Доброго дня! Сумно читати Вашу сповідь і дуже зрозумілі Ваші переживання та
страхи, намагання зберегти родину... Ніщо так не забирає у людини сили, як застарілі образи... І найгірше у таких ситуаціях те, що намагання створити нові стосунки, або, бодай, найти в них якесь тимчасове полегшення, може виявитися фікцією "Сейчас год как я общаюсь с муж. которого не видела но в общении я слышу то чего мне не хватает.Человек то появляется то исчезает , много о себе врал и сам же признавался говорил что хочет создать условия и мня заберет,сейчас он опять исчез внезапно заблокировал меня.причины не понимаю"... Адже є певні закони життя, незнання яких все одно впливають на нас і керують зустрічами з новими чоловіками у тому числі...проблема навіть не стільки у Вашому чоловікові та Вас, скільки у тих поведінкових моделях і стереотипах, якими Ви підсвідомо керуєтеся все своє життя... Судячи з описаного вище, у Вас схильність до такої собі жертовності, ролі "жертви"... Дуже гарно розвинуте вміння турбуватися, любити, захищати і абсолютно відсутнє вміння виховувати чоловіків... Адже, коли жінка не вміє чоловіка виховувати, а "забігає йому всі дороги", він перетворюється на монстра... І те, що теперішній новий знайомий заблокував Вас, як на мене, закономірно... Коли жінка довгі роки приносить себе у жертву чоловіку, на рівні підсвідомості накопичується величезна кількість прихованої агресії до нього: образи,
страхи, жалість, претензії тощо, що створює додаткову руйнівну програму всередині, яка починає діяти вже по відношенню до всіх чоловіків (адже підсвідомість просто реагує на саму чоловічу сутність). І такі речі просто чоловіками відчуваються. Зачасти, вони і самі не зможуть пояснити, чому не хочеться більше спілкуватися... Окрім того, сила таких "програм" ще і у тому, що вони дуже часто передаються від матері до дочки у вигляді несвідомих установок в дитинстві - у спадок... Які стосунки між Вашими батьками? Як до Вас ставилися в дитинстві?