Я чувствую что я пустое место в этой жизни

Доброе утро!

Я никогда не думала что в свои 20 я стану полным дном.

Помогите,с чего начать?

Начать с того, что перестать себя самой уничтожать!!! И принять мысль - что Ваше восприятие себя и мира вокруг сформировалось под влиянием далеко не адекватной мамы(!) То есть Вашей вины в том, что есть, никакой нет(!)

А раз нет вины, то уже можно вести речь про объективную оценку ситуации, про свои возможности и шаги для изменений. Искать ресурсы для действий, для выхода на свободу из-под гнета маминой тирании.

Думаю, что в любом случае скоро станет вопрос отдельного от мамы проживания. Конечно, придется искать возможности и средства. Кстати, где Ваш отец? Какие у Вас с ним отношения? Есть ли еще другие близкие люди, к которым можете обратиться за помощью?

Также непременно показана работа с психологом. Вам нужно пройти и завершить процесс сепарации, то есть стать, по-настоящему, отдельной самостоятельной личностью(!) Возможно, с этим смогут помочь психологи из центра социальных служб по делам семьи, молодежи и спорта. Такие функционируют в городах и принимают там бесплатно.
Ну и не только они.
Полагаю, с этого запроса

В общем я чувствую себя полной недуачницей,но изменить ничего не могу из-за страха и неуверенности в себе.

будет актуально начать.

Вітаю!

Співчуваю вашій історії, підтримую колегу і прошу до себе так не відноситись. Ви зростали у нездоровій дефіцитній атмосфері і тому вам так важко йти у автономію, у доросле життя, цінувати себе. Я як і ви зростала з запізненням, спостерігаючи як навколо мене мої однолітки легко знаходили себе в цьому житті, проте я перестала себе зрівнювати і йти своїм власним шляхом, наповнюючи себе знаннями, розвитком, прийняттям. Ми всі різні і у кожного своя історія, травми, темп та можливості. Я хочу підтримати вас у ваших бажаннях, у вашому розвиткові, проте прошу не оцінювати і не знецінювати ні себе, ні людей, навіть якщо вони не відповідають вашим критеріям. Це допоможе не розділяти, не розщеплювати себе і світ навколо. Ви дуже юнна і молода, і разом з тим вже повнолітня, тому вам потрібно думати в сторону сепарації - необхідно з’їхати від мами, яка деструктивно поводить себе. Поруч з нею ви нищите себе морально, можливо треба шукати з ким можна арендувати квартиру чи окремо кімнату.

Ви працюєте і це викликає повагу і це старт лише, з кожними разом ваша робота буде покращуватись якщо ви будете ліпше до себе відноситесь.
Я пропоную ту невдаху, в яку ви частіше за все поринаєте - прийняти і перестати себе соромити. Вам страшно, вам самотньо, ви невпевнені і це все правда. Я щиро співчуваю цій маленькій дівчинці, яка не зазанала тепла, підтримки і опори з боку родини. Спробуйте подивитись на неї очима любові, підтримки та безумовного прийняття. Попросіть пробачення, що ви до цієї дівчинки ставитесь так само погано, жорстоко як і ваша мама. І скажіть, що ви будете старатись відродити любов і повагу до неї. І щоб не сталось треба завжди поважати свої почуття, свої страхи, свої тривоги, саму себе, хоча вас цьому не навчили і ви не мали такого досвіду, але це не значить що так буде завжди. Ви зараз можете обирати себе і вчитись любити. Це великий шлях до себе, проте він можливий і дуже потрібний вам❤