Як достукатися до себе

Question

Доброї ночі.
Хочу запитати поради, як мені достукатися до самої себе.
Ситуація така, що мій чоловік після того як ми переїхали на квартиру щоб жити як окрема сім'я дуже часто їздить до своєї мами. Я стараюсь зосередитися на собі, своїх справах але мене це не влаштовує коли це переходить всякі межі. В нього була відпустка, кожен день він їхав до мами, я нічого не казала, займалася своїми справами, старалась добре та вдячно відноситися до нього. Потім ще вихідний – знову до мами, і це вже не помістилося в моє терпіння. Я не витримую цього. Коли я обговорюю з ним що мені так не подобається, що в мене враження ніби він там, з нею живе, а не зі мною, то він каже, ні, типу я з тобою ти  мені потрібна. Коли я кажу що в такій ситуації я почуваюсь зайвою непотрібною та нав'язливою, то він каже що ти в праві думати що хочеш. Ок, ок та не важливо самі розмови, суть – мене не влаштовує жити з чоловіком який постійно йде до мамки. Для мене не привабливий такий чоловік. Мені гидко саме те що я типу маю конкурувати за його увагу, час, відданість з мамкою. Я ненавиджу це все, всю цю ситуацію. Діалог неможливий і безсенсовий, ніякі підходи не працюють, нічого не змінюється. Де моя самоповага? Чому я як собача на задніх лапках маю вислужуватися, чому я маю бути нещасливою у стосунках, терпіти і слухати як він каже ти все неправильно розумієш. Чому мені погано і я маю весь час скиглити та з'ясовувати стосунки а йому все добре і нічого не треба. Чому я все прекрасно розумію що йому так добре і він нічого змінювати не буде, розумію що я такого життя, таких стосунків не хочу, але не приймаю рішення, не беру відповідальність? Як мені достукатися до самої себе? Якщо так триватиме далі і завжди, то можна вважати що моє життя закінчилося. Бо як я б не старалась зосередитися на своїх справах, мені не дають спокою такі ненормальні стосунки. Я хочу бути в парі! Я хочу дійсно любити і бути любимою, взаємоповаги, піклування, спільного життя і планів. Але чесно я просто зневажаю свого чоловіка і саму себе за таке життя, таку імітацію сім'ї. Я ненавиджу себе за те що я себе не чую і не слухаю.

Надія Іванівна Шулюк · Answer

Доброї ночі. Такі стосунки у чоловіка з мамою були завжди? Скільки ви часу разом? Одружені? Скільки років? 
Ваші думки вірні, питання в іншому, чому саме зараз вас це не влаштовує? Раніше влаштовувало, чи було якось по іншому? 
Ви бачите що чоловік приділяє увагу не вам, вам не вистачає тієї уваги? Чоловік може не кожен день їздити до мами, а хоча б раз на тиждень? Вас це влаштує?
Вам треба все це обговорити, сказати що більше ви так не можете, і шукати якесь рішення. Сходіть до сімейного психолога/психотерапевта.

Надія Іванівна Шулюк · Answer

В парі, сім'ї, над стосунками працюють двоє. 
Треба спілкуватись, обговорювати проблеми, чути один одного. 
Ви подавляєте те що не подобається, мовчите, воно нікуди не дівається, а тільки накопичується. 
Ви можете працювати над своїм відношенням до ситуації, чоловіка, з психологом, але чоловік не зміниться. 
Щоб щось змінити в стосунках треба працювати разом, або змінити своє відношення до ситуації. 
Важко вам пояснити в переписці, тут багато нюансів. Самій вам буде важко розібратися, шукайте або психолога для себе, або йдіть до сімейного психолога (при умові що чоловік теж хоче працювати над стосунками).

Надія Іванівна Шулюк · Answer

Для кожної пари свої норми, комусь така поведінка чоловіка дивна, комусь ні. 
Ви адекватна, нормальна, це ваші уявлення про сім'ю і життя. У вашого чоловіка інше уявлення про сім'ю. 
Якщо є проблеми в шлюбі, треба вирішувати в парі, обговорювати, не мовчати. 
Кажіть чоловіку відверто, що вас це не влаштовує, що так далі не може бути...
Розлучитись діло не хитре. Чого хочете ви? 
Вам потрібна підтримка, близьких, психолога. 
Психолог/психотерапевт, не прийме за вас рішення, це тільки ваша відповідальність і бажання.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

Добрый вечер!
[quote] я типу маю конкурувати за його увагу[/quote]
Зачем вы конкурируете с его мамой?
Если это включает вашу битву за справедливость.
И вы нарушаете баланс "любовь - справедливость", тем самым уменьшая любовь, которой вам и так не хватает.

[quote]Я розумію що ревнощі [/quote]
За ревностью скрывается страх потери и неуверенность в себе.
И если до сих пор эта проблема продолжает быть актуальной (а вы продолжаете ревновать мужа к его маме), то ваша работа 
[quote]була в терапії, вела щоденники, медитації, [/quote]
была проведена неправильно и/или не в полной мере.

