Вопрос от:
nast
Возраст:
27
Живимо з мамою та братом чоловіка, бісить
Через війну ми переїхала на Закарпаття, потім забрали молодшого брата чоловіка (11 років йому було).
Таким чином у нас з\'явився, можна сказати, син-підліток. Я не була налаштована на те, що в мене буде вже дорослий син, який вже зі своїм характером. До нього складно було достукатися. Так ми жили 1.5 роки.
Пізніше приїхала їхня мама. Вже рік ми проживаємо всі разом. В двокімнатній квартирі тепер в мене місця тільки у моїй маленький кімнаті, бо за 1 рік вона заполонила усе. Ледача, їсти готує дуже рідко, і то таке борщ, і все. Цілими днями лежить на дивані, то ходить кудись іноді бухає ночами. За собою не приберається.
І сказати їй нічого не можу.
Прошу не стірати білі речі з чорними, вона не слухає, все стало сірим. Доводиться складати брудні речі у себе в кімнаті. На болконі курить, всі речі воняють, з відкритими дверима. Кажу речі воняють, вона я знаю і все.
Я вагітня, хочу щоб вони з\'їхали, вона не хоче, працювати не хоче. Зібралася їхати до себе у деревню, малий з нею їхати (само собою) не хоче, сказала поверниться. Але я не знаю... сина знов лишає на нас...
Бісить мене це все дуже сильно, оплучаємо загалом усе ми, їжу в холодильнику не знайдешь, щось купую, навіть не встигаю іноді поїсти. Хожу прибераю за усіма мию посуд.
Вже око смикається.
Хочеться вільного простору, тиші.
Як справитися з роздратуванням? Заспокійливі неможно, бо вагітня, допомогає тільки вулиця. Але ж я не можу постійно бути на вулиці, коли в мене є мій дом.
Таким чином у нас з\'явився, можна сказати, син-підліток. Я не була налаштована на те, що в мене буде вже дорослий син, який вже зі своїм характером. До нього складно було достукатися. Так ми жили 1.5 роки.
Пізніше приїхала їхня мама. Вже рік ми проживаємо всі разом. В двокімнатній квартирі тепер в мене місця тільки у моїй маленький кімнаті, бо за 1 рік вона заполонила усе. Ледача, їсти готує дуже рідко, і то таке борщ, і все. Цілими днями лежить на дивані, то ходить кудись іноді бухає ночами. За собою не приберається.
І сказати їй нічого не можу.
Прошу не стірати білі речі з чорними, вона не слухає, все стало сірим. Доводиться складати брудні речі у себе в кімнаті. На болконі курить, всі речі воняють, з відкритими дверима. Кажу речі воняють, вона я знаю і все.
Я вагітня, хочу щоб вони з\'їхали, вона не хоче, працювати не хоче. Зібралася їхати до себе у деревню, малий з нею їхати (само собою) не хоче, сказала поверниться. Але я не знаю... сина знов лишає на нас...
Бісить мене це все дуже сильно, оплучаємо загалом усе ми, їжу в холодильнику не знайдешь, щось купую, навіть не встигаю іноді поїсти. Хожу прибераю за усіма мию посуд.
Вже око смикається.
Хочеться вільного простору, тиші.
Як справитися з роздратуванням? Заспокійливі неможно, бо вагітня, допомогає тільки вулиця. Але ж я не можу постійно бути на вулиці, коли в мене є мій дом.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
