Психолог Павел Леонидович Басанский Київ Поділ

Тому і живете так, як живете.
Нічого дивного.
Хто не вчиться сам - того вчить життя. Жорстко.
Отож далі буде...
Не жалійтеся потім, що все так погано.
На все добре!)

«мені не дуже імпонує ваш тиск»;
Це НЕ тиск. Просто я нікому не даю себе ввести в оману. А Ви це намагаєтесь робити. А я не даю. Завжди проясняю правду. Такий підхід. І знаєте, працює! Коли у людини ВИКРИВЛЕНЕ сприйняття і вона свідомо або не свідомо викривлює сприйняття дійсності і в інших, то найкращі ліки для психологічного одужання - це правда. Тому
«Вітаю в моєму світі»;
дякую, не хочу я бути у Вашому викривленому світі. В мене свій світ: прямий, відкритий і чистий. Тому психологічно і здоровий. І допомагаю іншим бути такими ж.
Ваша ж відповідь була НЕ по суті питань, а щоб перевести увагу на інше (є такий маніпулятивний прийом):
«1 ) Я майже не знаю ( людей які не обманюють ( чому вони усі не думають що це ображає людей ?)
2 ) Мабуть я не вірно розумію це слово ( це спроба домовитись де значна вигода є тільки в одної людини )
3 ) ну звісно ,але ж дуже хочеться ( мами ,сестри ,бабусі сукню бо саме такої в неї нема ) навіть якщо вони образяться ,бо це буде потім
4 ) вона не шантажувала ,казала це голосно коли була ображена, років так в 8-9( казати усе що відчуваєш це ж про довіру ),щоб побачити реакцію ,а потім коли я їй казала що піду з нею вона заспокоювалась
5) усе що відбувається з моєю дитиною для мене масштабно. Точніше : в неї є своя чітка позиція стосовно будь чого наприклад ,що математика їй не потрібна( бо вона буде художницею) і її вчити не треба ,зовсім , бо на мою думку це помилка√»;
1) я не питав, чи знаєте таких людей чи ні! Я написав, що добра та чуйна дівчинка НЕ буде обманювати.
2) не знати значення слова "маніпуляція"?!) Не вірю. Але хай буде так. Те, що Ви пояснили, називається ВИКОРИСТАННЯ людей. І як кажуть "хрін рідьки НЕ солодший")
3) це взагалі якесь смішне виправдання порушення кордонів. Не вийшло виправдати)
(до речі, може й самі так робите, тому і виправдовуєте?)
4) погрози піти з дому називаються шантажем, якщо не знали. І це НЕ про довіру, а про ПОБАЧИТИ РЕАКЦІЮ, як Ви і написали, щоб взнати, чи можна цим маніпулювати надалі, чи не прокотило. Так що відповідь знову НЕ по суті.
5) знову не про те, що я написав. Думки можуть відрізнятися, але їх можна ВРАХОВУВАТИ і ПОВАЖАТИ. А можна НЕ враховувати і НЕ поважати. Що вона і робить:
«продавлює...Є тільки її власна думка»;
Ваші слова? Ваші.
А хіба так робить "добра та чуйна дівчинка"?
З чого висновок: або вона зовсім НЕ чуйна і НЕ добра, як Ви говорите. Або з самого початку Ви написали НЕПРАВДУ.

Знаєте, що я думаю з того, що Ви написали? Ви з нею схожі. Дуже. Не тільки в гарному сенсі. Але й в тому, що написали спочатку. Тим більше у Вас ще є діти, але на них не так схожі - а тут як кажуть "найшла коса на камінь" - настільки схожі, що почалася боротьба за ВЛАДУ.

