---
Попробую по- порядку
1.»Батьки живуть далеко і я з ними не спілкуюсь навіть на свята. А в дитинстві всі друзі кидали мене, я був як іграшка яка стала не потрібною. «
Ви описуєте відносини з вашими батьками на сьогодні. Це теж має значення, але не на вже)
Ми виросли не в вакуумі- на нас впливали інші люди, наші батьки- в психології це називається материнська і батьківська фігура. Коли дитина маленька від цих фігур залежить виживання. В буквальному прямому значенні. Важливо який тип прив’язаності в нас сформувався. З цього випливає як оту любов нам надавали. В ідеалі, це має бути « безусловная любов». Тобто, ти є- і ми тебе любимо. Жодних умов не потрібно, щоб бути любимим.
Дитина росте, батьки починають
любити її за якісь досягнення, наприклад ти помив посуд, ти навчився грати на скрипці- ти молодець! Вони транслюють, що ми любимо тебе не як тебе, а як дитину з досягненнями. Дитина починає розуміти, що заслужити любов вона може через досягнення. Більше досягнень- більше любові. Їй життєво необхідно це робити.
2 «Я в свої 23 не тільки досягнув будинку та машини а ще невеличкий бізнес, який по трохи розвивається. Але суть в тому що друзі проявляються тільки тоді коли щось треба (наприклад грошей)»
Ідемо далі. Ми істоти соціальні. Нам потрібні інші люди і інші відносини: дружні, ділові, любовні. Якщо у нас невистачає в якісь сфері, є перекос в іншій. Всю свою енергію ми направляємо туди. До прикладу в професійну. І це непоганий варіант) Так, ми справляємося з високим рівнем тривоги. Робимо те, що получається добре. А якщо це і є те, за що нас любили важливі фігури- то бінго) Ми робимо тих досягнень більше і старанніше. Чекаємо додаткову вигоду- от вони побачать який я молодець і мене полюблять. Якийсь час нас це може влаштовувати і задавільняти. Та наступає момент коли вже ні.
Про друзів не буду тут розгортати- це окрема тема про кордони. В двох словах не поясню, вона зачіпає всі сфери життя.
3. «Мене може зробити щасливим тільки інша людина бо я самотній. Я сам по собі не можу стати щасливим бо я не можу дати собі того, чого можуть дати інші люди.» Ось саме болюче. Співчуваю і розділяю ваш стан. Делікатно і на рівні слів важко розказати. Бо це відчуття на тілесному, емоційному рівні. Вернімося у тих три роки) Коли батьки любили за досягнення. Та похвала не підкріплювалася відчуттями. Обмін відбувався об’єктно. Малюк, ти нам досягнення- ми тобі похвалу.
4. Як це не прискорбно), але зробити нас щасливим не може інша людина. Це наша забота відчувати себе щасливим. Любов це обмін від достатку, з надлишку. Якщо я сама голодна, мені ітак бракує, то чи можу я ділитися.
Я попробувала вибудувати логічний ланцюжок що звідки випливає. Коротко і штрихами. Універсально це зробити неможливо, адже кожна людина унікальна. Потрібно розглядати окрему історію, і працювати не з людиною, а з унікальною особистістю, тримаючи в фокусі притаманний їй унікальний досвід.
Ответ отредактирован автором 01-01-2021 14:40:03
Ответ отредактирован автором 01-01-2021 14:42:20