Турбують нав\\\'язливі думки

Доброго вечора!
Прошу, порівняйте обидва свої стани і знайдіть відмінності
Ось цей

Далі я служив в армії 3 роки (при цьому за весь цей період подібного не виникало). Можливо через постійне спілкування в колективі та зміну режиму фізичної та розумової праці.

з оцим

Більшість часу проводжу за комп'ютером. Крім матері майже ні з ким не спілкуюся, хіба що в соцмережах.

Щось цікаве помітили?
В першому випадку життя хоч і було обмежене в плані свободи, проте було насичене фізичною активністю, розумовою працею, спілкуванням, взаєминами, тобто емоціями, обміном інформацією, які можна вважати різноманітною ментальною "їжею", що насичувала і живила душу і тіло.

А в другому випадку що? Цього всього нема. Зате є звуження кола інтересів і потреб майже то однієї точки(!)
Чому так відбувається? Навіщо відбувається? Ці питання треба нести на індивідуальну зустріч з психологом, причому онлайн формат теж абсолютно підходить.

Я сів за стіл, про щось задумався і раптом миттєво в голову полізли різні нав'язливі думки і почалось відчуття ніби якоїсь пустоти, відчуження. Відчуття, ніби реальність і свідомість це коробка, а думки нахлинули такі ніби я хочу вилізти з тієї коробки.

Ось так, на мою думку, проявили себе захисні механізми дереалізації і деперсоналізації. Ваша психіка тікає від тривалої і непрохідної одноманітності.

Крім матері майже ні з ким не спілкуюся, хіба що в соцмережах.

Де Ваші друзі? Де спілкування зі знайомими?
Як так вийшло, що Ви буквально зачинили себе у дуже обмеженому просторі?

Скажіть будь-ласка, як подолати цей стан?

Потрібна співпраця з психологом і, звісно, власні конструктивні зусилля.

Відредаговано автором 26-08-2024 21:33:31

Доброе Утро!

А как давно вы живете с матерью?
И какая она по характеру?
Не ограничивает ли она вашу свободу? Не навязывает ли вам свои решения?
Какие у вас отношения с отцом?

Какие именно мысли вас преследуют каждый день? ( опишите подробнее)
Возможно еще, из причин почему так на голову давление - погодные условия - сейчас очень жарко - а жара влияет и на общее состояние тоже.
Возможно, вам нужно скорректировать режим дня - попробовать раньше ложиться спать - и больше спать.
Так же, начать больше гулять на улице - там вы сможете больше насыщаться эмоциями - которых вам так не хватает - плюс свежий воздух - тоже поможет организму прийти в норму.

"Ще виникали думки ніби я робот, на автоматі, виконую звичайні рухи та задачі, не обдумуючи. "
Однозначно не хватает новых впечатлений и приятных эмоций вам - похоже на выгорание.
Согласна с коллегой Владимиром Анатольевичем - нехватка жизни как таковой - социальной жизни.

"Можливо через постійне спілкування в колективі та зміну режиму фізичної та розумової праці. Хоча я часто працював за компьютером та сидів в телефоні." - и это конечно тоже повлияло.
Тут нужна работа с психотерапевтом - чтоб разобрать как именно вы живете, и почему именно в таком режиме?

да это очень тяжело терять своих детей...
у вашей матери фрустрация - она застряла в горе... не смогла его принять полностью...
( ну такое мало кто принимает и уже потом переключается на новую жизнь)
Хорошо что стала верующей - это ее опора - пришла так к Богу через горе. ( тоже очень стандартный путь )
Только в горе вспоминают обычно про Бога - и преображаются.
Но я так понимаю - она как будто позабыла про вас... как будто вы ушли на второй план... и у вас с ней прохладные отношения - это так?
( ушла как бы в другую крайность )
А вам тепла и понимания от нее не хватает... это ощущается...

"На рахунок особистого життя каже що мені потрібно знайти роботу та дівчину, бо в нашому маленькому селі немає ніяких перспектив." - тут она права - вам нужно востанавливать социализацию.
Искать свой счастье - чтоб у вас была своя поддержка - был человек который вас примет и поймет.
Плюс работа - чтоб была стабильность - уверенность - и интерес к жизни.
Тогда и не будет у вас такого ступора - который ощущаете сейчас...

"Але я, як і вона не впевнений у собі, консервативний, не здатен адаптуватися до проживання в місті, не знаю з чого почати, до того ж заважають лінощі."
Тут вам надо взять себя в руки и начать работать над собой - потихоньку начиная с маленьких шагов каждый день.
Начать со спорта и прогулок - наладить режим дня.
Прописать план действий на месяц - и по нему двигаться.
Начать изучать то что вас интересует - может найти новое хобби - или что то новое для себя и интересное в плане знаний открыть и навыков.
Держать в порядке свой дом и пространство - это тоже дисциплинирует.

А главное определиться с направлением - чем вы хотите дальше заниматься?
Как хотите дальше жить?
Поставить цели и к ним идти - пусть своим путем но идти.
Найти соратников или людей кто вас будет в этом пути поддерживать.
Ну и желательно вам пойти на психотерапию - чтоб как раз увеличить свою уверенность, и убрать страхи и сомнения. Поверить в себя!
"Я вчився у ВУЗі, 5 років але так не звик жити у міській метушні." - ну вас никто и не заставляет жить именно в городе. Если это не ваше то и не надо. Это тоже нормально.
Просто может, поменять село на другой районный центр - где будет работа - а будет работу будет, и интерес, и финансы - а значит автономность, и самостоятельность, и свобода действий.

"Вчора було краше, поспілкувався з іншими людьми, в іншому місці, хоча й недовго. Трохи відволікся. А сьогодні знову те саме."
- вот же вам подсказка - куда и как двигаться... вам же полегчало от общения с людьми.
Так продолжайте в том же направлении - общайтесь - знакомьтесь - находите единомышленников.
Или просто людей с которыми интересно общаться на разные темы.
Меняйте локации - больше гуляйте.
Так вы, как раз и заполняете ту пустоту - которую ощущаете - когда вы один.
Старайтесь меньше фокусироваться на этой пустоте... меньше про это думать... не питать сам эти мысли... не притягивать их.
Этому можно со временем обучится - не зацикливаться на долго.
Фиксировать свои состояния - и самому их менять.

Если хотите можете мне позвонить - проконсультирую вас.
Может хоть чучуть вам помогу - разобраться в вашей ситуации.
Так как случай у вас необычный.