Я не можу перестати відчувати провину після прийому їжі

Вітаю. Те, що ви описуєте, дуже схоже на розлад харчової поведінки з епізодами очищення, і це вже не питання сили волі чи «огиди до себе». Ви кілька років живете в циклі: їжа → страх/провина → блювання → тимчасове полегшення → знову їжа і провина. Саме тому просто «взяти себе в руки» зазвичай не працює.
І те, що ви помічаєте - руйнування зубів, випадіння волосся, слабкість, зниження витривалості - важливі сигнали, що організм уже страждає.
Найважливіше зараз - не залишатися з цим наодинці. Я дуже рекомендую звернутися до фахівця, який працює саме з РХП: психотерапевта/психолога, а також бажано до лікаря, щоб перевірити фізичний стан і наслідки блювання.
Поки ви шукаєте допомогу, спробуйте хоча б не карати себе після їжі: не пропускати наступний прийом їжі, не обмежувати себе ще сильніше і, якщо виникає бажання викликати блювання, не залишатися в цей момент самій - вийти до людей, написати близькій людині, зайняти себе чимось на 20–30 хвилин.
І, будь ласка, зверніть увагу на одну річ: вам не потрібно спочатку перестати блювати, щоб заслужити допомогу. Допомога потрібна саме тому, що вам зараз важко.
Те, що сьогодні ви написали про це- вже дуже важливий крок. І з таким станом справді можна працювати та поступово вийти з цього кола.

Вітаю!

Я не можу перестати відчувати провину після прийому їжі

Співчуваю Вам.
Природа явища, яке відбувається з Вами, носить психологічне коріння, хоча і має назву РХП.
Ось тому Вам потрібна допомога кваліфікованого на цій проблематиці фахівця - психотерапевта, можливо, лікаря психіатра.
Самостійні зусилля будуть актуальні пізніше - після налагодження співпраці з психологом. От з ним будете розмовляти про себе, про те, що Вас хвилює, що цінуєте, якою себе сприймаєте, про оточення і його вплив, ступінь довіри і поваги.

Можу припускати, що щось важливе сталося у Вашому житті

з 15 я викликаю рвоту після прийому їжі

Після чого або внаслідок чого, на Вашу думку, почались наявні складнощі?

Привіт, дуже шкода, що тобі доводиться проходити через цей біль, страх і самотність. Те, що ти відчуваєш огиду та гнів до себе - це дуже поширена реакція, але, будь ласка, знай: ти ні в чому не винна, і ти не повинна соромитися.
Те, що ти описуєш, дуже схоже на булімію - серйозний розлад харчової поведінки (РХП). Це не слабкість волі і не примха, а справжня хвороба, яка потребує допомоги. І найголовніше - з цього можна вибратися, життя без цього замкненого кола можливе.
Ти зробила величезний і дуже сміливий крок: визнала проблему і заговорила про неї. Твій організм сигналізує про повне виснаження (руйнування зубів, випадіння волосся, слабкість), тому діяти потрібно вже зараз. Самостійно подолати РХП, який триває вже три роки, вкрай важко, адже цей механізм глибоко закріпився в психіці. Тобі потрібна професійна підтримка.
Варто здати базові аналізи (особливо на електроліти — калій, магній, натрій, оскільки їхня втрата під час блювання є небезпечною для серця). Також, важливо захистити зуби. Шлунковий сік руйнує емаль. Маленька порада на зараз: ніколи не чисть зуби одразу після блювання, це втирає кислоту в емаль. Просто ретельно прополощи рот водою або содовим розчином.
Ти помітила, що зриви стаються, коли вдома нікого немає. Намагайся планувати цей час. Якщо ти знаєш, що залишишся сама, вийди на прогулянку, зателефонуй подрузі, підіть у людне місце (кав'ярню, парк, бібліотеку). Будь там, де фізично неможливо усамітнитися для очищення.
Коли ти кажеш «наступного разу їм менше, ніж потрібно», ти власноруч запускаєш новий зрив. Голодний організм рано чи пізно візьме своє через переїдання. Намагайся їсти регулярно (3-4 рази на день) нормальними порціями, навіть якщо тобі страшно. Слідкуй і записуй, що ти відчуваєш перед тим, як виникає бажання з'їсти забагато. Нудьга? Самотність? Тривога? Якщо зрив стався - не карай себе. Напиши: «Так, це сталося. Мені прикро, але я продовжую свій шлях до одужання».
Будь ласка, не залишайся з цим сам на сам. Твоє тіло благає про допомогу, і ти заслуговуєш на те, щоб бути здоровою і щасливою.

«ну ти дивись, аби не погладшала» - а то що?

Доброго дня

Вірю, що написати і описати свої ці переживання та стан могло бути дуже не просто, і щиро співчуваю, що Вам доводиться так довго самостійно справлятись з такими станами. Це дуже не просто. Власне, те що Ви описуєте відноситься до розладів харчової поведінки, зокрема до булімії, але звісно, якщо нахвати це то легше не стає і весь спектр Ваших переживань теж не охоплює.

