Рівень емпатії
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 01-03-2024 18:49:42 |
1
Доброго дня! Так, високий рівень емпатії необхідний для роботи САМЕ психологом-психотерапевтом, тобто який займається саме психотерапією. Але НЕ Є необхідним для роботи психологом в, наприклад, судово-медичній експертизі або при патопсихологічному діагностуванні. Викладач психології у виші також необов'язково повинен мати високий рівень емпатії. А також психолог, що займається науковою працею, наприклад, в інституті психології або в якійсь психологічній лабораторії. Далі, що стосується самої емпатії. Вона НЕ МОЖЕ бути заблокованою. Навіть за наявності глибоких психологічних травм. Недостача емпатії, скоріш за все, обумовлена суто генетичними факторами, тобто є ВРОДЖЕНОЮ. Вона знижена, наприклад, при шизоїдній акцентуації особистості, при аутистичних розладах тощо. І майже відсутня при психопатії або НРО. Але це, на жаль, не заважає деяким психологам з цими розладами займатися психотерапією. Відредаговано автором 01-03-2024 18:51:38 
|
| 01-03-2024 19:00:57Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 361985 для Павел Леонидович Припускаю що в мене може бути нро, може і з психопатичним радикалом. З емпатією точно очевидно що є проблема. Отже якщо це дійсно так як я бачу, то професія психотерапевта точно ні. Дякую за відповідь. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 01-03-2024 19:13:32 |
Доброго вечора Lara.
Насправді, за статистикою, найкращими психологами та психотерапевтами стають ті, хто мав травматичний досвід і зміг з цим впоратися, використавши його для власного зростання. Але для того щоб справді комусь допомогти, потрібно спершу допомогти собі. Як на мене, це прекрасно, що Ви змогли відслідкувати ті напрямки, в яких Вам потрібно працювати, як особистості. І те, що заблоковане на цей момент - може стати Вашим потужним ресурсом в недалекому майбутньому. Судячи з усього, у Вас дитячі травми. Адже, саме дитяча психіка найбільш вразлива, тому, нерідко, рятуючи дитину від болю та психологічної руйнації, вона блокує емоції та почуття. Але Ви вже доросла і судячи з вміння відслідковувати свій стан, достатньо свідома, щоб почати розбирати свої внутрішні "блоки", травми, установки та поведінкові моделі. Не знаю, чи готова Ви в форматі сайту більш детальніше розповісти про свої стосунки з батьками в дитинстві, але те, що цю тему прийдеться піднімати в індивідуальній терапії, однозначно. Бо щоб вийти на рівень "прокачанності", і не резонувати з клієнтами, однозначно прийдеться все пропрацювати з психологом. В іншому випадку, Ви не те що не зможете нікому допомогти, але ще й "переберете" додатково на себе чуже або ж "наванажите" клієнта ще й своїм "багажем"... Як на мене, у Вашому випадку, потрібна трансформаційна робота з підсвідомістю, тобто, повне перезавантаження, де травми з блоків перетворяться на додатковий ресурс. І я б не стала так швидко відмовлятися від своєї мрії, адже, Ви себе, насправді, ще не знаєте і, судячи з того, що написали, серйозно над собою ще не працювали... А вміння працювати над собою -це і є те основне, що дає можливість допомагати іншим.
|
Виберіть психолога для консультування з приводу супервізії молодих спеціалістів
| 01-03-2024 19:22:31Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 361988 для Алла Григорівна Щодо особистої психотерапії для себе для життя — так, я розумію що це класна штука, яка може багато що покращити.Але зараз я хочу вирішити чи йти мені навчатися на психотерапевта. Якщо з моєю емпатією нічого не можна зробити, то я не зможу повноцінно якісно допомогти комусь як психотерапевт, бо буду кривим дзеркалом (якщо працювати логікою і знаннями там де треба застосовувати саме чисту здорову емпатію). |
| Марія Радченко психолог Дніпро 01-03-2024 19:38:11 |
Доброго вечора.
