Question

10-08-2022

Вітаю!
Я по натурі екстраверт, мені важливо бути в оточенні людей. До воєнного стану працювала в офісі, там хоч якесь спілкування, зустрічалась з подругами. Наразі працюю віддалено, подруги пороз'їжджались і, якщо вже чесно, деякі не мають такого бажання спілкуватись, оскільки зайняті своїм життям, хлопцями і т.д.
Я намагалась завести дружні стосунки в танц. колективі, де займаюсь, але моє враження, що я нав'язуюсь або ж мене просто використовують коли зручно. Я не сказала б, що прям мрію стати подругами з тими дівчатами, оскільки бачу, наскільки різні наші погляди на багато речей. Можливо, це і через різницю у віці, з деякими вона 5 років (я старша). Мені важко зблизитись з людьми, люди плюс-мінус мого віку вважають мене надто серйозною чи щось типу того. А я вважаю себе зайвою серед них, вони обговорюють стосунки з хлопцями своїми, а у мене нема таких історій. Я відчуваю потребу хоча б у якомусь спілкуванні, відчуваю себе самотньою, нікому не потрібною і т.д., хоча головою розумію, що вже доросла і маю бути самодостатньою. Як позбавитись цього почуття самотності і непотрібності? Порадьте щось, будь ласка.

Питання від: Аріна; Вік: 27

подобається запитання?

10-08-2022 16:13:51Доповнення від автора

Ольга, дякую.
Складно сказати, що хорошого. Я не безробітня, багато працюю - це ж добре? Правда, останнім часом робота мені не приносить такого задоволення, як раніше. Я жива, здорова. Мабуть це добре і я маю почувати себе щасливою, але я не можу сказати, що повністю щаслива. І вже говорила, що речі, які мене радували раніше, зараз не радують.

Відносини з мамою нормальні. Нещодавно дізналися, що у неї онкологія, то я намагаюсь її всіляко підтримувати. Чесно, дуже переживаю за неї. Іноді вона мені каже, що я жорстка. Вона людина, якій потрібно вічно співчувати, а я не люблю розводити сантименти, мені простіше показати ділом - приготувати їжу, щось подарувати, налаштувати на позитив. У нас нормальні стосунки, але я б не сказала, що близькі. Бо у випадку будь-якого конфлікту я чую "от ти така погана, то не дивуйся, що тебе той кинув і ніхто з тобою не спілкується".

З батьком не спілкувались ніколи.

10-08-2022 17:07:59Доповнення від автора

Ірино, дякую за відгук.
1. Взаємного щирого спілкування з людьми, з якими ми матимемо спільне бачення. Я розумію, що повністю люди мають бути однакові, але хочеться спілкуватися про якісь важливі речі, а не тільки про тренди Тікток і подібне. Коли я розпочинаю якусь серйознішу тему, мене вважають душнілою чи щось подібне (таке враження). Про те, що потрібно шукати своїх і їх небагато, я згодна, і такі люди є, але ми в різних містах зараз і вони зайняті власним життям
2. Звичайно є. Бо мені 27 років і я не мала жодних романтичних стосунків. Я десь в глибині душі заздрю своїм знайомим, що вони щасливі в особистому житті і мають хоч якийсь досвід, а я ні. Чому? Я не знаю. В дитинстві/юних роках була дуже скромна, зараз більш відкрита, але все одно нічого не складається

11-08-2022 10:42:31Доповнення від автора

Дякую всім за відповіді.
Я працювала з психологом, але це не дало результату. Тому я і звернулась сюди, щоб почути альтернативні думки. Можливо, попався не зовсім мій спеціаліст чи я недостатньо розкрилась. Вона сказала, що у мене занижена самооцінка, це одна з причин. Хоча я не впевнена у цьому, я адекватно стараюсь себе сприймати і розумію, що є гарніші/розумніші люди завжди.
Можливо, як хтось зазначив вище, це лише мої припущення (щодо серйозності), бо напряму мені такого не говорили. Я просто відчуваю себе зайвою у деяких компаніях. А хочеться відчувати себе частиною, якусь важливість себе.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Схожі онлайн консультації

30-04-2022 Самотність, залежність та вихід з неї

24-12-2021 СТРЕС, Кризис, Самотність

09-06-2021 Агресія до близьких. Самотність

23-09-2020 Нотатки про мою самотність...як вийти із цього стану живою?

