Туплю і гальмую, нічого не хочеться робити

Question

Доброго вечора. Питання, власне, в тому, що я дуже сильно туплю і гальмую в усьому. Таке було давно, але після ковіда стало гірше, хоча іноді мозок приходить до тями. 

Це виглядає приблизно так - кажуть щось зробити, я починаю спочатку думати, як це зробити, починаю задавати питання, щоб усвідомити для себе деталі. Але на мене можуть підвищити голос, типу, нєфіг питати, роби. Якщо так, я підвисаю, не знаю, що робити і туплю ще більше. 

Пробував розігнати мозок біфреном, кофеїном, енергетиками, бо зараз на службі вже півтора роки. Але ефект короткочасний. Цей стан заважає роботі, бо відбивається у вигляді знесилення, головного болю, погіршення пам'яті і концентрації.

Струсів мозку не було, а от ендогенна депресія була, вже пару рецидивів траплялося. У психіатра нічого не знайшли. Гормони в нормі, тільки був трохи задраний пролактин.

Що до власного психологічного стану, то все погано. Я сконцентрований на негативі, позитиву мало, дуже. Тривожність фонова постійна. 

Зараз приймаю ГАМК, бо на цьому фоні були нервові зриви. Допомагає бути спокійнішим, але вбиває мотивацію майже повністю. 

Інше додам у відповідях.

Валентина Жемчужникова · Answer

Точно ли проблема в том, что вы "тупите", а не в том, что вы работаете среди неадекватных людей, которые не могут ответить на вопросы и реагируют агрессивно?
Служба это речь про службу в армии? Или где вы работаете?
Всегда ли так было, что вы теряетесь, не знаете, что делать, если на вас повышают голос и агрессируют?
Как давно была депрессия? И рецидивы?
Как давно были последний раз у психиатра?
Вам бы хорошо пойти на психотерапию и разобраться, что с вами происходит, почему так реагируете на агрессивное поведение, что с вами в моменте происходит, почему не можете отстоять границы и впадаете в состояние растерянности. Плюс по поводу тревожности, постоянного негатива и тп.
Это все запрос на достаточно длительную психотерапию

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня, Андрію!
[quote]Це виглядає приблизно так - кажуть щось зробити, я починаю спочатку думати, як це зробити, починаю задавати питання, щоб усвідомити для себе деталі. Але на мене можуть підвищити голос, типу, нєфіг питати, роби. Якщо так, я підвисаю, не знаю, що робити і туплю ще більше.[/quote]
Як на мене, то за логікою адекватної людини так і має бути. Тобто Ви все робите раціонально і послідовно, аби якісно виконати завдання.
А коли на Вас підвищують голос, емоційно тиснуть, то реагуєте притаманним Вам способом.

В разі. якщо подібні ситуації повторюються, то зовсім не дивно, що  [quote]НІЧОГО НЕ ХОЧЕТЬСЯ РОБИТИ[/quote]
А як інакше - вдячності нема, розуміння і підтримки нема. Тому як наслідок виникає апатія.

[quote] Таке було давно[/quote]
Ви зазначаєте, що так було давно. А хто тоді на Вас тиснув і підвищував голос? В яких ситуаціях це відбувалось?

[quote]Пробував розігнати мозок біфреном, кофеїном, енергетиками, бо зараз на службі вже півтора роки.[/quote]
Мається на увазі, на військовій службі?

[quote]Струсів мозку не було, а от ендогенна депресія була, вже пару рецидивів траплялося. [/quote]
Чи співпрацюєте на постійній основі з фахівцями - психологом та психіатром?

[quote]Що до власного психологічного стану, то все погано. Я сконцентрований на негативі, позитиву мало, дуже. Тривожність фонова постійна.[/quote]
Зі сфери позитиву наведіть, будь ласка, приклади...
 Відредаговано автором 04-10-2024 13:21:49

Дарья Владимировна · Answer

Андрію, дякую за вашу відвертість і за те, що продовжуєте нести службу в таких непростих умовах. Симптоми, які ви описуєте, можуть бути наслідком глибокого виснаження, постійного стресу, а також депресії, яка, схоже, не зникла остаточно. Це впливає на мотивацію, пам'ять, концентрацію та загальну здатність діяти ефективно.

Самостійна діагностика може не дати результатів. Важливо не ігнорувати свій стан — професійна допомога є важливим кроком для виходу з цього замкнутого кола, особливо враховуючи ваші попередні рецидиви. Бережіть себе, будь ласка.

Валентина Жемчужникова · Answer

Как минимум, нужно найти время и обратиться к психиатру, благо огромное количество работает онлайн и с рецептами нет проблем. Потому что если депрессия, то нужны препараты. Да и при даже при выгорании и тп уже нужна медикаментозная помощь.
Понятно, что в вашем положении сложно найти время, но пусть это будут плавающие встречи с психотерапевтом, но лучше так, чем никак. То, что вы пишите, это для индивидуальной работы, никак не формат сайта или советов.
Отношение к самому себе, отношения с женой, с другими людьми - это то, что нужно разбирать на терапии.
Но первично психиатр

Валентина Жемчужникова · Answer

При выгорании психиатр препараты выписывает. Тут вам таблетки не посоветуют, это уже к медикам. 
Ведь у всех симптомы разные

