'хай всі будуть щасливі крім мене'[/quote]?
Наслідок чого? Важкого дитинства та виховання батьками-нарцисами. Діти таких батьків як Ваші завжди страждають від почуття провини та сорому, які були їм нав'язані цими батьками.
І своїм дітям подібні речі:
[quote]Матір часто казала, що я егоїст, безсовісний і люблю тільки себе[/quote]
частіше за все кажуть саме нарциси, бо намагаються звинуватити інших, починаючи з власних дітей, в тому на що "хворіють" САМІ. Бо БЕЗСОВІСНИМИ ЕГОЇСТАМИ, які ЛЮБЛЯТЬ ТІЛЬКИ СЕБЕ насправді є ТІЛЬКИ ВОНИ. Але вони скидають це зі своєї абсолютно хворої голови на здорові голови своїх дітей, намагаючись їх скалічити.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Дуже дякую за відповіді! Мені тепер набагато зрозуміліше стало, що відчувалось[/quote]
Будь ласка. Я радий, що хоч трохи зміг допомогти.
[quote]Навряд чи у батьків є улюблениця. Хто не покараний, до того і ставляться краще[/quote]
Все вірно Ви написали - "хто не покараний", якраз це я і мав на увазі. В родині нарциса, якщо в ній двоє і більше дітей, так буває завжди: він вибирає "улюбленця" для того, щоб зробити БОЛЯЧЕ іншій дитині. І "улюбленці" постійно змінюються, як і ті, хто покараний. Це відома маніпулятивна техніка. 
[quote]Нещодавно у мене сама з'явилась думка про те, що я не відчуваю до них жодної вдячності і думаю мені взагалі нема за що вибачитись, що винні тільки вони і якби вони відчули провину за все, це було би дуже тяжке почуття, яке маминою театральністю не підробити[/quote]
Так і є. Вибачатись Вам НЕМА за що. І вдячності маєте повне право не відчувати, теж НЕМА ЗА ЩО. Тільки хіба що за те, що НЕ ВБИЛИ - і то добре.
Але ж в тому то й справа, що такі люди НЕ МОЖУТЬ відчувати провину, взагалі. За їхньою думкою, яка є ЄДИНОЮ правильною, винними можуть бути ВСІ, окрім них. Таким чином вони влаштовані.
[quote]Здавалось завжди, у неї з емоційним інтелектом біди якісь. Це точно не та людина, яка могла допомогати дитині переживати і розпізнавати емоції[/quote]
Не стільки з емоційним інтелектом (його вони якраз добре розміють - читають як по нотах), скільки з ЕМПАТІЄЮ, СПІВЧУТТЯМ - цього вони майже не мають. І навіть не розуміють, що це. Тому й легко можуть робити боляче іншим, не переймаючись тим. А потім влаштовують театр зі штучними переживаннями.
[quote]Вона не хоче бачити причинно-наслідкові зв'язки і звинувачує мене у всьому тому, що ви написали є через її дії. Каже 'сім'я нормальна, не знаю що з тобою не так', 'не зрозуміло в кого ти такий виріс'. Таке собі 'У тебе все в нормі. Якщо ні - я до цього не причетна'.[/quote]
Це природньо для таких як вони. Зробити з людини "хвору" та "неповноцінну", а себе завдяки цьому відчути ВИЩОЮ. І як результат цього жахливого спотворення ВАШІ хворобливі переживання вище:
[quote]я думаю краще б я помер замість них. Коли на свята мені дарують подарунки, я думаю краще б це мали інші. Я завжди залишаю останню порцію їжі комусь іншому бо мені соромно її доїдати. Я розплакався від сорому через те, що запізнився на зустріч на 10 хвилин і підвів людину, хоча вона сказала що все в порядку. Мені взагалі часто соромно...У мене бувають думки 'хай всі будуть щасливі крім мене'[/quote]
Позбавитись цього Ви зможете ЛИШЕ після проходження тривалої психотерапії з психологом. Одразу ж скажу, що самостійно це не зробити. Бо ті жахливі душевні рани, що Ви отримали потребують спеціального лікування. Деталі розповідати не буду, бо це знання нічого не дасть без практики, яку можна виконати тільки разом зі спеціалістом.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброї ночі!
