Приступи відчуття що вмираю

Question

Перехворів рік тому на Ковід. Почалися приступи серцебиття ,тиск ,трясуться руки ,страх що помру зараз.Кожен день ,сильна втома сонливість ,тягне крутить всі мязи,дуже сильне безсилля в руках печуть очі ,постійна думка що зі мною щось не то ,що я хворий і щось станеться зі мною.Нічого не хочу нема настрою до нічого бо прималому хвилюванні,стає погано .Екг,Ехо Холтер 24 год ,Мрт голови ,біохімії аналізи все в нормі .Є екстрассистоли 3000 від добових скорочень 3% кардіолог сказав що це не проблема. Порадьте щось бо відчуття що не живу а існую, все болить як розсипаюся.Простійна думка в голові що зі мною щось станеться в звязку з тим що мене все болить і я думаю що це дуже серйозно .Дякую.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Accepted Answer

[quote]Зараз таке відчуття що незнаю що буде дальше тут я жити в майбутньому нехочу а в Україну незнаю коли повернемось в зв'зку з війною. [/quote]
Співпрацюючи з психологом, упевнений, зможете повернутись до повноцінного життя. Це не легко, не просто, проте МОЖЛИВО. Головне - почати рух в той бік. 
Поступово зникатиме розгубленість і невизначеність. Неодмінно з'являтиметься ПРИЙНЯТТЯ ситуації в усіх її проявах. А, отже, і визначеність, принаймні на ТЕПЕР.

Фахівець допоможе відкрити для Вас і всередині Вас ті речі, за які варто зачепитись на шляху одужання.

Раджу не гаяти час, адже кожен день зволікання обертатиметься додатковим напруженням по виходу з цього гнітючого становища. 

При цьому зауважу, що співпраця з психологом може бути як у форматі  очних зустрічей, так і в онлайні.

[quote]все життя займався спортом навіть ще зараз через день 7-10 км пробігаю[/quote]
На мою думку, це гарна запорука подолання проблеми.

Vitaliya Melnik · Answer

Добрий день. Симптоми, які ви описуєте, правда схожі на постковідні, але далі це про високий рівень тривоги, можливо до панічних атак.
Чи приймали якісь ви заспокійливі? Чи плануєте працювати з психологом над вирішенням вашого питання?

Vitaliya Melnik · Answer

Ви не відповіли на друге питання &#128522;

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Олександр, будь ласка, заспокойтеся.  У Вас типова картина панічних атак. 
Це часто буває після ковіда.
Загострюється стан, коли Ви хвилюєтеся, тому що в цей момент посилено виробляється наднирниками адреналін.
Але це теж не є небезпечним. Через 10-15 хвилин адреналін в організмі розпадається, але може залишитися тривога, тому що Ви лякаєтесь.
Від панічних атак ніхто не вмирає. І їх можна подолати.
Вам потрібна допомога психолога, який працює з тривожними розладами.

Татьяна Афанасьева · Answer

Добрий день, я б рекомендувала перш за все виключити депресію, яка на жаль іноді з'являється після ковіда. Є шкала депресії Бека онлайн.

Нора Маркман · Answer

Вітаю! Шкода, що це сталося з вами і що ви маєте такі наслідки. Насправді, ковід може викликати ще довгий час ряд неприємних симптомів,  в тому числі тривожні чи апатичні стани. Скажіть, чи є у вас можливість звернутися до психотерапевта, щоб зрозуміти краще як ви самі змогли б змінити своє життя щоб скоріше досягти повного відновлення? Знайти свій ритм відновленя, та зменшити шкоду, емоційну і фізичну, за можливістю. Чи не берете ви на себе зараз всю ту ж працю, в тому обсязі, доречі? Ви відчуваєте втому і біль - завжди, чи є якісь ситуації коли вам краще?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня, Олександре!
[quote]Простійна думка в голові що зі мною щось станеться в звязку з тим що мене все болить і я думаю що це дуже серйозно[/quote]
Скажіть відверто, чого Ви боїтесь? Якщо смерті, то Ви не вмрете, в усякому разі не тепер. Тоді чого? Можливо, тривалого болю?

З Вашого допису помітно, що Вас охоплює страх. Тривога зростає, емоційний стан суттєво погіршується. Але результати об'єктивних досліджень мають заспокоювати, проте психіка на них не зважає, навпаки, продовжує розкручувати негативний сценарій.

Тому на даному етапі раджу звернутись до лікаря невролога або психотерапевта. Вони зроблять відповідні призначення. Точно не адаптол, а щось біль ефективне.

І ще у мене до Вас кілька питань.
З ким Ви зараз живете? Які між вами стосунки?
Чим займаєтесь впродовж дня?
Чи є щось, що Вас радує? Відволікає? Надихає? Відредаговано автором 06-03-2024 10:44:20

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]А от про натхнення чи радість її мало тому що війна все перевернла з ніг на голову.[/quote]
Так, війна на всіх вплинула. Проте в різній мірі. Як вважаєте, чому саме на Вас вона так потужно вплинула? Через які місця вразливості?

