Панические Атаки

Здравствуйте! Сколько времени Вы в таком состоянии? После чего все началось?
К сожалению, такие состояния встречаются часто. Важно найти причину того, что с Вами происходит и тогда станет легче.
Хорошо помогает индивидуальная работа с психологом. Очно или онлайн не имеет значения, как удобнее.
Будьте здоровы! Берегите себя!

Ответ отредактирован автором 03-09-2020 14:03:53

Панические атаки и такое состояние, как вы описываете, чаще всего носит психологический характер. Это про подавленные эмоции - тревоги, страхи, постоянный стресс.
Поэтому, если вы уже убедились, что физически вы здоровы (что тоже нелишним было сделать), то теперь нужно поработать с психологом, чтобы разобраться в причинах и устранить их.
Вы для начала можете обратиться к психиатру, который пропишет вам таблетки, которые уберут симптомы и вам станет легче. Но помните, что это лишь временная мера. И без работы с психотерапевтом ваше состояние вернется рано или поздно

Доброго дня, nikcb0.
Скажіть, будь ласка, як давно Ви помітили у собі таку зміну Вашого психологічного стану? За цей час трапилися якісь значні зміни чи стресові події (наприклад, втрати, народження дитини тощо)? Які у Вас стосунки із чоловіком?

Раздражает поведения ребёнка, из-за этого начинаю бурно взрываться и нервничать.

Скільки дитині років, що саме Вас дратує у її (його поведінці)? Вам допомагають у догляді за дитиною? Чи є у Вас час на хоббі, друзів тощо? Ви відпочиваєте?

Вместо завтрака я пачками ела успокоительное от 80 до 450 грн.

А Ви ходили до психіатра? Ви самі "назначили" собі заспокійливе чи це за призначенням психіатра? Чи відвідували Ви ендокринолога?

Хочу как раньше жить.

Розкажіть, будь ласка, детальніше, як Ви жили раніше? Чого у Вас зараз немає, що було тоді і робило Вас щасливою?

Звісно, у Вашому випадку найефективніше - це індивідуальне звернення до психолога.

Ответ отредактирован автором 03-09-2020 14:45:04

Здравствуйте, сколько лет малышу? Вы в декрете? Есть ли у вас какое то дело или хобби?
Когда впервые вы заметили этот стан? Я могу вам помочь, первая консультация бесплатная

Если по медицинским показаниям все в порядке, то этот стан- защитная реакция организма на стресс. Нужно более глубоко разобраться , принять и осознать первопричину. Причин может бить множество, поэтому психологи спрашивают: есть ли у вас помощь по уходу с ребёнком, есть ли у вас мужчина, может очень бистро ваша жизнь перевернулась и все изменилось и т д. Обратитесь за помощью на индивидуальную консультацию, желаю здоровья и внутренний гармонии с собой 🌸

Ответ отредактирован автором 03-09-2020 15:36:53

Вопрос а была ли беременность желанной, планированной?

Психиатр+психотерапевт обязательно

Возможно в причина вашего состояния в том, что вы не смогли принять то, что у вас ребенок и жизнь поменялась. Потому что попытка умом это принять, подавив свои переживания, можно. Но не надолго. Плюс гормональные изменения при беременности.

Ваша проблема багатокомплексна:

Но потом резко узнала про беременность, как снег на голову прям....Голова кружилась каждый день. Я могла выйти только во двор. Одна мысль и меня уносило.

Неочікувана вагітність, зміна звичного стилю життя, збільшення обов'язків - стрес - поява головокружіння - думка про головокружіння викликало його (як зараз).

отношения нормальные. С ребёнком мне никто не помогает.

"Нормальність" поняття суб'єктивне, проте якби у Вас все було добре у стосунках, то Ви б і не зверталися із цим запитом на форум. Не дивно, що у Вас головокружіння, адже Ви втомлюєтеся від того, що всі обов'язки по побуті, догляді за дитиною на Вас. Для гармонійного психологічного розвитку дитини важлива однакова участь обох батьків.

Было потрясение, в мае 2020 года я потеряла бабушку, сильно из-за того нервничала (неделю сильно плакала) и буквально на 1,5 месяца я выпала из этого состояния. Я смогла везде ездить с ребёнком, ходила в поликлинику, даже на трамвае проехала одну остановку. Выходя из транспорта я почувствовала эйфорию, я плакала от счастья и искала любую возможность куда-то пойти/поехать. Поездка в парк у меня вызывало шенячий восторг.

Безумовно смерть бабусі для Вас - величезне потрясіння + "масла у вогонь" додали і гормональні зміни через вагітність. Інтенсивність стресу була наскільки сильна, що Ваша психіка використала інший механізм - надмірну мобілізацію, переключення в діяльність (ейфорію, яку Ви відчували). Згодом цей механізм стих і тут непережита втрата почала проявлятися по-іншому (актуалізація страху смерті):

Сейчас боюсь выйти во двор с ребёнком. Чего боялась и что представляла, то случилось. Мне стало плохо на улице, да так плохо что я думала что умру.

*У меня есть хобби, я рисую. Свой результат мне нравится. Я этим занимаюсь больше 12 лет.

А Ви виділяєте собі хоча б 3 год на день на малювання? Якщо ні, то зробіть це. Можете поєднати приємне з корисним: малювати разом із дитиною.

Крики и детское непослушание выводит. Я понимаю что это нормальное поведение, но когда я раздражена на ребёнка я не даю себе отчёт.

Ваша поведінка є природньою реакцією на той весь стрес, в якому Ви перебуваєте, проте, на жаль, такою поведінкою Ви психологічно раните дитину (особливо коли дитині 2 роки і вона вчиться контролювати свої емоції і приймати їх). Таким чином, Ви зобов'язані потурбуватися про себе і про свій психологічний стан: "Вдягни кисневу маску на себе, а потім - на іншого".

Я хочу расслабиться и почувствовать лёгкость внутри себя.

Ви здатні повернутися до цього стану, а вибір за Вами: чи Ви дозволите допомогти Вам спеціалістам, чи - ні.
Рекомендації: відвідати психіатра, ендокринолога (зробити аналіз на гормони) + індивідуальна робота із психологом-психотерапевтом.

Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!

Ответ отредактирован автором 03-09-2020 18:00:56