03-07-2020 Не можу знайти роботу, самотність, депресія

11-11-2015 душевна пустота, самотність, непвевненість в майбутньому

20-01-2013 Дивна самотність

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 1 · 2022-08-10 15:55:15

Добрый день!

цитата:

Я по натурі екстраверт, мені важливо бути в оточенні людей. До воєнного стану працювала в офісі, там хоч якесь спілкування, зустрічалась з подругами. Наразі працюю віддалено, подруги пороз'їжджались і, якщо вже чесно, деякі не мають такого бажання спілкуватись, оскільки зайняті своїм життям, хлопцями і т.д.

Скажите, а что хорошего сейчас в Вашей жизни происходит? Какие отношения с родителями?

Ирина Николаевна Островерх (Харьков) · Answer 2 · 2022-08-10 16:34:20

Здравствуйте, Арина!

"Я відчуваю потребу хоча б у якомусь спілкуванні, відчуваю себе самотньою, нікому не потрібною і т.д., хоча головою розумію, що вже доросла і маю бути самодостатньою.
Як позбавитись цього почуття самотності і непотрібності? Порадьте щось, будь ласка."

Какого именно общения вы хотите и с кем? Что стоит за вашим одиночеством? Возможно есть неудовлетворенность по поводу отсутствия отношений с партнёром? Какой опыт у вас в отношениях с мужчинами?
По поводу друзей и подруг есть небольшая рекомендация: "Найти своих и успокоиться ".
Ищите тех людей, с которыми вам будет комфортно и безопасно, их может быть совсем немного в вашей жизни, но они точно есть.

Оксана Сенченко (Львів Черкаси) · Answer 3 · 2022-08-10 17:14:01

Добрий день, Аріна.

цитата:

Я відчуваю потребу хоча б у якомусь спілкуванні, відчуваю себе самотньою,

Це нормальна потреба.

цитата:

хоча головою розумію, що вже доросла і маю бути самодостатньою.

А в чому ж, на Вашу думку, полягає "самодостатність"? В тому, що Вам не хочеться спілкуватися з іншими?

цитата:

Я не сказала б, що прям мрію стати подругами з тими дівчатами, оскільки бачу, наскільки різні наші погляди на багато речей.

А з ким же хотіли б?

цитата:

Мені важко зблизитись з людьми, люди плюс-мінус мого віку вважають мене надто серйозною чи щось типу того.

Вам про це прямо говорили, чи це скоріше Ваші припущення? І в чому тоді полягає Ваша "серйозність"?

цитата:

Іноді вона мені каже, що я жорстка.

Можливо звідси також пішло Ваше переконання про те, що Ви "серйозна"?

цитата:

Бо у випадку будь-якого конфлікту я чую "от ти така погана, то не дивуйся, що тебе той кинув і ніхто з тобою не спілкується"

Ну а звідси, що Ви "душніла".

цитата:

Вона людина, якій потрібно вічно співчувати, а я не люблю розводити сантименти, мені простіше показати ділом - приготувати їжу, щось подарувати, налаштувати на позитив.

Ось тут необхідно розібратися детальніше - чи Ви не підкріплюєте позицію Жертви мами, чи Вам важко давати визнання і йти у близькість (а тоді це і на стосунки з іншими впливає).

Найкращу рекомендацію, яку я Вам можу надати - це розпочати індивідуальну психотерапію з психологом-психотерапевтом, де Ви отримаєте позитивний досвід близькості, прийняття і де спеціаліст допоможе Вам краще розібратися, що ж відбувається у Вашому спілкуванні з іншими.

Ответ отредактирован автором 10-08-2022 17:16:50

Ирина Терещенко (Киев) · Answer 4 · 2022-08-10 17:47:01

Аріно,вітаю!
Я б рекомендувала обрати спеціаліста що буде вам по душі і пропрацювати наступне:
-"відчуваю себе самотньою, нікому не потрібною і т.д., хоча головою розумію, що вже доросла і маю бути самодостатньою"

Як ви вважаєте, чи потрібні ви собі? Чи комфортно вам з собою?
Маю бути самодостатньою- що вкладаєте у це поняття? А якою відчуваєте себе зараз?
- "В дитинстві/юних роках була дуже скромна"
Тут можливо мають місце раніше установки, ..чи важливо що про вас що думають оточуючі? Які вводні давати батьки?
Що стоїть за цією скромністю? Прагнення бути "порядною дівчиною" або страхи, комплекси?

