Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 3 хвилини тому: «У многих семейных проблем и конфликтов есть общая основа: нереалистичные ожидания. Одно из них типичное – о совпадении интересов и ценностей. Конечно, хорошо, когда у супругов мно»
question author 27 хвилин тому: «Реакція на відповідь № 391882 для Юлія Тихонова Дякую відпустив ситуацію але насторожує що так багато збігів»
Юлія Тихонова
Юлія Тихонова 29 хвилин тому: «Тут важливо повернути собі розуміння, що те, що хтось говорить про вас, не визначає, ким ви є. Чутки можуть розпускати навіть тоді, коли ви нічого не зробили. Ви не можете контрол»
Питання від: Zzz13 Вік: 17

Плохо отношусь к близким людям

В последнее время стала замечать что плохо отношусь к своим близким. Могу спокойно нагрубить родителям, а потом чувствую вину из-за этого. Стала нервно относиться ко всему что делает мой парень. Я знаю что он меня любит и я тоже его люблю, но я не могу принять его таким какой он есть. Раньше он проявлял много внимания и буквально носил меня на руках. Но он сказал что тогда он не был со мной откровенен. И насколько я поняла это был просто образ. На самом деле он не такой романтичный. Но я видимо привыкла к этому и начала от него это требовать, вместо того чтобы принять его таким каким он является. Я понимаю, что если я буду продолжать устраивать скандалы из-за этого, это ни к чему хорошему не приведёт. Я люблю его и хочу относиться к нему хорошо, но все равно вырывается та внутренняя стерва. И после ссоры виню себя во всем. В том что я эгоистка и не могу принять человека, а хочу от него такого отношения, чтобы мне нравилось. Не могу ничего с этим поделать.
Так же с подругами. Я не ценю близких мне людей. Могу нагрубить, могу игнорировать если не хочу разговаривать. Потом понимаю, что так нельзя делать, понимаю что я очень плохо себя веду. Но я не знаю как это исправить.
Помогите пожалуйста
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго дня! Егоїзм притаманний загалом кожній людині. Ми всі маємо ту чи іншу ступінь корисливості у стосунках. Рзниця полягає лише у "кількості" посмішка! Тому самоїдство у даній ситуації навряд чи допоможе, швидше - зашкодить. Тому що Ви, замість того, щоб збільшувати інші гарні якості, і саме завдяки цьому, схилити терези внутрішнього емоційного стану у інший бік, змушуєте себе таким чином "застрягати" на егоїзмі. Як на мене Ваше питання лежить у площині розуміння природи, як сімейних так і, взагалі, стосунків. А ще у властивості людини "прив'язуватися" до тих, з ким вступає в близькі стосунки. І чим більшим стає "злипання", тим сильнішим іде "відштовхування" - це аксіома життя. А ще це можна назвати схильність до ідеалізації, коли наш "внутрішній шаблон", швидше всього закладений ще в дитинстві, ми підсвідомо "вдягаємо" на всіх, з ким вступаємо у досить близькі стосунки. Як до Вас ставилися батьки в дитинстві? Хто головний в батьківській родині?
...
Доповнення від автора питання ·
Я не помню чтобы родители когда либо говорили мне, о том что они любят меня или гордятся мной. Ну они говорили, когда я получала достижения "молодец" и все на этом. Сейчас я не могу с ними поделиться своими переживаниями. Я лучше обсужу свои проблемы с подругой, чем с мамой например.
Дякую за Вашу відвертість! Це може бути синдром "гарної дівчинки" або ще "відмінниці", коли всередині "стоїть" дуже висока планка щодо себе та своїх якостей... А далі все логічно: якщо я не вмію любити себе, а отже прощати помилки, я не зможу і любити оточуючих і буду їх "знищувати" за найменшу провину. Це стереотипи, які "родом" з дитинства... В першу чергу, потрібно змінити ставлення до себе, а отже "зробити перезапис" дитячих шаблонів... Це те, що я побачила на поверхні... У Вашій ситуації я б порадила терапевтичну роботу з психологом, психологом-терапевтом... Як доводить практика, самому "витягнути" із своєї підсвідомості всі блоки та програми, які там є практично неможливо, або дуже непросто...
...
Здравствуйте!

По Вашему вопросу видно, что у Вас хорошо развита рефлексия, и Вы очень самокритичны. Осознавать свои перемены в настроении и отношении к близким людям - это хорошо.
В психологии нет такого понятия, как "плохое поведение". Есть просто разное поведение людей, обусловленное разными причинами: как внутренними, так и внешними. И есть разные эмоции, которые выполняют определённые функции в психике человека.

Например, эмоция раздражения сигнализирует нам о том, что где-то были нарушены наши личные границы, либо же перед нами стоит препятствие, которое нужно преодолеть (а само наличие препятствия раздражает, потому что так психика человека мобилизуется перед его преодолением). То, что Вы раздражаетесь на родителей и конфликтуете с парнем, может быть выплеском накопленных ранее негативных эмоций, не проработанных и не обсуждённых с ними.

Как вариант, можно отслеживать, когда начинаете нервничать и раздражаться в общении с близкими, и попробовать вербализовать (спокойно высказывать) что Вам неприятно и почему. А также отстаивать свои границы, если оказалось, что они были нарушены.