Емпатія буває двох видів: когнітивна та емоційна. Когнітивна допомагає розуміти почуття та емоції інших людей, емоційна - відчути їх на собі (але не дозволити їм себе поглинути). Як нестача емпатії, так і гіперемпатія, якщо вони набуті, а не вроджені, можуть свідчити про травми і потребують опрацювання з психологом, щоб не проектувати свої травми на клієнтів. АЛЕ психологом-консультантом чи психотерапевтом зі зниженим рівнем еипатії працювати можна, тим паче якщо він вроджений. І не всі психотерапевтичні підходи потребують задіяння емоційної емпатії щодо клієнта. Я до прикладу не плАчу кожного разу коли клієнтам сумно чи не обурююсь, коли вони обурюються, рідко кажу їм "я Вам співчуваю", але це все не заважає роботі і людському ставленню. До мене приходить паралель з лікарем: не обов'язково сумувати кожен раз, коли хтось хворіє, щоб надати йому якісну допомогу. І не обов'язково це означає, що ти не хочеш, щоб людина одужала. Відредаговано автором 01-03-2024 19:39:42
|
| 01-03-2024 20:47:13Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 361991 для Марія Радченко Я можу не зовсім правильно розуміти, тут потрібно враховувати що в мене зараз ще нестача знань про психотерапію... Але спробую пояснити так, як розумію: я думаю про роль емпатії не для прояву якогось співчуття, а щоб могти бути для клієнта чистим робочим дзеркалом, для відреагування його емоцій, змогти ефективно супроводжувати клієнта щоб він зміг пройти крізь захисти і зустрітись з своїми справжніми емоціями та почуттями, побачити їх і присвоїти. Психотерапевт має відчувати емоції щодо ситуації клієнта щоб їх відобразити, показати їх в чистому вигляді самому клієнту. Якщо в мене немає (недостатньо) емпатії, це ніби немає органу, який цю функцію виконує. Тому хочу зрозуміти, так це чи не так, і чи можу я це в собі змінити, розвинути, чи це певна даність. |
| Марія Радченко психолог Дніпро 01-03-2024 21:20:28 |
1
цитата:
щоб могти бути для клієнта чистим робочим дзеркалом, для відреагування його емоцій, змогти ефективно супроводжувати клієнта щоб він зміг пройти крізь захисти і зустрітись з своїми справжніми емоціями та почуттями, побачити їх і присвоїти Навчання на терапевта (після психологічного факультету, звісно ж) виглядає так, що майбутній терапевт вчиться якогось підходу кілька років, де є як начитка лекцій (суха теорія) так і групові заняття з іншими майбутніми психологами і куратором групи (діючим психотерапевтом обраного Вами напрямку), а ще супервізії та інтервізії. Під час супервізій більш досвідчений фахівець допомагає менш досвідченому розібратись в своїх робочих кейсах, а під час інтервізії психологи діляться робочими кейсами (приховуючи імена клієнтів), щоб почути думку колег. Психологам не потрібно було б ділитися думками з більш досвідченими і рівними по досвіду колегами, якби вони самі могли досконало відчути кожного клієнта. До того ж, ніхто не відміняв контрпереносу (переносу почуттів терапевта на клієнта). Його неможливо уникнути в більшості випадків, бо у психолога клієнт в будь-якому разі буде викликати певне емоційне ставлення, навіть якщо воно нейтральне. Але досвідчені терапевти вміють трактувати контрперенос так, що це допомагає краще розуміти клієнта. І не завжди зв'язок між станом клієнта і психолога прямий. Наприклад, якщо кліент викликає у психолога роздратування, причин може бути багато. Починаючи з того, що клієнт має провокативний стиль поведінки, закінчуючи задздістю психолога якимось якостям клієнта чи тим, що психолог банально не виспався. Тому під час роботи важливіше навіть не намагатись читати емоційний стан клієнта, а запитати себе "Що я відчуваю, коли слухаю розповідь цієї людини? Якими почуттями у мені відгукується ця розповідь і чому? Що б я відчув на місці людини, яка таке розповідає?" Це вже навіть не про емпатію, а про емоційний інтелект, внутрішньоособистісний та міжособистісний. Чи є у Вас емпатія, можна дослідити разом з психотерапевтом, тобто почати свій шлях з особистої терапії, яка в будь-якому випадку знадобиться. Якщо вона знижена внаслідок травм, її можна без проблем розвинути, опрацювавши травми. Якщо це виявиться вроджене - в принципі, можна компенсувати нестачу емоційної емпатії розвитком когнітивної, плюс регулярна особиста терапія і супервізії, щоб працювати над помилками, які бувають у всіх. Стосовно Вашого посту. Чому Ви вважаєте, що у Вас знижена емпатія, як вона відчувається? Вас непокоїть те, що вона знижена, чи Вам нормально з цим? Які тести Ви проходили і що за результати вони показали? Які травми, на Вашу думку, вплинули на Ваш характер? Чим обумовлене бажання стати саме психологом?