«Вибачте, але мені не подобається Ваша відповідь»;
Доволі очікувано) А хіба вона повинна подобатись? Іноді доводиться говорити неприємні речі. Як хірург часто робить боляче, але цим допомагає та навіть рятує життя. А той, хто просто погладжує та заспокоює - навпаки вбиває цим. Бо НЕ ЗНАХОДИТЬ причину хвороби і безцінний час втрачається. Але я бачу, що Вам подобаються ті, хто гладять)
Це від незрілості. Дитяче. Як і природа Ваших страхів. Вони саме через психологічну незрілість. Таке буває. Може пройде, а може й ні. І це якраз від Вас і залежить. Якщо будете працювати над цим з тим психологом, що сподобається)
«Здається, Ви науковець і освічена людина, а кажете про якісь родові гріхи, карму, тощо...»;
Одне іншому НЕ заважає.
Щодо НЕнауковості)
Є такий дуже дієвий метод в психотерапії - Геносоціограма. І я нею часто користуюсь. З її допомогою багатьом клієнтам стали зрозумілі причини негараздів у їхньому житті, які вони не розуміли і віднайти іншим чином не могли. Це якраз про родову історію та про її ВПЛИВ на життя людини. І це НЕ містика. Можете почитати про цей метод та про історію його виникнення. Колись я навіть давав інтерв'ю про це одному журналу зі здоров'я))
Але це було давно...

І ще, якщо Ви не в курсі, то поділюсь з Вами тим фактом, що багато хто з лікарів та вчених (фізиків, хіміків, математиків та інших) є людьми віруючими . Тому що добре зрозуміли СКЛАДНІСТЬ цього світу. Коли дуже багато чого НЕ залежить від людини і контролю НЕ піддається. Наприклад життя. Лікарі-реаніматологи навіть так часто і кажуть: "Ми зробили ВСЕ, що від нас залежало, а як буде далі - чи виживе людина чи ні - від нас вже НЕ ЗАЛЕЖИТЬ". І це кажуть освічені та досвічені лікарі, яких теж можна назвати науковцями.
Ви ж при цьому пишете:
«А ще, я чомусь вважаю себе магнітом для невдач. Ну тобто... Я приймала протизаплідні пігулки, там досить низький процент вірогідності завагітніти. Але, я завагітніла.
Автобуси закривають двері у мене перед носом)
У мого сина знайшли пухлину, яка досить рідко трапляється, нещодавно йому зробили дуже складну операцію.»;
І хіба містичне тлумачення себе "магнітом для невдач", розповідь про двері автобусів не може викликати усмішку?! Хіба це по-науковому. Про що це взагалі? То може все ж таки Геносоціограма?!
Що ж стосується пухлини сина, то це якраз те, що НЕМОЖЛИВО контролювати. НІКОМУ з людей. Поява або непоява пухлини НЕ контролюється. І кожен лікар Вам про це скаже. Тому й Ваші уявлення про ТІЛЬКИ особисту відповідальність:
«Вважаю, що кожна людина відповідальна за себе саму. Я не хочу бути якимсь гвинтиком у природи, і ще, якщо проблема не в мені, то несправедливо відповідати за чиїсь провини, чи не так?»;
не відповідають дійсності. Але Ви ВІДПОВІДАЛЬНІ за свої погляди та світосприйняття. За те, що Ви хочете або НЕ хочете усвідомлювати. Це суто ВАША відповідальність. Тому й на Ваше:
«Але, якщо проблема в мені, то я ж можу щось зробити з собою, щоб подолати ці страхи, чи що там.»;
відповідаю: ПОДОРОСЛІШАТИ психологічно. Вийти з дитячого стану психологічних травм дитинства. Бо Ви капітально в них підзастрягли. Для того й існує психотерапія. Обирайте собі психолога та працюйте.
«Просто хочу знати що зі мною не так. Те, що я народилася в якійсь там не такій родині?...»;
Про "не так" я вже написав вище. А щодо родини...то в такій ЯК ТРЕБА Ви народилися, не переживайте)
Кожен народжується там , де ТРЕБА. Навіть якщо йобо батьки алкоголіки-наркомани, психопати або навіть маніяки. Значить цім людям ТАК ТРЕБА. І це від них НЕ залежить. Контролю не піддається. Час вже подорослішати й спочатку це зрозуміти, а потім і прийняти. Хто цього не робить - страждає без усякого сенсу.
«Так це взагалі тоді, гірко і боляче, тут тоді вихід - лише вбитися, щоб не передавати погану карму надалі(»;
Дивний висновок. Взагалі. І він говорить саме про ВАС. Про викривлене сприйняття реальності. Якщо вб'єтеся - це ляже ВАЖКИМ тягарем на Вашого сина. А потім піде і далі. І таким дурним чином Ви "погану карму" не зупините, а тільки підсилите. Раджу думати спочатку. Навіть перед написанням подібних думок.
В цьому світі нічого не буває ПРОСТО ТАК. Без причини. Просто причинно-наслідкові зв'язки не завжди легко простежити.