Ухудшение же отношений с Вашим молодым человеком вполне закономерно после разочарования от изменений в его поведении, когда вы с ним стали ближе. То, как отношения будут развиваться дальше, зависит от вас обоих.
Можно задать себе (и ему) вопрос, что означает "был недостаточно откровенен"? (И почему обходительность и романтичность он связал именно с нехваткой искренности.) Можно подумать о том, какие черты Вы в нём не принимаете, как их наличие влияет на отношение к нему, и почему хотите принять в любимом человеке даже то, что Вас не устраивает?
Вы имеете право разочаровываться, нервничать, раздражаться, и испытывать весь спектр человеческих эмоций (в том числе негативных), имеете право на собственное отношение к каким-то чертам и поступкам близких, даже если это отношение не принимающее. Если способ выражения негативных эмоций не вредит Вам и окружающим, в этом нет ничего "плохого".
...
Доповнення від автора питання ·
Спасибо Вам большое.
А насчёт "сделать перезапись" детских шаблонов. В какую сторону мне нужно изменить отношение к себе? Меньше критиковать себя и не винить за ошибки?
И можете пожалуйста посоветовать, какими способами можно принять и полюбить себя. Я читала что йога и медитация помогают. Хотелось бы узнать, что можете посоветовать Вы.
Заранее спасибо
У Вашому випадку "Меньше критиковать себя и не винить за ошибки" не є панацеєю. Любе однобоке рішення буде неправильним, повинна бути "золота середина". Повинна бути така собі дуальність сприйняття: внутрішні дуже серйозні зміни, плюс зміна правил спілкування з близькими людьми, плюс знання природи стосунків чоловіка та жінки (один блок), стосунків з друзями (другий блок знань), плюс правильне використання медитацій та йоги... Медитації дійсно гармонізують наш емоційний стан - і це чудово! У всякому випадку їх можна використовувати, щоб нівелювати у якійсь мірі роздратування. Але,на превеликий жаль, змінити Ваші моделі поведінки та зняти блоки вони не можуть. Щодо йоги... Щоб стати спокійнішою потрібні певні асани, які може Вам порадити тільки людина, як сама дуже серйозно їх практикує і до того має глибокі духовні знання. В іншому випадку, Ви можете собі навіть зашкодити... І загалом, я Вас розумію! Ми так влаштовані, що допоки є ще внутрішні ресурси, ми намагаємося обійтися без допомоги. І це - чудово! Бо звертаємося по допомогу, коли вже повністю "перебрали" всі варіанти всередині себе! Кожний сам приймає рішення, але і сам несе за це рішення відповідальність. Тому дуже важливо, не запізнитися із допомогою. На скільки я зрозуміла, питання вже стосується не лише Вас особисто, а і Ваших стосунків з найближчими людьми...
...
Доповнення від автора питання ·
Спасибо Вам 😊
Доповнення від автора питання ·
Примерно месяц. Из-за каких ситуаций? Возможно из-за ссор родителей. Отец пьёт и из-за этого скандалы. Каждый раз как вижу его пьяным становлюсь злая и раздражительность . Раньше такого резкого изменения настроения не замечала. Возможно из-за описанного мною поведения молодого человека. Я точно не уверена, что именно могло повлиять.

Зачем мне что-то менять? Мне не нравится как я веду себя. Просто не нравится моё отношение к людям, моя раздражительность и эгоизм. Как писал Владислав Чубаров в своей книге "Погружение в себя", точно не процитирую, но примерно : "если вам что-то не нравится в себе это нужно менять". И я хочу изменить
"Просто не нравится моё отношение к людям, моя раздражительность и эгоизм." - Эгоизм, в той или иной степени, свойственен всем людям. Разумный эгоизм - это забота сначала о себе, потом о других, что Вы и делаете. А деструктивного эгоизма, который заключается в нарушении чужих границ, я у Вас не вижу. Напротив, Вы много говорите о значимых для Вас людях, о желании наладить с ними отношения, что весьма альтруистично.

"Отец пьёт и из-за этого скандалы. Каждый раз как вижу его пьяным становлюсь злая и раздражительность " - Могу я спросить, как давно Ваш отец пьёт? Алкогольная зависимость близкого человека влияет на психологическое состояние всей его семьи. И родственникам зависимого человека часто бывает нужна психологическая помощь, чтобы минимизировать это влияние.

Приоритетом в этой ситуации должна быть забота о себе и своём психологическом здоровье. То, как Вы сейчас реагируете на стресс - это нормальная реакция для человека, который находится в стрессовых обстоятельствах. А чтобы из этих обстоятельств выбраться и стабилизировать состояние, понадобится длительная психотерапия с опытным специалистом.
...
Доповнення від автора питання ·
Сколько я себя помню отец все время выпивал. Но в последние пару лет это стало происходить гораздо чаще, чем раньше.
Скажите пожалуйста, как мне себя вести в данной ситуации. Может есть какие-нибудь психологические приемы, которые мне помогут?
Доброго дня! Дитині завжди дуже важко, не залежно від віку, "від'єднати" себе, своє життя від поведінки батьків. Тому, що на рівні підсвідомості, батьки сприймаються як дві половинки, з яких складається дитина... Автоматично, наша підсвідомість все, що стосується батьків, переймає на себе, на свою особистість... Звідси може бути і загострення Вашого роздратування та агресивності Це так звана підсвідома агресія, яка спрямовується на саму людину, тобто, на себе... І тут намішано дуже багато: і почуття провини, і жалість, і страх, і невпевненість і т.д. Найкраще, спробувати "не брати" на себе, відсторонитися... Тому що Ваш батько - доросла людина і несе відповідальність сам за своє життя... Але це - дуже складно, коли живеш разом... Хіба що, дуже серьозно зайнятися саморозвитком і ми про це вже з Вами говорили... До речі, допомагаючи собі, Ви апріорі, можете і допомогти своєму батьку... Бо родина - це єдине ціле...
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?