Question

24-08-2023

Вітаю, допоможіть будь ласка. Я студентка, родом із Харкова. Мені 18 років, моїй мамі 45.Мій тато пішов, коли я мала. Ми з мамою жили з моїми бабусею та дідусем. Все було гаразд. Але коли мені було 12 років моя мама народила мою сестру і поїхала в сусіднє місто до вітчима, спробувала взяти мене, але я багато засмучувалася бабусю з дідусем, мама звичайно засмутилася, але відпустила мене назад. Після цього я мала депресію, навіть виписували мені антидепресанти. Мама стала періодично приїжджати, але таке відчуття, що з кожним її приїздом мені ставало все гірше і гірше. Панічні атаки незрозумілі, іпохондрія моторошна що ось ось помру або в мене якісь страшні захворювання, походи по лікарях. Змогла вступити до іншого міста та поїхати. І все минулося, як рукою зняло. Ні панічно атак ні депресії ні думок про смерть. Стала приїжджати на канікули та панічні атаки повернулися. Моя мама постійно зводить усі діалоги до того, що вітчим сволота, дуже грубо спілкується з бабусею, з моєю молодшою сестрою, і зі мною. Сказала мені недавно що у нас проклятий рід, і я не виношу дитину, і навряд зможу знайти чоловіка, ще чомусь вважає мене (вибачте) шала ... й, хоча без причини. Постійно токсично спілкується. З оточуючими вона мила і добра, а вдома це якийсь жах. У неї в квартирі дуже брудно, як на смітнику. До нн виявляє тепла, зате порається з вуличними котами. Відмовляється йти до лікаря, та виходити на роботу, живемо на гроші бабусі. Сказала нехай Катя (моя молодша сестра) живе в цьому смітнику, тим самим розплачуючись за гріхи її батька.
Поки я на літо в неї, а не бабусі з дідусем. Зараз я вдарилася в іпохондрію, в постійній паніяській атаці, мені дуже важко перебувати з нею. Коли їхала додому, ловила себе на думці, що не хочу її бачити.
Бабуся мені як мама, з нею мені комфортно і гарний настрій, я знаю що мене люблять і все добре.
Я не розумію, що мені робити, почуваюся абсолютно однією і дуже незахищено, на тлі хвороби я взагалі перебуваю в постійному жаху. Через кілька днів їду назад на навчання, абсолютно кошмарна відпустка, не знаю як бути.
Не вірю, що це моя мати. Не можу це пережити. З кожним роком потихеньку приходить усвідомлення, що все це залишило на мені незабутній відбиток. Навіть зараз пишу це в паніці о 4 ранку, відволікаюся від думок про те, що раптом це не просто застуда, а супер вірус або ще якийсь важкий стан. Але в глибині душі розумію, що справа не в застуді, звичайно ж. Так хто божеволіє, вона чи я? І що мені робити, допоможіть будь ласка!

Питання від: Алиса; Вік: 18

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Дарія Рудь
(Онлайн)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Катерина Вовк
(Київ)

Answer 1 · 2023-08-24 10:04:59

Доброго ранку, Алісо!

цитата:

Так хто божеволіє, вона чи я? І що мені робити, допоможіть будь ласка!

Хочу Вас підтримати і заспокоїти - про Ваше божевілля не може йти мови. Ви страждаєте, Вам погано. І на це є об'єктивні підстави - вплив мами, яка намагається свій розпач від нещасливого життя вихлюпнути на дітей.

На жаль, у мами не вистачає сил і спроможностей розібратись із власною долею. До того ж, прикро, що свій жахливий сценарій вона несвідомо накидає на Вас. Напевно, щоби полегшити свій емоційний стан.

Почуйте мене - Ви ні в чому не винні(!) Мамині проблеми виключно її відповідальність(!)

Вам варто обмежити спілкування з мамою.
Займіться тим, що актуально і на часі для Вас - навчання, спілкування, Ваші захоплення.
Пошукайте в Вашому місті групу психологічної підтримки, можливо центр соціальних служб сім'ї, дітей та молоді. Там безоплатно приймають психологи.

Якщо найближчим часом емоційний стан не покращиться, зверніться до лікаря психотерапевта або невролога.

Повірте, все минеться. Головно, вірте в себе і нікому не дозволяйте розхитати це почуття!

Відредаговано автором 24-08-2023 10:06:20

Answer 2 · 2023-08-24 12:01:16

Сочувствую вам. Тяжело очень осознавать, что мама- самый близкий человек, так себя ведет и тебе плохо рядом с ней. Вы точно не сумасшедшая и с вами все ок. Но вот в плане ваших панических атак и тп. вам стоит обратиться к психотерапевту и работать с ним. Увы, но какие бы замечательные отношения с бабушкой не были, но отношения с мамой и то, как сложилось ваше детство, влияет на вашу жизнь, ваше состояние и то, как вы строите отношения с другими людьми. Нет никаких проклятий рода. Но вот травмы, болезненные переживания да, влияют на нашу жизнь, на то, как мы выбираем людей, как взаимодействуем с ними.
Поэтому очень рекомендую работу с психотерапевтом. Это правда будет длительная работа, не на 2-3 месяца.
Относительно мамы, то порой с токсичными людьми лучшее это выбор дистанции - как физической, так и эмоциональной. Но съехать от мамы проще, чем психологически отделиться (сепарироваться от нее) и
это тоже запрос к психотерапевту.
То, что ваша мама выбирает жить с отчимом, недовольна чем-то это ее выбор. Она взрослая и способна сама позаботиться о себе. Вам же стоит думать о том, что ее состояние не влияло на вас и ваше здоровье

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 3 · 2023-08-24 22:36:19

Вітаю, Аліса!

цитата:

Мама стала періодично приїжджати, але таке відчуття, що з кожним її приїздом мені ставало все гірше і гірше. Панічні атаки незрозумілі, іпохондрія моторошна що ось ось помру або в мене якісь страшні захворювання, походи по лікарях. Змогла вступити до іншого міста та поїхати. І все минулося, як рукою зняло. Ні панічно атак ні депресії ні думок про смерть. Стала приїжджати на канікули та панічні атаки повернулися.

Вочевидь, що, і ПА, і іпохондрія міцно пов'язані з присутністю мами у Вашому житті. Тому, розрив дистанції з нею буде для Вас рятівним.
Тим більше, що вона намагається Вас психологічно програмувати:

цитата:

Сказала мені недавно що у нас проклятий рід, і я не виношу дитину, і навряд зможу знайти чоловіка, ще чомусь вважає мене (вибачте) шала ... й

А Ви й так легко навіюєтеся.
Бажано з цим піти на психотерапію до психолога, щоб нейтралізувати ці деструктивні програми, почати себе цінувати та побудувати максимально безпечні стосунки с токсичною мамою.

Мати божеволіє. Або я?

Поради відвідувачів