«ви якось агресивно налаштовані що до цього, але всерівно дякую за пораду»;
Будь ласка. Взагалі не агресивно. Досвід. 26 років. Плюс довга робота зі складними дітьми (4 роки в реабілітаційному центрі + 5 років "Дитячий телефон довіри" + багато приватної практики по проблемам виховання). Тому твердо знаю, що НЕ ВСЕ - це наслідки неправильного виховання. І з подібними дітьми як Ваша дочка я стикався неодноразово.
«Звісно ми спробуємо знайти психіатра ,я нічого не пропускала повз вуха... В іншій країні це не так і легко»;
Добре, що почули. Просто не відповіли на коментар. А що не так легко - знаю, бо допомагав багатьом мамам за кордоном (Австрія, Німеччина) і іноді направляв до місцевого психіатра і діти отримували саме медичне лікування (при депресіях у підлітків, наприклад). Той, хто хоче, знайде шлях.
«Ніколи не була небезпечною ні для когось, ні для себе»;
Добре, значить психопатія виключена. Вже не так погано.
«Мабуть затяглась образа на мене, що вона не лишилась наймолодшою в родині»;
Це прояв банального егоїзму. "Все для мене, все для мене, я улюблениця, зірка" - що це як не прояв нарцисичного егоїзму? І образ буде ще багато. Бо ними зручно маніпулювати, навішувати на інших почуття провини.
«маніпулює і порушує кордони тому, що в минулому не знайшла шляхів інакших у вихованні, ніж як щось забирати й маніпулювати бо домовитись було не можливо»;
Неможливо? Чому так? Людина сама приймає рішення маніпулювати, ніхто її не змусить це робити. Це робиться СВІДОМО. Завжди. Бо так ЗРУЧНО. Є вигоди - отримання ВЛАДИ над людиною. А також існує схильність до того. Вроджена.
«Нічого крім гри на нервах, не робить»;
Нарцисичні діти дуже це полюбляють. Бо насичуються негативними емоціями інших.
І якже "нічого", коли Ви самі вище написали:
«Обманює,не хоче ходити до школи ,не вчиться,порушує власні границі інших членів родини ,маніпулює,продавлює,раніше погрожувала що піде с дому ,зараз каже що переродиться .Є тільки її власна думка ,але вона протилежна моїй чи будь чиїй,робить що хоче,зупинити можна тільки фізично але ніхто її не чипає»;
Почали виправдовувати та захищати, бо як я і казав: не хочете бачити неприємну правду. Тому й забули, що написали на початку. То де правда?
«вона дуже добра та чуйна дівчинка ,від цього іноді сама страждає»;
Може в цьому?
А може в тому, що на початку? Бо ці дві правди НЕ стикуються між собою.
"Добра та чуйна дівчинка" НІКОЛИ НЕ БУДЕ:
1) обманювати (бо це ображає людей),
2) маніпулювати (бо люди - НЕ речі!),
3) порушувати кордони (бо це неприємно іншим, а дівчинка ж чуйна, і прояв НЕПОВАГИ),
4) шантажувати, що піде з дому (бо це лякає маму - а вона ж чуйна, так?),
5) егоїстично триматись тільки своєї думки (бо доброта та чуйність будуть підштовхувати дівчинку враховувати думку інших).

«А ще, я чомусь вважаю себе магнітом для невдач. Ну тобто... Я приймала протизаплідні пігулки, там досить низький процент вірогідності завагітніти. Але, я завагітніла.
Автобуси закривають двері у мене перед носом)
У мого сина знайшли пухлину, яка досить рідко трапляється, нещодавно йому зробили дуже складну операцію. Я його тільки но забрала додому, і тут захворіла спина, мені навіть ходити складно, а мені треба працювати, а ще доглядати за дитиною. Тобто, бути здоровою і функціональною. А ще до цього всього, я зламала зуба, і зламала так, що довелося видаляти, а це анестезія, інструменти, кров... І все це за останні три тижні.
Навіть комічна ситуація, якщо на все це збоку подивитися. Але, якщо бути всередині всього цього, то виникають думки, що зі мною щось не так, розумієте...»;
Це НЕ індивідуальне. Невдачі, тощо.
Це родове. Відпрацьовуєте за предків. Мабуть наваяли вони в свій час багато всякого.
І це обійти або минути неможливо. Тільки прожити. А для того потрібне терпіння, прийняття досвіду та мудрість.

