Відносини

Доброго дня!
Ви описали токсичні-аб'юзивні стосунки і навряд чи вони тільки зараз стали такими. Може проявів було менше або вони були слабкішими, але ніколи не повірю, що було кардинально по-іншому. Може тільки на початку. Але ж не всі 10 років! Тож, є гарний привід задуматись про себе, про хлопця (його характер, мотиви, цінності) та про те - чи цього я хотіла в подружньому житті?

Доброго дня!

З опису ваших взаємодій, можна зробити припущення, що ви в дуже сильних співзалежних стосунках і реакція на від’їзд тому підтвердження. Ви як єдиний сосуд, ваш хлопець не може пережити розлуки, і те, що ви можете вирішити щось сама і поїхати без нього. В нього по суті істерика, яка виливається в неадекватність поведінки. Але ви ж не сіамські близнюки, в яких на двох одне тіло.

Ваш союз переживає кризу і ви схоже починаєте це усвідомлювати і це важливий етап подивитись один на одного окремо і побачити те, що є, а не те, що б хотілось мати. Можливо, ви і не помітили як втратили автономність в стосунках і коли зараз хочете її повернути, то отримуєте такий супротив?

Доброго дня!

я не вважаю що це нормальна поведінка чоловіка

І правильно вважаєте. Вона якась підліткова, незріла, так би мовити.
І варто дослідити її причини. Гадаю, вони пов'язані з Вашим від'їздом. Точніше з певною загрозою його існуванню. Що це за потреба в хлопця, що її задоволенню загрожує Ваш від'їд в Україну?

чому я повинна іти до нього просити вибачення?

Це Ваші припущення чи його вимога/очікування?

Мене взагалі такі перепади його настрою не влаштовують і так щоб поводились зі мною я не хочу !

Тож, відповідно, треба озвучити партнеру, що Вас влаштовує і як би Вам хотілось.

за всі 10 років ми завжди всюди їздили разом і практично на довгий період не роставались…

Щось схоже в цьому моменті на злиття між вами. Якщо так, то зовсім не дивує незріла реакція хлопця.

ми домовились що я в кінці серпня іду додому

Пригадайте, чи дійсно була спільна домовленість? Може, Вам здається, що вона була?

ми ще не вирішили що ти ідеш …

А хіба означені питання поїздки маєте вирішувати консенсусом? Наскільки я зрозумів, вони хлопця аж ніяк по суті не торкаються.

а що у відповідь він почав мене ображати і просто послав на три букви

Жахливо. Навіть не увляю себе в подібній ситуації. Чи став би я взагалі мати після цього якісь справи з цією людиною.

може почати обзивати мене різними словами без причин (це моя точка зору)

Для меня это выглядит, как будто, если есть причина, то можно было бы и обзывать?
Вы описываете ненормальное поведение мужчины и я предположу, что не все так радужно в отношениях.
Как бы вы описали вашего мужчину?
Как бы описали ваши отношения?
Какую помощь хотите получить на сайте?

Доброго дня!

"я не вважаю що це нормальна поведінка чоловіка,і не розумію в чому тут моя вина і чому я повинна іти до нього просити вибачення?Мене взагалі такі перепади його настрою не влаштовують і так щоб поводились зі мною я не хочу !"
Вы правильно считаете - это не нормальное поведение - но на него есть причины.
Вины вашей нет - не видитесь на эту манипуляцию через вину - он агрессивничает на вас - пытается вас так контролировать - чтоб вы чувствовали себя виноватой перед ним - но вы не в чем не виноваты.
Вы просто хотите поехать домой! И это нормальное желание!

Причина исключительно в нем - видимо его внутренние комплексы так вылазят и отыгрывается на вас.
Он же знает - что не может поехать с вами - хотя что значит не может? Хотел бы поехал - но боится - что мобилизуют - вот тут и выходит его комплекс - он не может с этой ситуацией справится - потому и агрессия на вас - он себе не может признаться что боится возвращаться в Украину ( скорее всего в этом причина )
И агрессия тут у него - скорее на ситуацию в Украине на войну... и на самого себя... за нерешительность - но на себя он не хочет, или не может агрессию пускать - а ей же нужен выход - вот он и вымещает ее на вас...

Теперь вопрос самый главный - вам это зачем?
Не разрушаете ли вы себя в таких отношениях?
Да я понимаю вы давно вместе - 10 лет это не мало полжизни почти - вы уже как семья - но вопрос - а почему за 10 лет так и не дошли до брака?
И он за эти 10 лет видимо привык - что может вами управлять - не зря же он говорит - что мы еще не решили - поедешь ты или нет. Пытается тут решать за вас - что нечестно по отношению к вам.
Часто ли он так за вас решает?
Вообщем вопросов много...
Ему нужно к психологу - чтоб научится правильно направлять свою агрессию.
Осознавать ее, и проработать свои внутренние комплексы.
А еще скорее всего он боится - что вы уедите, и не захотите к нему возвращаться - что разлука вас отдалит - что часто в парах бывает - не все выдерживают такое испытание - темболее если для вас это впервые такой опыт - для него явно травмирующий. Тут у него справедливый страх или опасение.

Он протестует тут как ребенок - как может... негативно и манипулятивно...
Были ли раньше подобные его проявления? И в каких ситуациях?
Вам же надо подумать - а не слишком вы срослись с этим мужчиной - не забирает ли он уже вашу волю себе... и пытается управлять вашими решениями, и вашей Судьбой?
Да в паре, особенно если люди давно живут - они уже как одна система - но полностью растворятся в партнере - это созависимость - и так теряешь себя - свою идентичность - что не есть норма.
Вам лучше всего это все проговорить с психологом. А вашему мужчине обязательно нужен психотерапевт.

Доброго дня Tina!
Навряд чи комусь сподобається таке ставлення до себе. Але у мене одразу виникає питання: чому, живучи десять років разом, ви досі не одружені? Він Вам робив пропозицію? Чи це Ви не хочете мати з ним шлюб? Адже, як на мене, хлопець дуже боїться Вас відпускати саму в Україну і не тому, що точиться війна, а щоб не залишитися без Вас. Його поведінка - це як на мене, такий собі протест проти поїздки, хоча і у досить примітивній, дитячій формі.
А як він реагує в інших ситуаціях, коли Ви хочете щось робити без нього і кудись без нього їхати? Чи це стосується лише України? У Вас в Україні були якісь інші стосунки? У нього є.підстава Вас ревнувати?