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 01-03-2024 21:21:47 |
1
цитата:
Але спробую пояснити так, як розумію: я думаю про роль емпатії не для прояву якогось співчуття, а щоб могти бути для клієнта чистим робочим дзеркалом, для відреагування його емоцій, змогти ефективно супроводжувати клієнта щоб він зміг пройти крізь захисти і зустрітись з своїми справжніми емоціями та почуттями, побачити їх і присвоїти. Психотерапевт має відчувати емоції щодо ситуації клієнта щоб їх відобразити, показати їх в чистому вигляді самому клієнту. Якщо в мене немає (недостатньо) емпатії, це ніби немає органу, який цю функцію виконує цитата:
Припускаю що в мене може бути нро, може і з психопатичним радикалом. З емпатією точно очевидно що є проблема Дивіться який цікавий момент: справжній нарцис або психопат НІКОЛИ не буде замислюватись щодо дефіциту в себе емпатії і як це може заважати його роботі як психотерапевта. Бо такі люди йдуть в цю професію суто з прагматичних або меркантильних інтересів - мати владу над людьми, ще краще ними маніпулювати або заробити побільше грошей, користуючись безпорадністю клієнтів та "присаджуючи" їх на себе як на наркотик. І щось мені підказує, що Ви ТОЧНО думали про професію психолога НЕ заради цього. цитата:
Отже якщо це дійсно так як я бачу, то професія психотерапевта точно ні
|
| 02-03-2024 17:53:15Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 361995 для Марія Радченко Дякую за детальне роз'яснення. Отже можливо що не все так однозначно в моєму випадку.Я вважаю що в мене знижена емпатія, тому що щось не так в спілкуванні, не відчуваю людей, в спілкуванні частіше думаю не про те як людині зі мною і як вона почувається, а міркую про те що вона думає про мене, що може зробити щодо мене і які наслідки можуть бути. Були ситуації коли мені давали зворотній зв'язок про те, що я змушую людей почуватися не окей (дурними, злими, поганими і тд), хоча в самих ситуаціях я в принципі таких намірів не маю, а поводжусь просто природньо для себе чи просто захищаю свої інтереси, або сама можу вже після ситуацій аналізувати і приходити до висновку що деякими своїми проявами могла зачепити людину, і знову-таки думати які від цього можуть бути наслідки, хоча в процесі спілкування це не вловлювала. Я не щедра на милосердя до страждаючих, хоча є інтерес до тих хто діє, щоб щось змінити на краще. Мене непокоїть те, що через таку свою відмінність у мене немає близьких друзів, з ким було б комфортно спілкуватися, і взагалі проблема побудувати норм стосунки з людьми, і проблеми в особистих стосунках. Проходила тести в інтернеті (опитувальники) і вони показали що знижена емпатія. На мою думку на мій характер вплинули в сукупності різні травми — фізичне насильство, сексуальна експлуатація, трудова експлуатація, психологічний абюз (погрози, обзивання, знецінення у всьому, порівняння, тотальний контроль, періодичне ігнорування), коротше багато різного. Бажання стати саме психологом обумовлене перш за все суттєвим інтересом до психології і перспектив змін які вона передбачає. |