Спочатку психіатр і антидепресанти.
Потім вже психолог і психотерапія.
Поступово виберетеся.

«каких то важных вещей я возможно не понимаю, если иллюзия родственного гнезда так быстро рассыпалась у меня. Кстати, у многих моих знакомых случилось подобное- " бифуркация" проблем в отношениях»;
Это и есть то послание, которое необходимо было понять и Вам, и Вашим знакомым - нечего цепляться за кровные связи, нужно соединяться ПО ДУХУ, по сходству душ. А ведь не секрет, что этого родства душ часто не бывает в семьях - где люди живут, опираясь больше на традиции и родовые правила. И живого в этих отношениях нет. Потому и распадаются. Потому что "цемент" НЕ ТОТ.
«Я православный но не с таким уж большим стажем... Регулярно стал обращаться к Богу, посидев под обстрелом в начале войны. Там больше не на что было надеяться»;
Вот многих война и привела к Богу. В это ее польза. Раз отупевшее от материального благоденствия и поставившее во главу угла власть и богатство человечество иного языка не понимает.
Время сейчас действительно ПЕРЕЛОМНОЕ. Во многих смыслах. И в смысле перемены места жительства - много людей его сменили, и смены профессии, а также семейной ситуации - вот как у Вас. О чем Вы и пишете:
«Кроме намека от судьбы, сменить место и обстановку, бывают намеки не разрывать последние нити со ставшей драматичной но МОЕЙ прошлой жизнью»;
Но вот только Вы зачем-то держитесь за прошлое, которого УЖЕ НЕТ - только призрак его витает, не живой. А жизнь движется дальше... а кто НЕ С НЕЙ, тот УЖЕ НЕ живет. Психологически, духовно, я имею в виду.
Зачем цепляться за то, чего уже нет?! Это может быть только по причине ощущения ПУСТОТЫ в настоящем. Тогда мертвое прошлое кажется ярче и насыщеннее. Тогда наверное так и было. Тогда. А сейчас это лишь картинка, воспоминание. Но НЕ реальность.
«Я воспринимаю произошедшее как свой "крест". Я не смог сохранить семью, ( да, это было невозможно) но сын точно не виноват в этом, он заслуживал другой судьбы и я обязан был дать ее, раз сознательно принял решение о ребенке»;
Вот это Вы замахнулись! Дать судьбу может лишь Бог, но НЕ человек. И сыну была дана именно ТАКАЯ судьба.
Зачем-то и почему-то. Дальше ВСЕ зависит именно от ЕГО выбора. Правда пока он делает неверные выводы, неверные выборы и пожинает урожай в виде их последствий - и это УЖЕ ЕГО ответственность:
«Жизнь сына ещё хуже моей, он несчастлив, озлоблен, запуган войной и мобилизацией. Ни свободы, ни работы ни подруги, ни друзей, только экран монитора»;
А Вы в свое время сделали свои выводы и приняли свои решения. За них, естественно, тоже отвечаете.
Но КАК это связано с переездом от войны?!

Доброго дня, Надя!
Насправді питання глибоке, НЕ на переписку на сайті, а на індивідуальну роботу з психологом, психотерапію.
Зазвичай привʼязуються до інших ті люди, які НЕ МАЛИ нормальної родини і НЕ відчували любові-турботи до себе в дитинстві. І тепер вони УСЮДИ шукають собі "сім'ю" - тобто тих людей, що зможуть замінити їм близких, яких так колись не вистачало...
Це схоже на Вашу ситуацію?

А для чого дитину?! З якою метою? Щоби що?
Виконати материнську функцію, яку відчуваєте в глибині души?
Або щоб бути як усі?
Або щоб реалізувати бажання та очікування своїх батьків та іншої рідні?
Або щоб не залишатись на самоті? Щоб був хтось поруч? Правда це буде простим використанням живої людини задля власних інтересів, та таке трапляється нерідко.
Що більше Вам відгукується?
Інша справа, коли є чим поділитись з маленькою людиною! Любов'ю, душевною турботою, знаннями, підтримкою.
Щоб допомогти їй розвиватись та зростати. А потім - відпустити!!!