[quote]Почала казати 'Уяви себе на місці своїх батьків. Думаєш вони відчувають твоє ставлення? Їм приємно, що ти любиш друзів, а їх ні? Якщо ти сильно захворієш, хто тебе лікуватиме - батьки чи друзі? А якщо батьки скажуть от і іди до своїх друзів, друзі тобі допоможуть? Для всіх людей сім'я - найважливіше. Батьки завжди будуть з тобою, а друзі тебе покинуть'[/quote]
Слухайте, це дуже схоже на позицію нарцисів. Просто 100% попадання. І залякувальне програмування: "друзі покинуть...", і нарцисичні ревнощі: "любиш друзів, а їх ні", а на подібне взагалі саме нарциси і здатні: "А якщо батьки скажуть от і іди до своїх друзів" - хіба можна уявити, що люблячі батьки можуть таке сказати своїй дитині?! Навіть якщо вона їх сильно і несправедливо образила. Ні. Ніколи так не скажуть. А для нарцисів це норма. 
[quote]Але хіба у різних людей не різні пріоритети згідно із потребами і життєвим досвідом...?[/quote]
Цілком так.
[quote]Її слова я сприйняв як 'От тупі підлітки як завжди ставлять у пріоритет однолітків і бездумно за ними повторюють все, що можна, а батьки їм всі не такі бо просто тому що'[/quote]
Цілком можливо, що саме це вона і мала на увазі.
[quote]Друзі справді мають для мене важливе значення. Вони приймають мене таким який я є, не нав'язують нічого, не засуджують мене у якому би стані я не був, підтримують, ніколи не кажуть нічого що б мене образило чи тригернуло. Коли я відчуваю злість, вони кажуть що я не поганий, все добре і я маю право так почуватись. Вони підтримують моє самовираження. З ними я здатен відчути, що мені не потрібно заслуговувати на любов, довіритись. Це все, чого мені ніколи не давали батьки. То хіба це погано ставити у пріоритет цих людей? Мені здається, що я роблю правильно...На краще для себе[/quote]
Підтримую. Цілком. Друзі - дуже важливі люди в житті кожного. Вони не рідні по крові, але рідні по духу та душі. Що ВАЖЛИВІШЕ кровного родства. Тим більше, якщо рідні такі як у Вас.
[quote]Також не один раз СПОНУКАЛА до діалогу із батьками про мої образи і претензії до них[/quote]
[quote]Мої 'не хочу' вона не сприйняла всерйоз і впихнула свою пораду 'Подружись із батьками. Налагодь із ними стосунки'[/quote]
Психолог НЕ МАЄ права впихувать в людину ТЕ, що вона НЕ ХОЧЕ знати, чути, робити.
Думаю, вона просто виконувала побажання та інструкцію Ваших батьків, те завдання, що вони дали їй, за що ЗАПЛАТИЛИ гроші. Куплений психолог - НЕ психолог. А не відомо що.
[quote]Але я справді маю відчуття, що якщо пробачу їх то просто зраджу собі[/quote]
Так і буде. На цей момент так. Бо таким чином ніби Ви ПРИЙМЕТЕ все те, що вони з Вами робили. Ніби погодитесь з цим. А це ні в якому разі не можна допустити. Бо це вб'є Вашу особистість, Вашу правду в цій ситуації.
Пізніше може й зможете вибачити, але на все ТРЕБА ЧАС. Щоб прожити свої образи. І прискорювати НЕ МОЖНА.