| 02-03-2024 17:58:01Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 361996 для Павел Леонидович Дякую за детальне пояснення.Припущення щодо нро базуються на детальному вивченні питання і співставленні з тим що про себе знаю, а проявів чимало, якщо коротко: егоїзм, егоцентризм, абсолютна нетерпимість до критики і всього що хоч трохи нагадує критику, схильність до ідеалізації і знецінення, схильність до категоричності, часто чорно-біле сприйняття, маніпуляції, перекладання відповідальності, споживацьке ставлення до людей, не буду спілкуватися з тим, з ким мені не приємно, не корисно, не вигідно, надмірно насторожене і вороже ставлення до людей і світу, прискіпливість до найменшої дрібниці, вишукування загрози, бажання справляти гарне враження, сором, іспанський сором. Ну і щоб це про себе побачити знадобилося чимало роботи над собою і вивчення питання, вперше я прийшла в психотерапію не щоб з собою щось зробити, а в першу чергу з купою претензій до інших людей, які роблять мені все погане і не розуміють мене та не визнають моїх заслуг, та і зараз я не зовсім можу собі присвоїти оце, а тримаю це ще трохи на відстані від себе, тому кажу про припущення а не категорично що це саме нро. Щодо професії психотерапевта і емпатії, ну тут я розумію що окрім всього це та професія яка дуже добре потрапляє в задоволення потреби у визнанні і увазі, бо психотерапевт для своїх клієнтів ледь не боженька, ще є трохи таке певно що теж нарцисичне бажання реалізуватися (самоствердитися?) якраз за рахунок того, щоб знайти, застосовувати і популяризувати методи і підходи щоб ефективно терапевтувати людей з важкими розладами (я в це вірю), довести що такі як я мають шанс образно кажучи одужати, але якщо без емпатії я не буду ефективною як психотерапевт, то недоцільно, невигідно навіть намагатися, бо ж нічого не вийде. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 02-03-2024 18:38:56 |
Як на мене, неправильно вибудовані приірітети. Як можна знати, чи можете бути психотерапевтом, якщо не спробували допомогти собі?
Спробуйте, наприклад, влаштуватися помічником психотерапевта і паралельно підіть в особисту терапію. Ви побачите професію. "зсередини", при цьому, не втрачаючи час... Насправді,жодний психолог не зможе дати Вам пораду, як Вам бути, хіба що, свої припущення. А так, практично, Ви зможете дійсно побачити чи це Ваше, а не гаяти час та гроші на навчання, яке потім не згодиться...
|
| 02-03-2024 18:57:07Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362040 для Алла Григорівна Дякую що поділилися своїми міркуваннями. |
| Марія Радченко психолог Дніпро 02-03-2024 19:34:55 |
1
цитата:
Я не щедра на милосердя до страждаючих, хоча є інтерес до тих хто діє, щоб щось змінити на краще. Робота на телефоні довіри чи в кризових центрах Вам навряд чи підійде, бо там скрізь буде страждання, часто, залежності та співзалежності, також часто - суїцидальні наміри, в роботі з якими дуже важливо підбирати правильні слова, а у Вас з цим поки що проблеми. цитата:
На мою думку на мій характер вплинули в сукупності різні травми — фізичне насильство, сексуальна експлуатація, трудова експлуатація, психологічний абюз (погрози, обзивання, знецінення у всьому, порівняння, тотальний контроль, періодичне ігнорування), коротше багато різного. Плюс, якщо Вам дуже важливі визнання, самоствердження, успіх, Вами часто керує почуття сорому (а це нарцисична риса, у психопатів сорому немає), то ці проблеми також варто взяти під контроль за дпомогою психотерапії і самоспостереження, бо вони можуть заважати в роботі не тільки клієнтам а, насамперед, Вам. цитата:
Бажання стати саме психологом обумовлене перш за все суттєвим інтересом до психології і перспектив змін які вона передбачає.