Про розлад особистості пропустили повз вух...що ж, коли не хочеться помічати і думати про погане, воно пізніше саме постукає в двері... егоїстичність, брехливість, маніпулятивність, ігнорування правил, зверхнє ставлення до оточуючих - може і нарцисичний. Це НЕ помилки виховання. Це вроджений характер. Наплачеться не стільки вона, скільки рідні і оточуючі. Співчуваю.

Саша, если не хотите потерять эту работу - не делайте больше попыток подкатить к этой девочке. Так как она несовершеннолетняя и во многих странах подобные попытки познакомиться могут быть расценены как приставания и домогательства. Что преследуется по закону. А при повторной жалобе мамы Вас могут просто уволить. Вы этого хотите?

Доброго ранку!
Впевнений, що залежність від думки оточуючих була сформована набагато раніше цієї роботи - ще в дитинстві.
Просто менше себе проявляла. Або Ви менше її помічали - таке буває на початку.
Тож треба її пропрацювати з психологом на психотерапії. Самотужки з подібним не впоратись.

Здравствуйте!
«можно ли на психотерапии избавиться от зависимости от соц сетей»;
Да, можно.
«И что советуют делать психологи?»;
Проработать с психологом свои потребности. Например, потребность в общении. И потребность в признании.
Потому что, как я помню по прежним вопросам, у Вас, Андрей, с этим были проблемы.
То есть сама зависимость от соцсетей - это лишь следствие, а НЕ причина проблемы. Проблема глубже. Как у айсберга - подводная часть. А сами соцсети - лишь маленькая надводная.
«Поможет ли удаление аккаунта в соц сетях избавится от зависимости?»;
Нет. Но это будет первым шагом на пути избавления.
«Я хочу вообще отказаться от социальных сетей»;
Поддерживаю. Соцсети - это зло. Рассадник нарциссизма, громадная потеря времени, прибежище многочисленных злобных троллей, средство контроля за общественным мнением и сбор личной информации абонентов в интересах тех, кто за это заплатит.
«после первой консультации с психологом я начал осознавать»;
Осознание - это всегда здорово. Это как переход на следующую ступень развития.
И вообще, Андрей, я рад, что Вы рискнули и решились начать терапию. И это произошло в том числе и не без моего влияния))

