Питання від:
nast
Вік:
27
Живимо з мамою та братом чоловіка, бісить
Через війну ми переїхала на Закарпаття, потім забрали молодшого брата чоловіка (11 років йому було).
Таким чином у нас з\'явився, можна сказати, син-підліток. Я не була налаштована на те, що в мене буде вже дорослий син, який вже зі своїм характером. До нього складно було достукатися. Так ми жили 1.5 роки.
Пізніше приїхала їхня мама. Вже рік ми проживаємо всі разом. В двокімнатній квартирі тепер в мене місця тільки у моїй маленький кімнаті, бо за 1 рік вона заполонила усе. Ледача, їсти готує дуже рідко, і то таке борщ, і все. Цілими днями лежить на дивані, то ходить кудись іноді бухає ночами. За собою не приберається.
І сказати їй нічого не можу.
Прошу не стірати білі речі з чорними, вона не слухає, все стало сірим. Доводиться складати брудні речі у себе в кімнаті. На болконі курить, всі речі воняють, з відкритими дверима. Кажу речі воняють, вона я знаю і все.
Я вагітня, хочу щоб вони з\'їхали, вона не хоче, працювати не хоче. Зібралася їхати до себе у деревню, малий з нею їхати (само собою) не хоче, сказала поверниться. Але я не знаю... сина знов лишає на нас...
Бісить мене це все дуже сильно, оплучаємо загалом усе ми, їжу в холодильнику не знайдешь, щось купую, навіть не встигаю іноді поїсти. Хожу прибераю за усіма мию посуд.
Вже око смикається.
Хочеться вільного простору, тиші.
Як справитися з роздратуванням? Заспокійливі неможно, бо вагітня, допомогає тільки вулиця. Але ж я не можу постійно бути на вулиці, коли в мене є мій дом.
Таким чином у нас з\'явився, можна сказати, син-підліток. Я не була налаштована на те, що в мене буде вже дорослий син, який вже зі своїм характером. До нього складно було достукатися. Так ми жили 1.5 роки.
Пізніше приїхала їхня мама. Вже рік ми проживаємо всі разом. В двокімнатній квартирі тепер в мене місця тільки у моїй маленький кімнаті, бо за 1 рік вона заполонила усе. Ледача, їсти готує дуже рідко, і то таке борщ, і все. Цілими днями лежить на дивані, то ходить кудись іноді бухає ночами. За собою не приберається.
І сказати їй нічого не можу.
Прошу не стірати білі речі з чорними, вона не слухає, все стало сірим. Доводиться складати брудні речі у себе в кімнаті. На болконі курить, всі речі воняють, з відкритими дверима. Кажу речі воняють, вона я знаю і все.
Я вагітня, хочу щоб вони з\'їхали, вона не хоче, працювати не хоче. Зібралася їхати до себе у деревню, малий з нею їхати (само собою) не хоче, сказала поверниться. Але я не знаю... сина знов лишає на нас...
Бісить мене це все дуже сильно, оплучаємо загалом усе ми, їжу в холодильнику не знайдешь, щось купую, навіть не встигаю іноді поїсти. Хожу прибераю за усіма мию посуд.
Вже око смикається.
Хочеться вільного простору, тиші.
Як справитися з роздратуванням? Заспокійливі неможно, бо вагітня, допомогає тільки вулиця. Але ж я не можу постійно бути на вулиці, коли в мене є мій дом.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