|
| 03-03-2024 13:37:24Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362044 для Марія Радченко Дякую! Мені відгукується ідея поставити собі дедлайн на прийняття рішення в процесі навчання і терапії, сподіваюсь це може мені допомогти краще прояснити ситуацію і куди рухатися далі. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 03-03-2024 21:22:31 |
1
цитата:
Дякую за детальне пояснення цитата:
Припущення щодо нро базуються на детальному вивченні питання і співставленні з тим що про себе знаю, а проявів чимало, якщо коротко: егоїзм, егоцентризм, абсолютна нетерпимість до критики і всього що хоч трохи нагадує критику, схильність до ідеалізації і знецінення, схильність до категоричності, часто чорно-біле сприйняття, маніпуляції, перекладання відповідальності, споживацьке ставлення до людей, не буду спілкуватися з тим, з ким мені не приємно, не корисно, не вигідно, надмірно насторожене і вороже ставлення до людей і світу, прискіпливість до найменшої дрібниці, вишукування загрози, бажання справляти гарне враження, сором, іспанський сором. цитата:
Ну і щоб це про себе побачити знадобилося чимало роботи над собою і вивчення питання, вперше я прийшла в психотерапію не щоб з собою щось зробити, а в першу чергу з купою претензій до інших людей, які роблять мені все погане і не розуміють мене та не визнають моїх заслуг, та і зараз я не зовсім можу собі присвоїти оце, а тримаю це ще трохи на відстані від себе, тому кажу про припущення а не категорично що це саме нро цитата:
Щодо професії психотерапевта і емпатії, ну тут я розумію що окрім всього це та професія яка дуже добре потрапляє в задоволення потреби у визнанні і увазі, бо психотерапевт для своїх клієнтів ледь не боженька цитата:
ще є трохи таке певно що теж нарцисичне бажання реалізуватися (самоствердитися?) якраз за рахунок того, щоб знайти, застосовувати і популяризувати методи і підходи щоб ефективно терапевтувати людей з важкими розладами (я в це вірю), довести що такі як я мають шанс образно кажучи одужати, але якщо без емпатії я не буду ефективною як психотерапевт, то недоцільно, невигідно навіть намагатися, бо ж нічого не вийде Тільки в роботі психотерапевта досить відчутно може заважати ще й ось це: цитата:
надмірно насторожене і вороже ставлення до людей і світу
|
| 03-03-2024 22:54:35Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362110 для Павел Леонидович Я Вам дуже вдячна за відповіді, за таке уважне ставлення до мого запиту і що поділились думками на цю тему.В мене все ж є сумніви, що глибинна психотерапія можлива без емпатії. По-перше — в моєму ідеалістичному уявленні про психотерапію спеціаліст має щедро ''надати'' проблемному клієнту свою емпатію в користування, для осмислення і відчування досвіду, і таким чином на рівні глибинного клієнт-терапевтичного контакту ця здорова емпатія від терапевта може передатися клієнту як вірус, ну і далі потрібні сприятливі умови щоб вона вкорінилась, розвинулась і заповнила якраз основні дефіцити особистості клієнта... Вибачте, якщо це звучить якось тупо, насправді мої знання про психотерапію все ж доволі обмежені на даний момент, і я не знаю чи це так може працювати, але з того в чому досі намагалась розібратися склалось таке уявлення/гіпотеза. По-друге — читаю зараз Кернберга про діагностику, і там якраз дуже багато про емпатію, звідти одразу в мене висновок що без емпатії я не зможу навіть діагностувати клієнта, і відповідно підібрати вдалу тактику терапії... Ніхто ж не прийде до мене і не скаже 'добридень, я нарцис, вилікуйте мене'))) Тобто все ж мені доведеться спершу знайти того, хто мене 'вилікує' або/і шукати собі інше застосування. |
| 03-03-2024 23:03:17Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362110 для Павел Леонидович Про настороженість і ворожість — Ваші думки з цього приводу дуже доречні. Я вже неоднократно спостерігала як моя ворожість і настороженість фонить в різних ситуаціях і заважає будувати нормальні взаємини з людьми. Сподіваюсь що якщо я стабілізуюсь, набуду трохи більшої впевненості у своїх справах, то в мене буде більше відчуття безпеки, довіри і менше ворожості до світу. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 04-03-2024 00:23:03 |
цитата:
таким чином на рівні глибинного клієнт-терапевтичного контакту ця здорова емпатія від терапевта може передатися клієнту як вірус, ну і далі потрібні сприятливі умови щоб вона вкорінилась, розвинулась і заповнила якраз основні дефіцити особистості клієнта... Поділюсь своїм. Мені здається, що емпатійність протилежна егоїстичності. Тобто саме егоїстичність, зацикленість людини на своїх переживаннях-почуттях-думках-інтересах і заважає їй відчути іншу людину. Тобто, щоб підвищити емпатійність - треба суттєво зменшити долю егоїстичності в людині. А от наскільки це можливо в принципі - велике й відкрите питання.
