Вопрос от:
Олена
Возраст:
25
Яка модель стосунків/сім'ї є найбільш ефективною?
Доброго дня! Після розлучення з хлопцем задалася собі питанням про те, чого я хочу від стосунків і яку модель сім'ї я бачу для себе в майбутньому. І я не розумію чого саме хочу.
Наприклад, якщо говорити про класичну модель сім'ї, то мене завжди коробить фраза, що чоловік - головний у сім'ї. Відразу уявляю себе дружину, яка додому приходить не відпочити і нормально розслабитися після робочого дня, а вислужуватися і звітувати перед "чоловіком-начальником". Ну і взагалі, якщо він головний, а я ні, то чому мене повинні слухати? Мої бажання та думка незначна. Та й у принципі напевно, якщо я кажу щось не те, мене можна і вдарити: адже він знає що каже, а я ні.
Можливо трохи перебільшено, але це те, що я думаю про класичні відносини: в того, хто залежний, немає своєї думки та права робити так, як заманеться - одна безвихідь. Звичайно, таких стосунків я не хотіла б бачити у своєму житті.
Але при цьому повністю 50/50 я б теж не хотіла мати. Якщо, наприклад, я народжую дитину, то хочу, щоб чоловік ніс більшу фінансову відповідальність, аніж жінка. І мені здається, що це цілком справедливо, бо гроши грошима, а пологи, то є великі ризики для здоров'я жінки.
Але в такому разі він, як той, що несе фінансову відповідальність, знову головний, а я знову вразлива і залежна. І ніби зі мною можна робити все, що завгодно. Навіщо тоді такий шлюб?
Тобто, яку роль я маю виконувати у відносинах? Чи є якась ідеальна модель сім'ї та відносин, чи все вирішується за домовленістю?
Незалежно від того, вагітна я чи ні, мені хочеться, щоби мене слухали і сприймали як людину, а не як щось другорядне. Але в той же час іноді мені, як жінці, дійсно може знадобитися більше турботи та підтримки. Як із цим бути?
Наприклад, якщо говорити про класичну модель сім'ї, то мене завжди коробить фраза, що чоловік - головний у сім'ї. Відразу уявляю себе дружину, яка додому приходить не відпочити і нормально розслабитися після робочого дня, а вислужуватися і звітувати перед "чоловіком-начальником". Ну і взагалі, якщо він головний, а я ні, то чому мене повинні слухати? Мої бажання та думка незначна. Та й у принципі напевно, якщо я кажу щось не те, мене можна і вдарити: адже він знає що каже, а я ні.
Можливо трохи перебільшено, але це те, що я думаю про класичні відносини: в того, хто залежний, немає своєї думки та права робити так, як заманеться - одна безвихідь. Звичайно, таких стосунків я не хотіла б бачити у своєму житті.
Але при цьому повністю 50/50 я б теж не хотіла мати. Якщо, наприклад, я народжую дитину, то хочу, щоб чоловік ніс більшу фінансову відповідальність, аніж жінка. І мені здається, що це цілком справедливо, бо гроши грошима, а пологи, то є великі ризики для здоров'я жінки.
Але в такому разі він, як той, що несе фінансову відповідальність, знову головний, а я знову вразлива і залежна. І ніби зі мною можна робити все, що завгодно. Навіщо тоді такий шлюб?
Тобто, яку роль я маю виконувати у відносинах? Чи є якась ідеальна модель сім'ї та відносин, чи все вирішується за домовленістю?
Незалежно від того, вагітна я чи ні, мені хочеться, щоби мене слухали і сприймали як людину, а не як щось другорядне. Але в той же час іноді мені, як жінці, дійсно може знадобитися більше турботи та підтримки. Як із цим бути?
Нравится: 1 из 1
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