Справлятись з цим самостійно важко, чим триваліше триває, тим складніше. Тому, хоч це і очевидно, рекомендую звернутись до психолога. Але при цьому, Ви можете також самостійно трішки розібратись і особливо звернути увагу на емоційний стан.
Які настрої у Вас зазвичай?? Як переживаєте емоції? Як розумієте їх?? Чи є стани чи емоції при яких блювання особливо необхідне для Вас?? Очищувальна поведінка, як та, що Ви описали, має багато коренів але увага до свого емоційного стану часто є дуже допоміжним, без опрацювання причин. Давати собі більше уваги емоціям, дивитись де і скільки в житті у Вас позитивних вражень?? Де і наскільки спокійно Ви можете почуватись?

Другий аспект стосовно тіла. І дуже важко задаватись питаннями і докорами стосовно свого тіла ще з девяти років, і дуже не справедливо. Самостійно розбиратись з цією темою складно, але є література яка направлена на певний самоаналіз і самодопомогу, якщо немає можливості працювати з психологом. Можу особисто поділитись посиланнями.

І такий момент, чи в актуальному тема тіла і вигляду поруч із блюванням стоїть центральною?? Як часто Ви про тіло думаєте?? Які думки і почуття воно викликає зараз?? Як часто епізоди із переїданням та блюванням трапляються? Ці питання скоріше для прояснення картини, звідки можна рухатись до опрацювання, але конкретизувавши це для себе Ви можете більш чітко побачити картину власного стану, що теж може бути допоміжним

Дякую, Ваша відповідь спрямовує увагу на коріння проблеми.

Саме період, в який я почала так собі шкодити розпочався в момент, коли один з близьких родичів ненароком сказав «ну ти дивись, аби не погладшала», на мою розповідь про те, що їла в той день. Але думки стосовно того скільки я їм і що я недостатньо струнка зі мною ще з девʼяти років

Кілька шарів вразливості проявилось в тому моменті.
Перший - притамання підліткам надмірно сувора оцінка власної зовнішності.

І другий - деякою мірою залежність від впливу зовні, коли власне сприйняття себе ще не утвердилось, проте слова інших людей сприймаються надто серйозно.

Тож в основу співпраці з психологом можна покласти оці два моменти, головний з яких ПРИЙНЯТТЯ себе(!)

Чи розглядаєте Ви звернення до психолона на особисту терапію?
Саме терапію, бо одна-дві зустрічі не зможуть посприяти вирішенню питання остаточно.

Вітаю ! Дякую Вам за довіру й сміливість говорити про те, що завдає стільки болю. За Вашими словами відчувається, наскільки виснажливою стала ця боротьба із собою.

Хочу, щоб Ви почули головне: Ви не огидні й не заслуговуєте на покарання за їжу. Їжа — це природна потреба, а не провина. Вам не потрібно заслужити право їсти.

Схоже, Ви потрапили в замкнене коло: їжа, провина, викликання блювання, тимчасове полегшення — і знову провина. Це не слабкість характеру. Такий цикл може стати стійким, і самих лише обіцянок припинити його часто недостатньо.

Що можна зробити вже зараз?

Не карайте себе за те, що сталося. Після епізоду блювання спробуйте не сварити себе й не давати обіцянок «завтра їсти менше». Ви не повинні компенсувати їжу голодуванням або виснажливими тренуваннями.
Навчіться помічати момент перед зривом. Запитайте себе: «Що я зараз відчуваю? Чого мені бракує? Що сталося перед тим, як виникло бажання їсти й потім викликати блювання?» Не для самокритики, а для розуміння себе.
Створіть паузу між імпульсом і дією. Коли виникає бажання викликати блювання, спробуйте відкласти дію, перейти туди, де Ви не залишатиметеся наодинці з цим імпульсом, і зателефонувати людині, якій довіряєте. Не вимагайте від себе миттєво позбутися бажання — спробуйте пережити цей момент із підтримкою.
Зверніться по професійну допомогу. Оскільки це триває вже три роки й Ви помічаєте погіршення здоров'я, важливо якнайшвидше звернутися до лікаря та психотерапевта, який працює з розладами харчової поведінки. Блювання може спричиняти небезпечні порушення електролітного балансу, навіть якщо зовні Ви почуваєтеся відносно нормально.

Якщо з'являються серцебиття, біль у грудях, непритомність, виражена слабкість або кров у блювоті, потрібна невідкладна медична допомога.

І ще одне запитання, над яким можна обережно поміркувати: що Ви намагаєтеся виправити в собі, коли караєте себе після їжі? Можливо, за провиною стоїть страх втратити контроль, неприйняття власного тіла або відчуття, що Ви недостатньо хороші.

Вам не потрібно розв'язувати все самотужки. Ви вже зробили важливий крок, розповівши про свою проблему. Спробуйте поступово замінювати самопокарання турботою про себе. Ви заслуговуєте на допомогу й життя, у якому їжа не стає приводом для страждання.