|
| 04-03-2024 07:20:32Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362121 для Павел Леонидович Дякую що поділилися своїм баченням. Дуже цікаво. Я думаю що можливо, але потрібно підібрати/створити передумови для цього. Тому що просто силою волі переключати увагу з себе на справжніх інших нам не властиво, як і сприймати людей за щось інше, ніж просто корисні або загрозливі об'єкти. Смішно, що я стільки часу цього про себе не розуміла. Тепер питання, якщо змінюватися — то навіщо? Що по той бік змін? А якщо насправді неможливо нічого змінити? |
| Тетяна Валентинівна Афанасьєва психолог Київ 04-03-2024 19:01:27 |
|
| 04-03-2024 20:21:27Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362187 для Тетяна Валентинівна Дякую, що відгукнулися. Цілком погоджуюсь, і вважаю що практикуючі психологи/психотерапевти мають бути в терапії в принципі на весь період своєї професійної діяльності (не знаю чи по закону це обов'язково, але я б так робила). Але я ще не практикую, а вирішую чи варто йти на навчання, бо не впевнена що мої особливості особистості/характеру підходять для роботи психотерапевтом у подальшому. Схиляюсь до рішення дати собі якийсь час у навчанні і продовжити особисту терапію, щоб визначитись. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-03-2024 02:47:30 |
1
цитата:
Тому що просто силою волі переключати увагу з себе на справжніх інших нам не властиво, як і сприймати людей за щось інше, ніж просто корисні або загрозливі об'єкти цитата:
Смішно, що я стільки часу цього про себе не розуміла цитата:
Тепер питання, якщо змінюватися — то навіщо? Якщо взяти за основу уявлення-постулат, що для нарциса дуже важливо самостверджуватись та збільшувати власну грандіозність, то мотивом може бути: "Я перший у світі нарцис, що розвинув в собі емпатію - тобто я найкрутіша". Як Вам таке? Надихає чи не дуже? цитата:
Що по той бік змін? цитата:
А якщо насправді неможливо нічого змінити? Але ж при цьому Ви будете знати про це БІЛЬШЕ багатьох, при чому не тільки серед людей з НРО, а й серед усіх взагалі. Теж досягнення, я вважаю. Може не таке грандіозне, але все ж таки... Чи воно не дуже надихає?