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброї ночі, Андрій!
[quote]Як я сказав, я дуже підпадаю під чужий вплив, того це дуже боляче[/quote]
Не просто чужий вплив, а нарцисичний вплив. Яка у Вас мама? Скоріш за все такої ж нарцисичної природи як і дружина. 
Дружину мабуть вибрали собі під маму (дуже поширена ситуація) - таку ж виражено нарцисичну:
[quote]Плюс ще дружина постійно вимагала гроші в витрачала на себе, хоча в була вагітною. Тут важливо зазначити, що проблема з грошима є давно. Дружина не працює і не хоче, але вимагає великі суми і бреше про їх використання. Плюс постійне пиляння мізків, що я мало заробляю, треба більше, нічого не досяг в майже 40 років і все таке[/quote]
[quote]дружина, щоб тупо вивести мене з рівноваги, заявляла, що син не від мене. Провокувала на зриви. Таке враження, що їй це подобається. І плюс постійні вимоги заробляти більше (де, в армії???), забезпечувати по вищому класу, хамство і все таке інше[/quote]
Чому зробив такий висновок? Бо добре знаюся на цій темі.
Маєте багато проявів нарцисичної травми:
[quote]Справа в тому, що я завжди, скільки себе пам'ятаю, спочатку звинувачував себе, потім вже інших[/quote]
Це перше. Від того і депресія. Бо депресія - це агресія, спрямована на самого себе. Бо на інших - табу. Так мати мабуть навчила. Щоб забезпечити собі безпеку від Вашого справедливого гніву на себе. А сама навпаки агресувала, через що у Вас і друга ознака нарцисичної травми:
[quote]І завжди було, що я зависав від агресивної поведінки інших[/quote]
Мати задавила своїм агресивним натиском. А Ви тоді - ще маленький хлопчик, який від неї залежав...
Далі -
[quote]мені багато разів обіцяли, але обманювали. А для мене брехня - це дуже боляче[/quote]
Це теж наслідок нарцисичної травми, вже третій. Бо нарциси завжди брешуть і роблять тим боляче своїм близьким.
Четвертий:
[quote]Стараюсь заробити, досягти, пробитись, а коли не виходить, починається депресія[/quote]
Заслужити прихильність, гарне ставлення, любов. А якщо не вийшло - капець.
Бо тоді Ви - "поганий", тобто НЕ заслуговуєте на любов та добре ставлення.
П'яте і шосте:
[quote]Це ще одна моя особливість - я тягну до останнього в плані лікування себе[/quote]
Прояв жертовності та відчуття меншовартості - знову ж таки отримується в токсичних стосунках з батьками-нарцисами, які знецінювали Вас та перетягували увагу на себе.

Отже ОДНОЗНАЧНО маєте нарцисичну травму, отриману у відносинах з мамою та підсилену токсичними стосунками з дружиною.
Що з цим робити? Йти не відтягуючи на психотерапію до психолога, який працює з цим видом травми. Після скорого закінчення війни (може не остаточного, але ж), яке не за горами, а ось-ось...

Валентина Жемчужникова · Answer

Многие вещи можно мозгом понимать, но не осознавать, не проживать их и соответственно, понимать понимаю, но ничего не меняется. Именно поэтому нужна психотерапия- прожить, проговорить десятки раз и осознать, и тогда пойдут изменения

Валентина Жемчужникова · Answer

Отпустит только после того, как разберетесь с переживаниях и проживаете их. А подавлять их это создавать проблемы в будущем

Валентина Жемчужникова · Answer

Жаль конечно, но все же найдите час раз в 7-10 дней. За войну ваше состояние сильно усугубится, к сожалению

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Мама була... Навіть не знаю. Вона була в тіні своєї матері, яка пробувала "строїти" мого батька і дачного чоловіка. Мама не була досить жорсткою, хоча може я просто не пам'ятаю[/quote]
Не можете "не пам'ятати", бо вона пішла тільки 8 років тому:
[quote]Мами вже давно нема, з 2016 року. Я багато років турбувався про неї, у неї був розсіяний склероз[/quote]
коли Вам було 31, не маленька дитина. А тому це прояв звичайного психологічного захисту. 
Плюс турбота до неї формувала у Вас певну жертовність.
А ось бабуся, навіть якщо мама теж була жертвою своєї мами, точно була деструктивною і якщо все вирішувала вона - то і на Вас ця нарцисична модель не могла НЕ вплинути. Ось тобі і травма.
Подивіться фільм "Похороните меня за плинтусом" - там саме про таку нарцисично-психопатичну бабусю, безвольну маму та її бідного сина-онука. Може це щось про Ваше дитинство. Звісно з перебільшеннями, як в кіно, але і в житті таке трапляється.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Ну все, пошло оправдалово: учитель, учила и пр. - ведете себя как жертва, оправдывающая своего мучителя, стокгольмский синдром. Чтобы Вы знали, самое страшное, если в семье мама-бабушка - учитель, воспитатель, директор, заведующая садом. Это самое ужасное и разрушительное для ребенка. Кроме редких исключений все эти дети жутко поломанные. Вот как Вы. А бывает и хуже. Мой опыт работы это подтверждает: когда клиенты рассказывали умопомрачительные по ужасу истории об отношениях с родными, а потом оказывалось, что те - учителя, причем заслуженные, с наградами, директора и т.д.

Вас, Андрей, лечить-не перелечить. Процесс долгий и сложный предстоит. Ибо изломаны капитально.

Павел Леонидович Басанский · Answer

С выбора специалиста и обращения к нему.
Я уже работал с военнослужащим, который нашел время после выполнения задания - в расположении недалеко от линии фронта. Ничто нам не помешало.
Уверен, что у Вас тоже найдется время на онлайн-сеанс.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброго дня! Дякую.
Напишіть мені будь ласка в особисті повідомлення - там поспілкуємось.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Туплю і гальмую, нічого не хочеться робити

Ответы психологов