[quote]мені не вистачає уваги, спілкування, розуміння, присутності, спільного життя[/quote]
[quote]мені не вистачає підтримки, розуміння, людського тепла, прийняття.[/quote]
Все это вам необходимо давать самой себе, а не искать в других людях и быть зависимой от них.
Принятие вы получите за счет развития любви к себе.
Поддерживать себя и уделять себе внимание - это надо учиться делать.
Понимание начнется тогда, когда вы начнете понимать себя, свои чувства и желания.
Недостающее общение можно получать от друзей.
За помощью лучше обращаться к специалистам или опять таки к друзьям.
И так далее...

Потому что у вас из-за этого всего существуют большие ожидания и соответственно, требования к мужу.
А как же вы собираетесь тогда жить одна, без всего этого, если разведетесь с мужем?
Или будете искать другого мужчину и ожидать/требовать от него то же самое?
Не боитесь, в таком случае, что все повторится?

[quote]він не зміниться[/quote]
Семья - это система.
Если будете меняться вы (менять себя, свое отношение и поведение), то изменится и ваш муж.
Просто до этого вы пытались изменить мужа с помощью разговоров. А это так не работает.
Ваш муж воспринимал это в качестве преследования (нападения) и уходил от взаимодействия (вероятнее всего просто убегал от этого к маме).

[quote] наразі не уявляю [/quote]
Для этого существует индивидуальная психотерапия.
Чтобы вы смогли понять, как вам надо вести себя с мужем, чтобы было так, как вы хотите.
И тогда, кстати, вы сможете сохранить семью.

[quote]Я наразі не уявляю як можна змінити ставлення щоб стало комфортно і щоб це було для мене нормальне життя.[/quote]
Если вы хотите решить эту проблему, могу предложить вам свою помощь, потому что работаю с такими запросами.

Надія Іванівна Шулюк · Answer

Все індивідуально, і картинку яку ви створили собі в голові та реальне життя це різне. Перестаньте порівнювати з іншими людьми, парами, фільмами...
Головне щоб було вам добре. Коли щось не влаштовує треба змінювати.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote] Я хочу бути у стосунках, в яких мені вільно, добре, спокійно, де я можу розслабитися, бути такою як є, не цензорувати себе, не боятися[/quote]
Вы напрасно ожидаете это все от другого человека.
Потому что если вы проработаете свои страхи и станете уверенной, спокойной и свободной (потому что уверенность и дает как раз спокойствие и свободу), то и получите все это в отношениях (с мужем ли другим мужчиной).

[quote]Я хочу відчувати теплі, добрі почуття до людини без сумнівів, вільно, спокійно[/quote]
А это уже как раз про вас.
Получается, вам надо разобраться со своими чувствами к мужу.
Чтобы не получилось, что вы его обвиняете, а на самом деле окажется, что просто не любите его. И тогда все ваши претензии будут просто проявлением этой нелюбви.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]як знати що не люблю чи люблю?[/quote]
В психологии существует "формула" любви.
Любовь - это симпатия, уважение и сексуальное влечение.
Если вам симпатичен ваш муж, вы видите его достоинства и признаете за ним право быть таким, какой он есть, а также у вас есть сексуальное влечение к нему, то следовательно, вы его любите.

Правда, сейчас у вас может не получиться разобраться в своих чувствах.
Потому что вам будут мешать обиды, страхи (а еще, возможно, и чувство вины) и долженствования (представления о том, как должно быть, а не так как вы хотите). Відредаговано автором 15-10-2023 01:21:36

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]то що це означає про мене, про описану ситуацію?[/quote]
Если вы не любите мужа, то про вас это ничего особенного не означает.
Потому что вы имеете право сегодня любить, а завтра разлюбить кого угодно.

И каждый сам решает, имеет ли он право 
[quote]бути з людиною[/quote]
если не любит.
Главное, чтобы у вас была мотивация быть с мужем. И вы видели смысл нахождения с ним.
Любовь при этом может и не быть решающим фактором (ведь кто-то живет в браке потому что привык или из-за материальной выгоды, имущества, детей и т.д.)
И главное при этом - не обманывать себя.

А установки, например, такие как: "Жить с мужем надо только по любви", вообще являются ограничивающими убеждениями, которые надо убирать.

Ваша же мысль
[quote]Моя думка – я не маю права бути з людиною якщо не люблю, бо так я завдаю шкоду обом сторонам.[/quote]
является неконструктивной, так как увеличивает ваше чувство вины.

[quote] І я повинна/доведеться відшкодувати те що була і не любила, заплатити за свою токсичність, бо так не можна було вчиняти з іншою людиною, свідомо чи ні[/quote]
А таким образом проявляется ваша вина и магическое мышление ("правило бумеранга").
И кстати, вера в то, что все в жизни возвращается увеличивает ваши страхи.

[quote] І що з цим можна зробити?[/quote]
Вам надо убирать страхи, обиды, чувство вины и ограничивающие убеждения.
А также возвращать (или развивать) уверенность в себе.
После этого необходимо будет определиться с истинными желаниями и отделить их от долгов.
В результате такой работы вы сможете осознать свои истинные чувства и желания, а также понять, что вы испытываете к мужу и хотите ли вы быть с ним.

Безусловно, это запрос на психотерапию.
Об этом я подробно написала в своем первом посте (посмотрите выше, на нем стоит время 00.41.32). Відредаговано автором 15-10-2023 02:47:54

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]А поки хочу подякувати за вашу роботу[/quote]
Я рада, что смогла вам помочь.
Будут вопросы, обращайтесь за помощью.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Як достукатися до себе

Відповіді психологів