Question

29-12-2021

доброго дня! Така проблема: немаю друзів з 9 класу школи (колишній подружці дехто щось на мене сказав, чого я не робила, і вона перестала зі мною дружити) з тих пір мені тяжко будувати стосунки з людьми. Страшно втрачати людей, що вони мене покинуть. Зараз я на 1 курсі і у мене зовсім немає друзів. Цей семестр у нас було дистанційне, хоча цілий вересень ми мали навчання в аудиторіях. І мене дуже сильно лякає факт, що після канікул дистанційка закінчиться. Дома мені комфортно, а там тяжко, відчуття ніби люди навколо душать мене своєю присутністю.
Я вчуся в Києві, а живу на Волині, й той місяць очного навчання мені дуже важко дався, бо я дуже сумувала за сім‘єю, а їздити на кожні вихідні додому було довго і втомлювало мене.
Стосунків з одногрупниками я не наладила, друзів не знайшла. Одногрупники у мене середні такі, не погані й не супер класні, але справу з ними мати можна і я намагалася, але тяжко, не виходить. І я хочу друзів мати, хлопця може колись, але не хочеться починати спілкуватися, це дуже тяжко перейти цей бар‘єр у спілкуванні, тому я просто ховаюся від цього, уникаю. А коли вже наважуюся кудись піти, наприклад з одногрупниками, то я мовчу, а як вирішую щось сказати, то думаю, що бовкнула якусь таку дурницю дурну.

Так-от, моє питання, як «захотіти» мати друзів? Як вийти з зони комфорту? Розумієте, я собі подобаюсь, моя особистість мені подобається, але відкритися комусь тяжко.

Вопрос от: dontwanttotell; Возраст: 19

понравился вопрос?

нравится: 1 из 1

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

29-12-2021 16:49:07Дополнение от автора

У мене, коли щось хочу сказати. зразу думки з‘являються, що типу зараз сказу якусь дурню і вони з мене посміються, насміхатимуться з мене. Про критику в дитинстві не пам‘ятаю, чесно кажучи, а зараз сама себе можу покритикувати, то за оцінки(не без допомоги батьків), то за вчинки, то деколи навіть за зовнішній вигляд.

Батьки можна сказати, що ставляться до мене добре, люблять. Я до них зверталася з цією проблемою, але вони не можуть зрозуміти мене, мама каже, що це дурня, що я накручую себе. Але знаєте, їм як ніби все одно, що я вже декілька років сиджу дома, ні з ким абсолютно не спілкуюся. Вони цим пишаються типу, бо інші ходять «шляються», а я у них типу молодець, слухняна. насправді ні, я просто гнию вдома, і я вже звикла.

29-12-2021 17:22:33Дополнение от автора

дякую за відповіді! гадаю сама я з цим не розберуся і мені варто звернутися до психолога в реальному житті

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Мария Валериевна Радченко (Днепр) · Answer 1 · 2021-12-29 16:32:43

Доброго вечора.

Розкажіть, будь-ласка, що Вам заважає впевнено почуватися при спілкуванні з однолітками? Чому боїтеся "бовкнути дурницю"? Чи критикували Вас у дитинстві, чи часто самі себе критикуєте?

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 2 · 2021-12-29 16:34:49

Доброго дня! Ви пишете, що така ситуація у Вас з 9 класу школи. Але, навряд чи одна людина, навіть, якщо вона близька подруга, може нанести на стільки важку душевну травму, що "закрилося" бажання загалом з кимось спілкуватися... Як на мене, у Вас надзвичайно високий рівень "прив'язки" до близької людини, яку Ви починаєте сприймати надміру відкрито та довірливо... Звідси той блок, який зараз є. І він з'явився для того, щоб вберегти вас від болю та розчарувань... Але повторюсь, як на мене, проблема глибша... І стосується вона, як мені здається, намагання ідеалізувати і людину, і близькі стосунки... Як до Вас ставляться Ваші батьки?

Ответ отредактирован автором 29-12-2021 16:36:07

Мария Валериевна Радченко (Днепр) · Answer 3 · 2021-12-29 17:04:10

цитата:

а я у них типу молодець, слухняна. насправді ні, я просто гнию вдома, і я вже звикла.