|
| 05-03-2024 04:18:14Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362196 для Павел Леонидович Дякую Вам за відповіді, за таку увагу до моїх запитань, для мене це дуже цінно та спонукає замислитись. |
| 05-03-2024 04:37:54Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362196 для Павел Леонидович В мене склалося враження, що Ви припускаєте, ніби мені (як істоті імовірно з нро) дуже хочеться роздувати своє хибне грандіозне я. Ну ні. Мені хочеться бути справжньою живою людиною. Якій дозволено бути різною і це окей. Не номером один, не тупо цифрою. Якій безпечно відчувати і співчувати. Для якої світ не лиш болюче несправедливий, а має також і певні принади, і щось чудове, і щось спокійно-нейтральне. Коротше, я хочу бути нормальною і не вмерти від цього. Переосмислити свій досвід, і не вважати себе просто гімном, бо треба бачити, що таки були передумови, щоб бути гімном в якісь моменти (навіть якщо інші можуть бачити це інакше, але у нас у всіх своя суб'єктивність, своя картинка зі свого ракурсу). |
| 05-03-2024 04:40:54Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362196 для Павел Леонидович Що ж, мушу визнати, що Ваші припущення були для мене корисними як мінімум тим, що це мене спонукає на противагу цьому помітити і виразити свою мотивацію. Це вже немало. Дякую. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-03-2024 05:36:40 |
|
| 05-03-2024 08:53:38Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362205 для Павел Леонидович А якщо я завтра захочу чогось досягнути і стати в чомусь номером 1, то вам вже буде неприємно, я правильно розумію?)) |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 05-03-2024 10:00:28 |
Почуття блокуються тоді, коли людина витримати їх рівень напруги просто не в стані. Тому, як на мене, це питання, загалом вміння проходити больові та травмуючі ситуації.
Працювати психолог не шкодячи собі та клієнтам, можна лише тоді, коли це вміння напрацьоване, пропрацьоване, а почуття розблоковані.
|
| 05-03-2024 11:24:10Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362210 для Алла Григорівна Дякую за увагу і за відповіді. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-03-2024 19:32:26 |
цитата:
А якщо я завтра захочу чогось досягнути і стати в чомусь номером 1, то вам вже буде неприємно, я правильно розумію?)) Захочете бути просто номером - напишіть про це, а я вже після цього прислухаюсь до себе і скажу Вам, что відчуваю. Я ж ЖИВИЙ, тому й почуття в мене живі, а не запрограмовані. Може я взагалі маніпуляцію з Вашого боку відчую - тоді цілком можливе й обурення, а можливо просто стане смішно на це. Хто зна?! Я багатоваріантний, мене складно підрахувать))
|
| 05-03-2024 20:38:13Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362235 для Павел Леонидович Клас)) Тоді обов'язково повідомлю, якщо раптом захочеться стати номером. |
| 05-03-2024 20:39:21Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362235 для Павел Леонидович Дякую Вам за спілкування, дуже пізнавально виявилось для мене. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 06-03-2024 15:32:04 |
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
28-01-2024
Консультація психологів
08-12-2023
Внутрішня опора - як зростити в собі?
27-07-2023
Навчання на психолога
23-10-2022
Відгуки про навчання гештальт-терапії
21-10-2022
Де вчитися психології
08-08-2022
Получение второго высшего по психологии Киев
Рекомендуємо
Конкурентноспособность профессионального психолога
Психологические услуги на рынке Украины нынче не редкость. Но можно ли назвать рентабельным бизнесом кабинет психологической помощи?
Як читати і розуміти книги по психології
Отож, почнемо з Перлза, засновника гештальт-терапії. Якось прочитав в анотації до однієї з його книг про те, як її потрібно читати. Ось власне і цитата: почніть вивчати її (книгу), і пережовуйте кожну частину до тих пір, допоки не схопите її.........
Как психологу сохранить себя (профилактика профессионального выгорания)
7 дельных советов для коллег-психологов по профилактике профвыгорания. А как вы организовываете свою работу?
Конфіденційність та анонімність в психотерапії
Конфіденційність та анонімність є важливими елементами безпеки клієнта. Буває, деякі люди, коли дізнаються про професію психотерапевта, починають його розпитувати. Просять розповісти «про цікаві випадки». Або про те, хто саме звертається та з яких
Заповіді психотерапевта
Не просять - не лізь. Ні зі своїм діагнозом, ні з порадами, ні з рекомендаціями. Особливо, коли тобі здається, що ти бачиш людину наскрізь і можеш прорахувати його дії на 10 кроків вперед.
Навіщо психоаналіз людині сучасності?
Психоаналіз сучасності – це мозаїка течій, теорії яких часом дуже різняться. Страждання сучасності відрізняються від страждань часів Фройда. Істеричні театри вже практично не зустрічаються, але натомість суспільство затоплює депресія.
