Як не тримати все в собі і не гризти себе зсередини?

По-перше, психотерапія. Там Ви зможете вільно висловлюватися, і Вас навчать не гризти себе зсередини.

По-друге, Ви маєте право викладати в публічний простір свої переживання, якщо це Ваша особиста сторінка в соцмережах. Так, в когось може бути обурення чи неоднозначна реакція, але Ви можете зробити профіль закритим, якщо соромитесь зайвої публічності.

Добрий день.

Думаю, що це викликано тим, що в минулому викладення власних переживань викликало осуд і зневагу.

Якщо ви зв'язуєте минулий досвід із сьогоденням,то варто цю історію закрити у індивідуальній роботі з психологом. Подібні питання в переписці не вирішуються.

Mira, це було в минулому.
А тепер Ви можете подолати цей страх в співпраці з психологом, під час проходження особистої психотерапії.
А також зможете навчитися захищатися психологічно від токсичних почуттів типу осуду і зневаги, які на Вас спрямовували рідні (скоріш за все вони були нарцисичного типу). В результаті станете в рази СИЛЬНІШОЮ.
І навчитеся розрізняти адекватних і доброзичливих людей від токсичних персонажів, схожих на цих рідних.

Доброго ранку, Mira!

ЯК НЕ ТРИМАТИ ВСЕ В СОБІ І НЕ ГРИЗТИ СЕБЕ ЗСЕРЕДИНИ?

Гадаю, Ви не повірите - в теорії це зробити дуже просто. ЗНАХОДИТИ людей, які Вас прийматимуть без осуду і зневаги(!) Для кого Ви станете близькою та цінною.
Схожі люди Вам зустрічаються?
Якщо ні, то в чому, на вашу думку, причина?

Я боюсь ділитись своїми проблемами і переживаннями з близькими, думаю, що не правильно зрозуміють, тому все намагаюсь тримати в собі.

Щодо близьких. Про кого, власне, йде мова?
Якого роду проблеми і з приводу чого переживання Ви намагались донести до близьких? Також варто дослідити, на яку реакцію Ви розраховували - щоби просто зрозуміли? почули? співчували? підтримали? допомогли?

все намагаюсь тримати в собі.

Коли тримаєте в собі, то що відчуваєте - до себе? до близьких - які почуття?

Доброго дня!

А вы еще общаетесь с старым окружением, которое вас не уважает?
Кто именно вас осуждал в прошлом?

Лучше всего менять окружение - на новое.
Тщательно его выбирать.
Смотреть - уважают ли вас люди, ценят?
И вот тогда, можно им открыться и поделится своими мыслями и переживаниями.
А свой страх открываться людям - проработать с психологом.

Доброго дня, Mira.
Нажаль, частіше за все, нас ніхто не вчить проявляти себе... Але всі від нас очикують проявленності та задоволення... Важко сказати, чи необхідно зараз шукати, хто саме і як винен в вашій травмі... Але факт залишається - непроявлена людина мов би "не існує" в реальності...
Але, якщо у Вас з'явився запит на необхідність висловлювати свої думки вільно - варто спробувати його проробити, та вивести на зодовільний рівень саме для себе!
В цьому Вам може допомогти робота з психологом. Я теж працюю з подібними запитами.
Але ви повинні розуміти - це в першу чергу Ваша робота над собою! За допомогою спеціаліста.
Бережіть себе! Та приходьте на терапію.
З повагою, Сацик Алевтина.

Доброго вечора Mira.
Насправді, практично всі наші проблеми та страхи "родом з дитинства". Ми дорослішаємо, нам здається, що вже все в минулому, але...
Дитяча психіка дуже ранима, тому всі переживання та травматичний досвід немовби консервується на рівні підсвідомості. Тобто, нікуди не зникає і стає рефлексивною формою поведінки, певними установками, які і керують нашим життям. По факту, доросла людина, продовжує реагувати з оточуючим світом з позиції тої маленької дитини, якою і отримала травматичний досвід.
Насправді, щоб почати жити дорослим, зрілим та щасливим життям, необхідний певний "перезапис" дитячих установок та поведінкових моделей на рівні підсвідомості.