Можлмво, Вам не вистачає досвіду спілкування з людьми, тому Ви непокоїтесь через те, що можете щось не так зробити або сказати. Це явище у психології має назву соціальної тривожності.
Але гадаю, що якщо ви, наприклад, спробуєте запросити когось на прогулянку, то переконаєтесь, що більшість Ваших страхів не виправдають себе, і оточуючі насправді не ставляться до Вас так само суворо, як Ви - до себе.

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 4 · 2021-12-29 17:17:59

Ви пишете "зараз сама себе можу покритикувати, то за оцінки(не без допомоги батьків)".." і додаєте "...я у них типу молодець, слухняна. насправді ні, я просто гнию вдома, і я вже звикла...". Як на мене, причина, як я і припустила, криється у стосунках з батьками... Маленька дитина ще не вміє ні аналізувати, ні захищати себе, і коли батьки надміру вимогливо ставляться до надбань дитини, наприклад, у тому ж навчанні - на рівні підсвідомості формується надміру критичне ставлення до себе. Адже дитині дуже потрібна батьківська любов і формується поняття, що любити мене можна лише тоді, коли я стану ідеальною, буду відповідати якимось конкретним вимогам... А оскільки бути ідеальним у цьому світі ні для кого неможливо, формується почуття невпевненості у собі, відторгнутості, страх, що я не така, недостойна і таке інше... Це закладається на рівні установок та поведінкових моделей у дитинстві і потім несвідомо керує поведінкою людини вже у більш дорослому житті... І найбільш насторожують слова про те, що Ви вже звикли... Тобто, змирилися з тим, що не маєте свого життя... А це вже - зупинка в розвитку людини вцілому... Як на мене, потрібна повна трансформація внутрішніх дитячих установок...

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 5 · 2021-12-29 17:33:06

Як на мене, ви міркуєте правильно. Тим паче, що зараз так само ефективно можна зробити повну трансформацію своїх дитячих установок в онлайн режимі...

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 6 · 2021-12-29 17:39:31

Доброго дня, dontwanttotell.

цитата:

Розумієте, я собі подобаюсь, моя особистість мені подобається

Цікаво, а що саме Вам у собі подобається?

цитата:

Про критику в дитинстві не пам‘ятаю, чесно кажучи, а зараз сама себе можу покритикувати, то за оцінки(не без допомоги батьків), то за вчинки, то деколи навіть за зовнішній вигляд.

А це речення суперечить Вашому попередньому твердженню. Помітно, що Ви проектуєте критику самої себе на інших людей.

цитата:

як «захотіти» мати друзів?

цитата:

І я хочу друзів мати, хлопця може колись

Ну так, як Ви звернулися сюди із цим запитанням, це вже означає, що Ви хочете друзів. Інший момент, що у Вас існують внутрішній бар'єри, які заважають Вам це реалізувати.

цитата:

немаю друзів з 9 класу школи (колишній подружці дехто щось на мене сказав, чого я не робила, і вона перестала зі мною дружити) з тих пір мені тяжко будувати стосунки з людьми.

Припускаю, що ця ситуація вплинула на Ваші теперішні переживання і було б добре її пропрацювати разом із спеціалістом: посумувати, погніватися та відпустити.

цитата:

це дуже тяжко перейти цей бар‘єр у спілкуванні

Розумію. Вашій внутрішній маленькій дівчинці страшно і, перш за все, було б добре, якби Ви почали будувати стосунки у безпечному середовищі (наприклад, разом із психологом), а потім перенесли цей позитивний досвід на найближче оточення. Таким чином, Ви повернете базову довіру до світу.

цитата:

Я до них зверталася з цією проблемою, але вони не можуть зрозуміти мене, мама каже, що це дурня, що я накручую себе. Але знаєте, їм як ніби все одно, що я вже декілька років сиджу дома, ні з ким абсолютно не спілкуюся. Вони цим пишаються типу, бо інші ходять «шляються», а я у них типу молодець, слухняна. насправді ні, я просто гнию вдома, і я вже звикла.

Цей момент також дуже важливий. Ви засвоїли модель "хорошої дівчинки" і, по суті, прийняли їхню установку "Не приналеж", що також відіграє свою роль у Ваших теперішніх труднощах.

цитата:

гадаю сама я з цим не розберуся і мені варто звернутися до психолога в реальному житті

Цілком підтримую Ваше рішення і радію такій Вашій усвідомленості. Бажаю Вам удачі! :)

Ответ отредактирован автором 29-12-2021 17:40:44

одночасно хочу і не хочу друзів