Агресія

Question

Доброго дня!

Я не знаю, як мені вибиратись з проблем, які я собі створила?

Найстрашніше – в мене двоє чудових дітей, і я на них зриваюсь. Я дуже хочу, щоб вони росли здоровими, щасливими, повноцінними. Але розумію, і дуже прикро це усвідомлювати – поки вони бачать перед собою приклад у вигляді мене, це неможливо. Я розгублена, нещасна, страждаюча і зневірена. І ще – кілька разів були випадки, коли я вдарила дітей. Я розумію, що це не припустимо! Але я не могла витримати, найгірша ситуація – коли діти б'ють і дражнять одне одного, тоді мене переповнює почуття гніву і несправедливості, і я втрачаю контроль. Це було кілька разів, я не змогла стриматись, і вдаряла. Я шкодую про це, я розумію, що так не можна! Дітям 4 і 7 років, і я повинна навчити їх справлятися в конфліктах, а не бити! Я просила вибачення в дітей, пояснювала, що не хотіла зробити боляче, що не змогла стримати злості через таку поведінку, що мене таке дуже зачіпає, пояснювала, що моя поведінка неприпустима і що я дуже шкодую. Але це було реально. Діти можуть цього ніколи не забути і не пробачити, і це буде для них травмою. Як мені не допускати такого, як себе контролювати?  Я хочу піклуватись про них і дати найкраще  Я дуже не хочу бути такою мамою. Не хочу ні кричати, ні завдавати фізичного болю. Я розумію, що сама створюю замкнутий круг – бо коли діти бачать, як я не здатна контролювати свої емоції, то вони не будуть контролювати і свої емоції, звісно вони будуть кричати і битись! Я так цього не хочу – так не хочу нашкодити їм, зіпсувати життя... Я хочу, щоб вони були щасливими, щоб могли реалізуватись в житті, насолоджуватись ним, щоб вміли радіти, щоб почувались у безпеці.

Я розумію, що щось роблю не так, і мій теперішній спосіб життя не сприятиме розвитку здорових повноцінних дітей. Але як мені щось змінити?

Моя ситуація така. За дітьми всі канікули і впродовж карантину доглядала я сама, раніше коли були молодшими і хворіли теж доглядала сама. Останнім часом я могла зовсім мало часу і сил виділяти дистанційній роботі, мої доходи мізерні. Я і діти матеріально дуже залежимо від чоловіка. 

Чоловік працює, ввечері і на вихідних приділяє трохи часу і уваги дітям, але цей час ми проводимо разом. Я не залишаюсь наодинці, я намагаюсь усе тримати під контролем. І, наприклад, коли в чоловіка закипає гнів, я дуже тонко відчуваю цей момент, я це розпізнаю – тоді я його зупиняю, не даю зірватись на дітей, берусь вирішувати проблемну ситуацію, хоч потім через це в нього претензії до мене...

Ксенія Шалімова · Answer

[quote]Я не залишаюсь наодинці, я намагаюсь усе тримати під контролем.[/quote]
Добрый вечер. Скажите, почему Вы не уделяете внимание себе? Почему не выделяется для себя время? 
Похоже в семье Вы взяли на себя функции и мамы и папы, если не даёте мужу контактировать с детьми, допустим в гневе. На Вас очень много лишней ответственности, которую Вы отбираете у мужа. Конечно в таком случае будет сложно справляться с собственными эмоциями. Чего Вы опасаетесь? Почему мужу нельзя злиться на детей и самостоятельно решать возникающие вопросы?Ответ отредактирован автором 13-08-2021 23:50:38

Евгений Тарасюк · Answer

[quote]в дитинстві батько розбещував мене, а мати була жорстокою і строгою. Періодично били. Старші сестри знущались морально і фізично. Згодом мені стало відомо, що батько домагався сестер і коли вони вже дорослими в тяжкі моменти зверталися по допомогу.[/quote]
Это просто ужасно!
После всего этого, нет ничего странного или неестественного в ваших чувствах и реакциях.
Я восхищаюсь вами, что несмотря на это, вы нашли в себе силы довериться другому человеку и создать семью, родить детей.

Вы молодец!

Мне кажется, что вы проявляете агрессию, потому что вас не научили другому. И  как отметила Ксения, вы взвалили на себя слишком много обязанностей, не остави себе времени на себя саму. Я думаю, это одна из причин вашей постоянной усталости. Вы слишком строги и требовательны к себе, при этом, вы легко оправдываете слабости других людей. В этом случае, агрессия также может быть единственным вариантом хоть как-то отстоять свои границы.

