Як відмовитись від солодкого і приймати, полюбити себе такою

Доброго дня, Nata!

ЯК ВІДМОВИТИСЬ ВІД СОЛОДКОГО І ПРИЙМАТИ, ПОЛЮБИТИ СЕБЕ ТАКОЮ

Хороша новина, що Ваші бажання здійснені... за певних умов.
Які це умови?
Спочатку треба розібратись, чим насправаді, засобом або інструментом чого був набір ваги(!) Природа цього явища здебільшого психологічна. Хоча і суто соматичні питання теж не варто відкидати з порога. Маю на увазі функціонування гормональної та інших систем організму.

Тому першим кроком може бути медичне обстеження і відвідування лікаря загальної практики. Якщо там проблем не виявиться, тоді велкам на зустріч до психолога. При цьому не має значення - очно чи віддалено.

Декілька питань до Вас.
З чим самі пов'язуєте набір зайвої ваги?
З якими подіями в житті?
З якими незадовленими потребами?
Якими складними переживаннями?

стараюсь дотримуватись правильного харчування

Правильне харчування - річ корисна. Але в поєднанні з наведеним ладом і миром в душі. Коли в людини не існує потреби задовольняти певні свої бажання викривленим шляхом - переважно через їжу, що, як прийнято вважати, дає швидке задоволення і ніби заспокоює.

1. Ковід, ізоляція, постійно сиділи вдома. (Робота-дім-поїсти)

В цьому переліку могло бути ще щось важливе, окрім робота-дім-поїсти.
Наприклад, захоплення, читання, фізичні вправи. Чому цього всього, на Ваш погляд, бракувало?

2. Війна, невідомість.

Все так. Водночас життя продовжується, бажання і потреби ніхто не скасовував.

3.одруження сина.

Як сприймали вибір сина і його одруження на рівні емоцій?

Переїзд до мужчини з яким я зустрічалася 18 років. Мабуть останній варіант мене дуже вибив з колії, не думала що це буде настільки важко, він мене постійно хоче переробити під себе, і в мене йде супротив.

Так Ви до нього на "переробку" поїхали?
Якщо Вас його поведінка не влаштовує, чому залишаєтесь з ним?

Добрий день.

він мене постійно хоче переробити під себе, і в мене йде супротив.

Чому ви залишається з ним?

ПОЛЮБИТИ СЕБЕ

Це запит на індивідуальну роботу.

1. Що до ковіду, я гуляла, люблю прогулянки на природі, фіз. навантаження теж було, але було і заїкання, ніби ми живемо останній день.

Таким чином заїдали тривогу і страх смерті?

2. Щодо війни, в мене син 22р, і чоловік 54р, я завжди переживаю щоб все було добре, намагаюсь переключатися (ходжу на танці). Піші прогулянки.

Знову про тривогу, яку піші прогулянки і танці не лікуюють. Вона сидить дуже глибоко.
Натомість є речі, які Ви ні в якому разі не можете контролювати. А на що реально можете впливати у цьому плані?

Сина я дуже люблю, я його сама виховувала, дружину сина також люблю, вона хороша. Але спочатку була ревність, хоча я цього не показувала

Ревність зникла сама по собі? Чи Ви її приспали?

Але щось мене гнітить, я йому говорю, він мене не чує

Ось тут приховані Ваші вразливі особливості. І тут же знаходиться місце, де гальмується задоволення важливих потреб. Гальмується Вами.
Загалом, ситуація незадовільна і підвішена - ні туди, ні сюди. Тож, звісно, на допомогу приходять солодощі - примара покращення і виходу з тупика.

Нарешті Ваше питання

ЯК ВІДМОВИТИСЬ ВІД СОЛОДКОГО І ПРИЙМАТИ, ПОЛЮБИТИ СЕБЕ ТАКОЮ

Відповідь доволі проста - відродити спроможність ОБИРАТИ себе. І жити в реальності, без страху і нездійснених сподівань. З усим цим треба до психолога. Саме не проходить. І не розсмоктується.