Загалом в мене виникає відчуття що бажанням спілкування ви намагаєтесь закрити пустоту що в середині вас.Шукаєте можливість не бути однією..на одиниці сама з собою.
Хоча насправді всі відповіді тільки в вас самій.
Варто розібратися в собі, зрозуміти що приймаю/не приймаю в собі, над чим варто працювати, які мої сильні і слабкі місця, не зона росту,..
Потурбуйтеся про себе! Вме безумовно буде добре, головне знайти ресурс в самій собі!

Ответ отредактирован автором 10-08-2022 17:52:13

Людмила Александровна Павлова (Киев) · Answer 5 · 2022-08-10 19:04:22

Доброго дня, Аріно! Дуже співчуваю вашій самотності. Проте немв короткої поради чи рецепту, щоб її позбутись. Вам було б добре звернутись до психотерапевта.
Для того, щоб вам допомогти, важливо вас реально чути і бачити.
Крім того, потрібно провести не одну годину разом, щоб зрозуміти, як виходить, що не вдається побудувати стосунки, які б вам підійшли, які відголоски минулого вам заважають, як скалалися підсвідомі механізми, які ви можете не помічати, але страждати від них.
А ще побудова контакту з психотерапевтом дасть можливість побачити, як ще можна діяти, стане ніби лабораторною спробою для майбутніх стосунків з іншими людьми. І надасть підтримку, в якій у вас зараз є потреба.
Ну це до того ж цікаво, серйозно і глибоко. Вам має сподобатись.
Щиро бажаю вам успіху.

Павел Леонидович Басанский (Киев) · Answer 6 · 2022-08-11 01:08:42

Доброго, Аріна!

цитата:

Я відчуваю потребу хоча б у якомусь спілкуванні, відчуваю себе самотньою, нікому не потрібною і т.д., хоча головою розумію, що вже доросла і маю бути самодостатньою. Як позбавитись цього почуття самотності і непотрібності? Порадьте щось, будь ласка.

Самодостатньою і самотньою - це дві різні речі. І якщо перша - це ознака дорослості, то друга свідчить про глибокі внутрішні проблеми. І вони саме з чоловіками, а не з подругами. І навіть зрозуміло через що -

цитата:

З батьком не спілкувались ніколи

. Тобто не тільки немає досвіду близького спілкування з чоловічою фігурою, але мабуть є дещо ще...наприклад глибока образа на батька за те, що Ви, його дитина, виявилися не потрібною йому. А також може бути острах повторити долю мами у відносинах - і залишитись наодинці з дитиною, як вона.
Аріна, це бажано пропрацювати з психологом на психотерапії. І глибинне відчуття самотності, яке 100% родом з дитинства, і ставлення до чоловіків в цілому, й до батька особисто. Тоді відпустить.

Соломія Лехіцька (Львов) · Answer 7 · 2022-08-11 05:07:56

Доброго дня, Аріно

З вашого питання складається враження, що мова не йде суто про втрату звичного спілкування через воєнний час.

Схоже і до війни ви не були повністю задоволені спілкуванням. Так само і з чоловіками, мабуть, у вас не все просто у спілкуванні, оскільки у вас не було стосунків.
Те саме і з мамою: вона відчуває потребу в близькому спілкуванні, бо переживає зараз екзистенційну кризу. Онкохворій людині не допоможе налаштування на позитив, якщо їй нема з ким розділити страх і біль - ті самі сантименти. Почуття вашої мами - важливі. В мене є припущення, що ви і до своїх почуттів можете ставитися зі знеціненням, як до маминих. А стосунки між людьми будуються на ставленнях та почуттях.

Тому, погоджуюся з колегою, що вам вартувало б звернутися до психолога на індивідуальну роботу і ретельно дослідити свої комунікативні труднощі, здібності, потреби і з цим попрацювати. Бо ви молода дівчина, але таке воаження, що життя частково проходить мимо вас. Ви можете це налагодити, ближче познайомившись з собою і здобувши нові навички спілкування.

