Невозможность контролировать агрессию

Аня добрый день. Иногда вспышки агрессии могут быть связаны с неправильной работой щитовидной железы. Для начала-консультация семейного врача и эндокринолога. Если там все нормально-вам просто необходимо позаботиться о полноценном отдыхе. Кто Вам может в этом помочь? Такое бывает когда Вы тяжело работаете и просто не восстанавливаетесь. К тому же такой способ общения был у Вас перед Вашими глазами в детстве. Есть очень хороший курс Убить гнев, основанный на тибетской мудрости, где шаг за шагом Вы узнаете про гнев и как с этим справляться Найдите в Фейсбуке. Курс за дану, т.е. бесплатный. Если же Вам это не близко гнев можно проработать с психологом, установить причину и научаться с этим справляться. Ваш выбор.

Доброго часу доби, Аня! Ви праві щодо того, що негативний досвід з дитинства впливає на нинішню Вашу поведінку і з цим варто розбиратися на індивідуальних зустрічах. Крім того, Ви пишете, що помітили "зриви" після роботи, так як очевидно, втомлені, хочете відпочити, часу для себе і це природньо. Чи може хтось допомогти Вам в організації відпочинку ( хоча б годинку, другу), побути з дитиною, щоб Ви відпочили після роботи?

Доброго вечора Анно! У вас ще дуже маленький син, що змушує Вас працювати цілу добу? Адже така робота виснажує всіх і особливо жінку... Ваш син у цьому віці потребує тепла, любові, ніжності мами. Та, судячи з того, що Ви розповідаєте, саме цих почуттів дитина і не отримує. Тому капризує, коли Ви приходите, щоб бодай у такий спосіб отримати Вашу увагу та Вашу любов, без якої дитина в принципі жити та нормально розвиватися не може! Окрім того, Ви пишете "в детстве ко мне все время не справедливо относились:-били и орали и я до сих пор говорю,что это не правильно и ранит психику ребенка,как итог делаю тоже самое". І це абсолютно закономірно! Адже чим сильніше ми засуджуємо своїх батьків, тим швидше починаємо поводити себе абсолютно так само! Це закон життя, який у такий спосіб дає нам можливість на собі відчути те, як почували себе батьки... При чому все відбувається на рівні рефлексів, неусвідомлено... Саме тому ніякі поради порахувати та абстрагуватися не спрацьовують і не спрацюють в принципі... Потрібна дуже серйозна робота по стосункам з батьками, образами, дитячими травмами та скопійованими у батьків моделями поведінки... Певне, якщо Ви хочете, щоб Ваш син ріс щасливим, без травм та комплексів, які можуть дуже сильно впливати на подальше доросле життя...

Аня, доброго времени суток!

Можно ли сделать что-нибудь в данной ситуации?

Вы и ребёнок испытываете вполне естественные переживания и ожидания в контексте обстоятельств: Вы устали и хотите тишины и отдыха, а он соскучился и хочет любви, нежности и Вашего внимания. Скажите, а когда Вы возвращаетесь с суток, есть такая возможность, чтобы Вас кто-то "прикрыл", пока Вы отдохнёте и придёте в себя? Другой вариант, рекомендую почитать и попробовать хотя бы самостоятельно выучить "навык отсрочивания" (техника откладывание на потом).

Добрий день.
Чи є хтось, хто допомагає Вам з сином?
Що у Вас за робота?
Агресія (або те ж роздратування) - дуже потужна емоція, яку важко контролювати, якщо Ви фізично на межі своїх сил. Тоді може дратувати все. Важливо, що Ви усвідомлюєте проблему. Агресію можна перескеровувати на інше, давати собі час на самозаспокоєння. Але, якщо Ви просто важкій актуальній ситуації і не можете справлятись зі своїми обов'язками, то якесь дихання може бути як "припарка" для Вас. Потрібно з'ясувати чи не можна Ваше життя змінити так, аби у таки залишались сили для дитини, яку Ви любите, адже відчуваєте провину за спалахи роздратування. Дитина не розуміє на скільки важко Вам зараз. Але так є. Мабуть Ви таки страждаєте.