[quote]Сказала, що у нас в сім'ї проблема: проблема В МЕНІ[/quote]
Ого?! Справжній психолог ТАК ніколи не скаже. Тому що він розуміє, що проблема НЕ в одній людині, а КОЖНОМУ члену родини, бо сім'я - це система, в якій всі залежать від всіх. І відповідальним має бути кожний. Тим більше батьки, в яких влади та відповідальності в рази більше ніж у дітей. Бо вони дорослі і повинні більше знати. А з тих, хто більше знає і НЕ робить так - треба і питати БІЛЬШЕ.
[quote]'До тебе всі добре, а тобі все не так, ставишся до них зверхньо, ніби із завищеною самооцінкою'[/quote]
Звідкіля вона може знати, що "всі добре"?! З їхніх слів?
І штампи навішала. Може вона так про себе говорила? І це вона ставиться до всіх зверхньо?
[quote]В кінці вона сказала таким суровим тоном 'Подумай над своєю поведінкою'[/quote]
Ніби вона НЕ психолог, а якийсь завуч, що вичитує учня за погану поведінку? Схоже на то.
Мабуть вона з тих, психологів, що перевчилися з вчителя на психолога - буває такий варіант. І за моїми спостереженнями, в більшості випадків, це поганий варіант, бо такий спеціаліст залишається вчителем (не дуже гарним), який тільки повчає, а психологом, що проводить консультації та психотеапію, так і НЕ стає.
[quote]Від цієї розмови у мене було таке відчуття, ніби на мене повісили звинувачення[/quote]
Думаю, вірне відчуття - так вона і робила: звинувачувала.
[quote]А ще відчуття внутрішнього супротиву. Мені хотілося просто закрити вуха[/quote]
Раджу Вам частіше прислухатися до себе та робити так, як хочеться.
[quote]Я сприйняв це так, наче вона намагалася мене переконати до якогось шаблонного сценарію і підкосити мою впевненість у моїх власних переконаннях[/quote]
Так і було.
[quote]Я тонко сприймаю такі деталі і мені здалося, що тон у неї був якийсь зневажливий[/quote]
Мабуть не тільки тон, а і ставлення до Вас цілком було таке - зневажливе.

Взагалі, здається, що Ваша нарцисична мама і психолога для Вас знайшла такого ж, як вона - нарцисичного.
На жаль і таке буває. Мабуть з її допомогою мама хоче повернути свій КОНТРОЛЬ над Вами. Бо ВЛАДА і КОНТРОЛЬ для нарциса - це ВСЕ. НЕ піддавайтесь!

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Дуже дякую за ваш аналіз. Се для мене було відкриття яке дуже полегшило розуміння чому вона взагалі така[/quote]
Будь ласка, для того й написав.
[quote]Так от, я згадавши про цю ситуацію чомусь згадав і про ваші слова щодо нарцисичності[/quote]
Так, бо ця ситуація саме про поверхневість, формальний підхід до своєї роботи та до Вас, а також про аргументи на кшалт "А що подумають...". А це суто нарцисичні прояви.
[quote]Так складно все ж усвідомити, що мене ніколи не любили так чим взагалі є любов...[/quote]
Чому складно? На жаль в багатьох людей та сама проблема, бо люди взагалі не дуже вміють любити. Це як ДАР. І далеко не кожному його дають. Тому в світі так багато батьків які не просто не вміють любити своїх дітей, а й взагалі не знають, що таке любов.
От як і Ви. 
[quote]Я досі починаю плакати якщо подумати про те, що все могло б бути інакше і як це нечесно[/quote]
А чому могло бути інакше? Ідеального світу НЕ ІСНУЄ. Він такий, який є. І в чому полягає нечесність?
Що Вам була дана така мати? Але ж для чогось була дана саме така. Як вважаєте для чого?! 
Для страждань? 100% ні. Хоча мабуть Ви звикли страждати і саме так і подумаєте, але то дурня, вибачте.
Точно НЕ для того! Думайте, думайте, думайте.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Не знаю що зі мною.

Ответы психологов