Ответ отредактирован автором 11-08-2022 05:11:01

Соломія Лехіцька (Львов) · Answer 8 · 2022-08-11 11:04:31

Думаю, варто спробувати ще раз. Вірю, що зможете знайти свого спеціаліста. Так іноді буває, що не зовсім один одному підходять люди. Я з вами не працювала і не можу стверджувати яка у вас самооцінка. Але самооцінка - це не тільки про те, що є люди гарніші/розумніші, а просто те, якої цінності надаєте своїм потребам, як до себе ставитесь загалом і як показуєте іншим, як потрібно до вас ставитися. Чи надаєте значення своїм почуттям, який простір маєте у стосунках з іншими. Тут, правильніше сказати, мова йде про самоцінність.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запорожье) · Answer 9 · 2022-08-11 11:23:41

цитата:

Я по натурі екстраверт, мені важливо бути в оточенні людей.

Я б, взагалі, не звертав на це уваги. Тим більше, що здається, ніби Ви звикли себе такою вважати. А. до речі, відповідний тест проходили?

цитата:

Як позбавитись цього почуття самотності і непотрібності? Порадьте щось, будь ласка.

Відповідь коротка, навіть дуже коротка - впізнати і розібратись, ХТО Ви і ЯКА Ви настравді? Чим наповнені? Як уже в дорослому житті створюєте собі переживання самотності і непотрібності?

Отже, вихід в тому, щоби стати потрібною собі(!) Налагодити щирий діалог, насамперед, з собою(!)
Це певний шлях, який кличе Вас в дорогу))

Оксана Сенченко (Львів Черкаси) · Answer 10 · 2022-08-11 11:47:53

цитата:

Я працювала з психологом, але це не дало результату. Тому я і звернулась сюди, щоб почути альтернативні думки.

Цікаво. Скільки ж Ви працювали із психологом і що для Вас є "результатом"?

цитата:

Я просто відчуваю себе зайвою у деяких компаніях. А хочеться відчувати себе частиною, якусь важливість себе.

Важливо розібрати в яких же компаніях Ви перебували і як же має виглядати це відчуття "частини", що Ви для цього робите особисто.

Ирина Терещенко (Киев) · Answer 11 · 2022-08-11 12:23:45

Я підтримаю колег, варто шукати свого спеціаліста, щоб була довіра, щирість.
Багато думок дуже гарних було озвучено, і можливо варто глибше заглянули в себе.
Інколи відповідь навіть на прості питання лежать глибше ніж здається)

Павел Леонидович Басанский (Киев) · Answer 12 · 2022-08-11 18:23:42

цитата:

Я просто відчуваю себе зайвою у деяких компаніях. А хочеться відчувати себе частиною, якусь важливість себе.

Це нормально інколи так себе відчувати, бо не в кожній компанії нам може бути комфортно. Можливо, це просто були не "Ваші" люди? Не варто намагатися стати частиною будь-чого. Бажано знайти щось близьке собі, схоже на Вас.
До речі це відповідь на Ваше:

цитата:

Як позбавитись цього почуття самотності і непотрібності?

Аріна, а чи знайома Вам казка Андерсена "Гидке каченя"? Мені здається, що вона в тому числі і про Вас. Та й про багатьох інших людей теж. Тому, психолог була права, коли казала що у Вас занижена самооцінка. Просто Вам не захотілося приймати це, бо було неприємно. А занижена вона й через покинутість батьком (діти завжди сприймають подібне як "я настільки погана, що він не захотів бути зі мною"), ще й мати підкинула Вам свого:

цитата:

у випадку будь-якого конфлікту я чую "от ти така погана, то не дивуйся, що тебе той кинув і ніхто з тобою не спілкується"

- до речі це справжня негативна психологічна программа.
Чи Ви вважаєте, що таке не западає людині в душу?! Западає, ще й як! Бо це роблять або кажуть найближчі нам люди, яким ми віримо навіть на підсвідомому рівні ще з дитинства.
Ось так Ви і перетворилися на "гидке каченя".
Але ж є і гарна новина. Гидке каченя обов'язково перетвориться на прекрасного лебедя!
Тільки для цього потрібно порацювати зі спеціалістом не тільки над самооцінкою чи комунікативними навичками, а й ще з більш глибокими дитячими травмами покинутості, "поганості", відносинами з мамою і татом (навіть при його відсутності відносини все одно є - тільки вони не усвідомлюються), та з негативними психологічними программами - їх завжди можна переформатувати на позитивні.