Здравствуйте!
Вы описываете состояние постоянной фоновой тревоги.
Переїзд до мужчини з яким я зустрічалася 18 років. Мабуть останній варіант мене дуже вибив з колії, не думала що це буде настільки важко, він мене постійно хоче переробити під себе, і в мене йде супротив" , Вы изменились за время которое Вас знал этот мужчина, что он хочет в Вас изменить, чему Вы сопротивляетесь? Ведь это тоже создает Вам напряжение и стресс, который Вы можете заедать, такая неудовлетворенность собой, только вот собственная или навязанная! И чтоб успокоится, удовлетворяется первая базовая потребность в безопасности, и самое доступное здесь оказывается еда!

Справа НЕ в тому, ЧЕРЕЗ ЩО Ви переживаєте стреси: тривоги, страхи, ревнощі до невістки, неприйняття чоловіком..., а в тому: ЯК справляєтеся з ними? Чи вмієте висловлювати або виражати іншим чином свої почуття чи напругу? Чи просто звикли все КОВТАТИ та ЗАЇДАТИ? Що значно легше зробити ніж виразити, але ж настільки ж і шкідливо.

Доброго дня Наталіє!
Насправді, Ви велика розумниця!
Ви сама виховали прекрасного сина, у Вас чудова невістка, Ви пережили ковід і зараз переживете ще і війну, і у Вас є чоловік, якого Ви кохаєте!
Ви пишете, що хочете кинути солодке... Але ж жінці, насправді, щоб почуватися щасливою, конче необхідний саме солодкий смак. Бо солодкий смак - це смак щастя, яким жінка прагне бути наповненою, щоб бути гарною. А Ви пишете, що Вас весь час щось дуже пригнічує... Тобто, Ви не відчуваєте щастя і намагаєтеся його відсутність "заїсти" солоденьким... На скільки я зрозуміла, Ви кардинально змінили своє життя, переїхавши до дорослого, зрілого чоловіка, який має певний сформований характер та свої старі звички, і Вам дуже важко під них підлаштуватися, бо все життя, якщо я правильно зрозуміла, належали сама собі, виконуючи і чоловічі, і жіночі ролі... Ви опинилися в ситуації, коли потрібно залишити собі лише жіночі ролі... А це втрата контролю над ситуацією і повна підпорядкованість чоловіку, що дуже важко, адже, все життя жили за принципом "Я сама"... Це мої певні припущення, стосовно того, що може з Вами відбуватися.
Хоча, насправді, причина пригніченого стану може бути і як набагато глибша, так і зовсім інша... Її можна знайти лише під час індивідуальної роботи з психологом. Адже, Ваша підсвідомість знає абсолютно все про Вас!
Окрім того, як на мене, Ви стали "закисати" вдома, Вам стало нудно, і Ви почали дуже сильно втрачати свої внутрішні психо-емоційні ресурси, бо звикли енергію витрачати, але не вмієте правильно нею наповнюватися і її розподіляти. Окрім того, знову ж таки, як на мене, неправильно сформований світогляд, тому іде певна ідеалізація стосунків з чоловіком, а отже, неприйняття його недоліків, і невміння правильно себе поводити - а це також просто відсутність необхідних знань про щасливі стосунки...
І на поверхні - неприйняття себе, як особистості, жінки, неприйняття свого тіла, яке швидше за все, іде ще з дитинства. Ви, насправді, як на мене, "заїдаєте" нелюбов, насамперед, до себе. Тому тістечка тут ні при чому!
Зайва вага - це ще позиція захисту, відгородження себе від оточуючого світу, страх перед ним... Як тільки пропрацюєте внутрішні проблеми, вага прийде в норму і бажання їсти солодке зменшиться само собою, без насилля.... Адже, поки що, солодке, є певним ерзац замінником енергії щастя та радості, без якої жодна людина, а тим паче, жінка, жити не може.

Відредаговано автором 04-03-2024 14:22:23