Питання від:
Анна
Вік:
29
Страшно зважитись на розлучення, але нещаслива в сімейному житті
Доброго дня, шановні психологи!
Схоже, я не люблю свого чоловіка, не щаслива в шлюбі зараз і не бачу перспективи щастя в майбутньому.
Ми обоє розвиваємось в стосунках, комунікації, стараємось, вирішуємо непорозуміння. Я бачу з боку чоловіка бажання догодити, хоча періодично і буває пасивність, байдужість. Сама теж стараюсь для нього і дітей. Але я не відчуваю до нього симпатії, сексуального інтересу, пристрасті, кохання. В мене є до нього звичайна людська любов і турбота, як до близької людини, наприклад - як до дитини, батька чи брата, є вдячність за те, що він робить, дає. Але є відчуття, що втрачаю життя і не отримую повної насолоди, реалізації, не отримую і не даю повноцінну, яскраву, сексуальну любов, справжню, з щирим інтересом один до одного, таку, якої б я хотіла.
Хочеться жити в злагоді, в мирі, в гармонії з собою. Жити чесно по відношенню до інших. Отримувати в стосунках задоволення від партнера і щоб це було взаємно.
Зараз мені здається, що ні один варіант не буде правильним і безболісним - ні залишатись в цих стосунках і обманювати (бо сказати чоловіку що не люблю його і не хочу бути з ним не можу, це точно зробить йому боляче, і я мушу вести себе як нормальна любляча жінка, хоч і не кохаю його), ні розлучитись, зробивши боляче йому, піддавши величезному стресу дітей і себе, при цьому ще не відомо, як буде далі. Хоча і залишаючись і таємно страждаючи я не можу насправді давати щось хороше чоловіку і дітям, я спустошена, і всі сили витрачаю на підтримку цієї маски, брехні. Бо страшно ступити крок, помилитись.
Чи можу я якимось чином полюбити по справжньому чоловіка і реалізуватись в цих стосунках? Чи можна вийти з них і витримати це? (Я розумію, що це однозначно буде важко і болісно для всіх)
Мені подобається інший чоловік (стосунків з ним немає, але є величезний інтерес до нього), але я не впевнена, що ця симпатія справжня, а не спосіб розважитись, переключити увагу з того, що мене не влаштовує в сім'ї. Я розумію, якщо я розлучусь і спробую будувати стосунки з ним - жодних гарантій, що щось вдасться.
Коли одружувалась з чоловіком - сильних почуттів в мене не було, ні справжньої пристрасті, кохання. В мене була потреба одружитись, щоб покинути свою батьківську сім'ю, в якій була нестабільна ситуація, страшні конфлікти, відсутність розуміння і підтримки від родичів. А жити самостійним життям, тобто працювати, орендувати житло і самостійно вирішувати все я боялась. Зараз так само боюсь, до речі. І боюсь залишатись, терпіти все. Що робити?
Схоже, я не люблю свого чоловіка, не щаслива в шлюбі зараз і не бачу перспективи щастя в майбутньому.
Ми обоє розвиваємось в стосунках, комунікації, стараємось, вирішуємо непорозуміння. Я бачу з боку чоловіка бажання догодити, хоча періодично і буває пасивність, байдужість. Сама теж стараюсь для нього і дітей. Але я не відчуваю до нього симпатії, сексуального інтересу, пристрасті, кохання. В мене є до нього звичайна людська любов і турбота, як до близької людини, наприклад - як до дитини, батька чи брата, є вдячність за те, що він робить, дає. Але є відчуття, що втрачаю життя і не отримую повної насолоди, реалізації, не отримую і не даю повноцінну, яскраву, сексуальну любов, справжню, з щирим інтересом один до одного, таку, якої б я хотіла.
Хочеться жити в злагоді, в мирі, в гармонії з собою. Жити чесно по відношенню до інших. Отримувати в стосунках задоволення від партнера і щоб це було взаємно.
Зараз мені здається, що ні один варіант не буде правильним і безболісним - ні залишатись в цих стосунках і обманювати (бо сказати чоловіку що не люблю його і не хочу бути з ним не можу, це точно зробить йому боляче, і я мушу вести себе як нормальна любляча жінка, хоч і не кохаю його), ні розлучитись, зробивши боляче йому, піддавши величезному стресу дітей і себе, при цьому ще не відомо, як буде далі. Хоча і залишаючись і таємно страждаючи я не можу насправді давати щось хороше чоловіку і дітям, я спустошена, і всі сили витрачаю на підтримку цієї маски, брехні. Бо страшно ступити крок, помилитись.
Чи можу я якимось чином полюбити по справжньому чоловіка і реалізуватись в цих стосунках? Чи можна вийти з них і витримати це? (Я розумію, що це однозначно буде важко і болісно для всіх)
Мені подобається інший чоловік (стосунків з ним немає, але є величезний інтерес до нього), але я не впевнена, що ця симпатія справжня, а не спосіб розважитись, переключити увагу з того, що мене не влаштовує в сім'ї. Я розумію, якщо я розлучусь і спробую будувати стосунки з ним - жодних гарантій, що щось вдасться.
Коли одружувалась з чоловіком - сильних почуттів в мене не було, ні справжньої пристрасті, кохання. В мене була потреба одружитись, щоб покинути свою батьківську сім'ю, в якій була нестабільна ситуація, страшні конфлікти, відсутність розуміння і підтримки від родичів. А жити самостійним життям, тобто працювати, орендувати житло і самостійно вирішувати все я боялась. Зараз так само боюсь, до речі. І боюсь залишатись, терпіти все. Що робити?
Вподобали: 1 з 1
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