Доброї ночі!
«Почала казати 'Уяви себе на місці своїх батьків. Думаєш вони відчувають твоє ставлення? Їм приємно, що ти любиш друзів, а їх ні? Якщо ти сильно захворієш, хто тебе лікуватиме - батьки чи друзі? А якщо батьки скажуть от і іди до своїх друзів, друзі тобі допоможуть? Для всіх людей сім'я - найважливіше. Батьки завжди будуть з тобою, а друзі тебе покинуть'»;
Слухайте, це дуже схоже на позицію нарцисів. Просто 100% попадання. І залякувальне програмування: "друзі покинуть...", і нарцисичні ревнощі: "любиш друзів, а їх ні", а на подібне взагалі саме нарциси і здатні: "А якщо батьки скажуть от і іди до своїх друзів" - хіба можна уявити, що люблячі батьки можуть таке сказати своїй дитині?! Навіть якщо вона їх сильно і несправедливо образила. Ні. Ніколи так не скажуть. А для нарцисів це норма.
«Але хіба у різних людей не різні пріоритети згідно із потребами і життєвим досвідом...?»;
Цілком так.
«Її слова я сприйняв як 'От тупі підлітки як завжди ставлять у пріоритет однолітків і бездумно за ними повторюють все, що можна, а батьки їм всі не такі бо просто тому що'»;
Цілком можливо, що саме це вона і мала на увазі.
«Друзі справді мають для мене важливе значення. Вони приймають мене таким який я є, не нав'язують нічого, не засуджують мене у якому би стані я не був, підтримують, ніколи не кажуть нічого що б мене образило чи тригернуло. Коли я відчуваю злість, вони кажуть що я не поганий, все добре і я маю право так почуватись. Вони підтримують моє самовираження. З ними я здатен відчути, що мені не потрібно заслуговувати на любов, довіритись. Це все, чого мені ніколи не давали батьки. То хіба це погано ставити у пріоритет цих людей? Мені здається, що я роблю правильно...На краще для себе»;
Підтримую. Цілком. Друзі - дуже важливі люди в житті кожного. Вони не рідні по крові, але рідні по духу та душі. Що ВАЖЛИВІШЕ кровного родства. Тим більше, якщо рідні такі як у Вас.
«Також не один раз СПОНУКАЛА до діалогу із батьками про мої образи і претензії до них»;
«Мої 'не хочу' вона не сприйняла всерйоз і впихнула свою пораду 'Подружись із батьками. Налагодь із ними стосунки'»;
Психолог НЕ МАЄ права впихувать в людину ТЕ, що вона НЕ ХОЧЕ знати, чути, робити.
Думаю, вона просто виконувала побажання та інструкцію Ваших батьків, те завдання, що вони дали їй, за що ЗАПЛАТИЛИ гроші. Куплений психолог - НЕ психолог. А не відомо що.
«Але я справді маю відчуття, що якщо пробачу їх то просто зраджу собі»;
Так і буде. На цей момент так. Бо таким чином ніби Ви ПРИЙМЕТЕ все те, що вони з Вами робили. Ніби погодитесь з цим. А це ні в якому разі не можна допустити. Бо це вб'є Вашу особистість, Вашу правду в цій ситуації.
Пізніше може й зможете вибачити, але на все ТРЕБА ЧАС. Щоб прожити свої образи. І прискорювати НЕ МОЖНА.
«Сказала, що у нас в сім'ї проблема: проблема В МЕНІ»;
Ого?! Справжній психолог ТАК ніколи не скаже. Тому що він розуміє, що проблема НЕ в одній людині, а КОЖНОМУ члену родини, бо сім'я - це система, в якій всі залежать від всіх. І відповідальним має бути кожний. Тим більше батьки, в яких влади та відповідальності в рази більше ніж у дітей. Бо вони дорослі і повинні більше знати. А з тих, хто більше знає і НЕ робить так - треба і питати БІЛЬШЕ.
«'До тебе всі добре, а тобі все не так, ставишся до них зверхньо, ніби із завищеною самооцінкою'»;
Звідкіля вона може знати, що "всі добре"?! З їхніх слів?
І штампи навішала. Може вона так про себе говорила? І це вона ставиться до всіх зверхньо?
«В кінці вона сказала таким суровим тоном 'Подумай над своєю поведінкою'»;
Ніби вона НЕ психолог, а якийсь завуч, що вичитує учня за погану поведінку? Схоже на то.
Мабуть вона з тих, психологів, що перевчилися з вчителя на психолога - буває такий варіант. І за моїми спостереженнями, в більшості випадків, це поганий варіант, бо такий спеціаліст залишається вчителем (не дуже гарним), який тільки повчає, а психологом, що проводить консультації та психотеапію, так і НЕ стає.
«Від цієї розмови у мене було таке відчуття, ніби на мене повісили звинувачення»;
Думаю, вірне відчуття - так вона і робила: звинувачувала.
«А ще відчуття внутрішнього супротиву. Мені хотілося просто закрити вуха»;
Раджу Вам частіше прислухатися до себе та робити так, як хочеться.
«Я сприйняв це так, наче вона намагалася мене переконати до якогось шаблонного сценарію і підкосити мою впевненість у моїх власних переконаннях»;
Так і було.
«Я тонко сприймаю такі деталі і мені здалося, що тон у неї був якийсь зневажливий»;
Мабуть не тільки тон, а і ставлення до Вас цілком було таке - зневажливе.

Взагалі, здається, що Ваша нарцисична мама і психолога для Вас знайшла такого ж, як вона - нарцисичного.
На жаль і таке буває. Мабуть з її допомогою мама хоче повернути свій КОНТРОЛЬ над Вами. Бо ВЛАДА і КОНТРОЛЬ для нарциса - це ВСЕ. НЕ піддавайтесь!

Схоже на розлад особистості. Вірогідно психопатичний. Якщо може бути жорстокою, цинічною, небезпечною для оточуючих. Для більш точного висновка не вистачає інформації. Тому і потрібний психіатр, бо тільки він може визначити, який розлад у дитини. Психолог тут не впорається, бо суттєвим змінам подібні розлади не піддаються.
Це вроджене і на все життя.