Знаю людей, які попри війну, не ставили життя на паузу. Не переводили себе в режим незрозумілого очікування. На Вашу думку, завдяки чому вони так змогли?

До речі, раніше у Вашому житті що радувало і приносило задоволення?

А щодо тривоги і можливих панічних атак, раджу ознайомитись з матеріалом у відео. Він допоможе зорієнтуватись і звернутись до психолога.
ТРЕВОГА КАК ПРЕРВАННОЕ ВОЗБУЖДЕНИЕ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653

ПАНИЧЕСКИЕ АТАКИ. КАК ПРИРУЧИТЬ "ДРАКОНА"
https://upsihologa.com.ua/audio-video-460 Відредаговано автором 06-03-2024 13:12:26

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Перехворів рік тому на Ковід. Почалися приступи серцебиття ,тиск ,трясуться руки ,страх що помру зараз.Кожен день ,сильна втома сонливість ,тягне крутить всі мязи,дуже сильне безсилля в руках печуть очі ,постійна думка що зі мною щось не то ,що я хворий і щось станеться зі мною.Нічого не хочу нема настрою до нічого бо прималому хвилюванні,стає погано[/quote]
Олександр, ковід сильно вплинув на всіх людей. Це було справжнє випробування на рівень самосвідомості, на якість відносин у парах, а також на вирішення екзистенційних питань: сенс життя, суть смерті, віра, духовність тощо. Вочевидь, що Ви не відповіли собі на всі ці питання - тому Вас і накрило так сильно і відкинуло в дитячий безпорадний стан - в якому хочеться тільки сховатись і нічогго не вирішувати. Але ж так не вийде.  
[quote]Я 15 років їзджу за кордон але на короткі відрізки часу зажди повертають а Україну і дуже радію цьому так сталось що я був за кордоном і почалася війна до мене переїхала сім'я і ми вже більше 2 років за кордоном .Зараз таке відчуття що незнаю що буде дальше тут я жити в майбутньому нехочу а в Україну незнаю коли повернемось в зв'зку з війною. Задоволення приносила рибалка,майже все життя займався спортом навіть ще зараз через день 7-10 км пробігаю.За залізо неберусь тому що боюсь про за ці напади і серцебиття .Від коли почалася війна пропав інтерес майже до всього[/quote]
І ось почалася війна. Другий виклик на вирішення всіх цих екзистенційних питань: сенс життя, суть смерті, віра, духовність. І назад в минуле - не повернутись. І як раніше вже НІКОЛИ НЕ БУДЕ.
І що робите Ви, Олександр? Ви їх вирішуєте для себе, ці всі питання буття? Чи знову намагаєтеся сховатись від цього всього, як від загрози стабільності? З допомогою лікарів та пігулок - за принципом "випив і все пройшло саме". Але ж так НЕ БУДЕ.
Або Ви переможете свій страх СМЕРТІ, або цей страх Вас і вб'є.
Вибір за Вами.
В психотерапії з психологом для того, щоб був результат треба буде працювати саме з цими глибокими питаннями. А не просто з техніками штучного припинення панічних атак.

Ирина Миколенко · Answer

Доброй ночи!

То что вы описали... похоже на панические атаки... и самовнушение... плюс как следствие психосоматика.
Ну и возможно еще ковид свое додал.
А вы всегда так - еще до кивида, относились к своему здоровью трепетно?
И накручивали себя?
Тут однозначно нужен психотерапевт ( лучше с мед образованием)
Слишком много у вас переживаний.
Что понятно большой стресс... ( но он сейчас у всех у нас - особенно, те кто в Украине остался)
Сами себя еще сильно пугаете... чуть по легче надо относиться к происходящему.
Да проходим тяжелый путь... но проходим!
Делаемся сильнее! 

А что вас расслабляет - еще кроме рыбалки?
Надо максимально - найти источники расслабления и радости.
( хотя бы в мелочах - хорошая погода, приятная музыка, вкусный чай и т д )
Совет больше спите. Сон поможет восстановить силы.
Режим дня надо наладить и питание.
А еще снизить желание все контролировать - даже свое тело. 
Дать себе расслабиться уже наконец!
Тут главное в мыслях себе это разрешить! Довериться Судьбе! Довериться себе и своему телу!
Вопрос доверия с психологом проработать.
И чаще себе повторять - что все будет хорошо! Что я выдержу и стану сильнее!
Что я все это пройду и отпущу!
Отпустить надо лишний негатив!
( понимаю это тяжело когда все болит и нет сил - но надо )
Возможно, вам тяжело принимать все эти перемены - которые происходят в мире, и в Украине.
Потому психика как бы так защищается - психосоматикой.
Надо научится принимать перемены - находить в  них свой смысл!
Но это с психологом.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Приступи відчуття що вмираю

Ответы психологов