Ваша измена видиться мне отчаянной попыткой позволить себе что-то хотеть. И вы тут же начали казнить себя за это естественное желание.

Как бы ни банально это звучало, но вам нужно научиться любить себя. Пока человек не полюбит себя, он не сможет поделиться любовью с другими, ведь ему самому ее постоянно не хватает.

Если у вас есть такая возможность, поработайте со специалистом. Он поможет вам найти в себе силы для изменения ситуации. Если вы очень стеснены в финансах, есть бесплатные социальные программы помощи.

Хочу повторить, что на самом деле вы - большая умница и молодец, достойная восхищения. То, что вы сами видите свои минусы и хотите их исправить, подтверждает это.
Поэтому я верю, что у вас всё получится.

Ксенія Шалімова · Answer

У вас правда тяжёлая ситуация, и Вы просто не умеете действовать по другому. Но этому можно и нужно учиться. Не только измена может быть сделала для себя. И дети - на на 100% Ваша ответственность. У них есть папа, и бабушка. Папа участвовал в рождении детей, он несёт равную с Вами ответственность за них. Почему же Вы тянете все на себе? Жить счастливо так невозможно. Если говорить про свекровь, Вы вроде можете попросить ее не применять силу к детям. Попробовать делегировать хоть часть ответственности. Общей, про которую Вы думаете, что она Ваша.
Вы пишите что тепло относитесь к мужу, но не доверяете ему и боитесь.
[quote]Особливо чоловік - вже не чужа мені людина. Ми разом майже 10 років, не зважаючи на все... Я хочу щоб і в нього було щасливе життя.[/quote]
 [quote]З чоловіком складні стосунки. Немає довіри. Є страх. Немає і не було душевної близькості, безпеки, відкритості.[/quote]
Вы с ним обсуждали это? Говорили, какую семью хотите для вас обоих? Как он видит эту семью дальше. Отношения - это сложная вещь, их нужно уметь налаживать и их обязательно поддерживать, чтобы они не угасали. Если Вы хотите остаться с мужем и быть счастливой, важно быть с ним откровеннее. Говорить о своих страхах, желаниях, потребностях. Спрашивать об этом и его. То что отношения до сих пор не сложились Так как Вам хочется, значит только то, что вы с ним разные и пока не получилось подобрать форму контакта, где каждый в семье учтён и важен. Если у Вас не получится самостоятельно - попробуйте обратиться к психотерапевту и разобраться как это можно исправить. И можно ли.

Ксенія Шалімова · Answer

[quote]Я і не вірю в ці стосунки, і шкода розривати, і боюсь залишитись сама, що не справлюсь. І самого процесу розлучення боюсь, навіть сказати про це. Я навіть не знаю, як зрозуміти тепер, а чого я справді хочу від цієї сім'ї?[/quote]
Это точно вопросы для психотерапии. Ответы на них на самом деле есть в Вас, просто их сложно увидеть самостоятельно. Сходить к психотерапевту и разобраться со своими отношениями, страхами и желаниями, не зазорно. Проверьте, Вы многое обретёте, если готовы попробовать что-то делать со своей жизнью. Те, кто ходят на терапию, меньше боятся, умеют преодолевать трудности, могут быть в одиночестве в удовольствие. Могут распознать, чего хотят и что сделает счастливее. И конечно же, сильно снижается уровень агрессии, потому что человек становится довольным своей жизнью. 
Сейчас Вы растеряны, похоже происходит переоценка ценностей. От этого возникает много страхов и неуверенности. Ничего СРОЧНО делать не надо. Но лучшее что Вы можете сделать в этой ситуации - получить поддержку специалиста, получить опыт доверительных отношений. Которого у Вас похоже, не было. Это добавит Вам уверенности и дальнейшего понимания, что будет для Вас лучше.

Наталія Крилова · Answer

Добрий день!
Співчуваю Вашому нелегкому життю і обствинам.
[quote]не залишаюсь наодинці, я намагаюсь усе тримати під контролем. І, наприклад, коли в чоловіка закипає гнів, я дуже тонко відчуваю цей момент, я це розпізнаю – тоді я його зупиняю, не даю зірватись на дітей, берусь [/quote]
Ви не винні. Можливо, образа, що накопичувалася за Ваше життя не мала виходу, не звільнювалася, не виражалася, а перетворилася на почуття провини,на агресію. 
Ваше дитинство проходило в деструктивній сім‘ї, що наклало відбиток на все життя.
Варто працювати з психологом і паралельно відвідувати групи ВДА.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Агресія

Відповіді психологів