одночасно хочу і не хочу друзів
Я вчуся в Києві, а живу на Волині, й той місяць очного навчання мені дуже важко дався, бо я дуже сумувала за сім‘єю, а їздити на кожні вихідні додому було довго і втомлювало мене.
Стосунків з одногрупниками я не наладила, друзів не знайшла. Одногрупники у мене середні такі, не погані й не супер класні, але справу з ними мати можна і я намагалася, але тяжко, не виходить. І я хочу друзів мати, хлопця може колись, але не хочеться починати спілкуватися, це дуже тяжко перейти цей бар‘єр у спілкуванні, тому я просто ховаюся від цього, уникаю. А коли вже наважуюся кудись піти, наприклад з одногрупниками, то я мовчу, а як вирішую щось сказати, то думаю, що бовкнула якусь таку дурницю дурну.
Так-от, моє питання, як «захотіти» мати друзів? Як вийти з зони комфорту? Розумієте, я собі подобаюсь, моя особистість мені подобається, але відкритися комусь тяжко.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.