Рішення і реальність
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Рішення і реальність
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 14-02-2025 11:16:51 |
Это означает, скорее всего, что вы хотите развестись и понимаете, что без мужа вам будет лучше жить.
Отношения должны приносить удовольствие, а не доставлять проблемы и ухудшать самочувствие. По какой причине вы хотите развестись? Почему не можете сейчас разъехаться или хотя бы подать на развод? 
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 14-02-2025 14:35:39 |
Доброго дня!
цитата:
Коли я живу з наміром і далі бути з ним, то я на межі нервового зриву або по суті цей нервовий зрив відбувається. Тоді поясніть, будь ласка, що відчуваєте зараз? Через що виникає думка розлучитись? Що вас не влаштовує і що б ви хотіли змінити у відносинах? цитата:
При цьому не маю можливості прямо зараз реально розлучитися і переїхати від нього. У зв'язку з цим уточнення, що має змінитись в умовах, аби ви, не чекаючи на зміни, зробили вибір розірвати шлюб? цитата:
І коли я ухвалюю рішення розлучитися, з наміром що переїду і розлучуся офіційно, щойно будуть ресурси на це, мій стан стабілізується, при тому що я фізично залишаюся біля нього, в тому самому домі і обставинах. цитата:
Чи означає це що можна покращити, налагодити стосунки, чи що справді розлучення необхідне?
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Елена Владимировна Трофименко психолог Дніпро 14-02-2025 14:52:48 |
Ваша ситуація говорить про те, що ваш внутрішній стан дуже чітко сигналізує вам про те, що відбувається щось неекологічне для вас. Якщо спробувати пояснити це простими словами: коли ви приймаєте рішення залишитися у стосунках, ваш організм реагує як на загрозу – напругою, зривами, можливо, навіть фізичними симптомами. А коли ви ухвалюєте рішення про вихід, ваш стан стабілізується, хоча зовнішньо нічого не змінюється.
Це може означати, що стосунки для вас є джерелом хронічного стресу. Можливо, вони виснажують вас емоційно або несуть у собі приховані (або явні) травматичні моменти. Ваше тіло буквально каже вам, що, коли ви дозволяєте собі думку про розрив, з’являється відчуття полегшення, свободи, внутрішнього спокою. Якщо ви вже неодноразово намагалися «повернутися» у ці стосунки з наміром їх покращити, але щоразу отримували той самий результат – це сильний знак того, що ці стосунки більше не є для вас ресурсними. Чи можливо їх налагодити? Теоретично – так, якщо обоє партнерів готові до змін, до роботи над собою та взаємодією. Але ваш стан зараз показує, що вам важливо спочатку подбати про себе, зрозуміти свої справжні бажання та потреби. Важливо дати собі дозвіл на власні почуття та довіряти їм. Можливо, підтримка психолога допоможе вам розібратися в цьому глибше та знайти найкращий шлях виходу з цієї ситуації. 💙
|
| Іванна Алексєєва психолог 14-02-2025 14:53:24 |
Доброго дня!
Наше тіло і психіка часто сигналізують про те, що ми перебуваємо в несприятливих для нас умовах. Ви пишете, що коли ухвалюєте рішення про розлучення, ваш стан стабілізується, але коли вирішуєте залишитися – повертається нервовий зрив. Це не випадковість. Ваша психіка не просто так реагує на «залишитися» сильним стресом — можливо, це наслідок накопиченої втоми, тривалого емоційного виснаження чи навіть глибшого внутрішнього конфлікту. Ви також згадуєте, що після стабілізації знову повертаєтеся до ідеї зберегти стосунки: цитата:
орієнтуючись на покращений стан, знову вирішувала бути з чоловіком, зберігати стосунки — все повторювалося знову, тобто в мене тоді знову нервовий зрив. Але що саме ви зберігали? Що для вас особисто означає збереження стосунків? Чи були спроби робити якісь конкретні дії, щоб змінити ситуацію? Чи були спроби відвертого діалогу з чоловіком про ваші емоції та переживання, про ваше виснаження? Чи, можливо, ви просто поверталися до попереднього сценарію, сподіваючись, що цього разу все буде інакше? Також важливо звернути увагу: - Що саме вас доводить до нервового зриву? Як виглядає цей нервовий зрив? Чи вдалось вам знайти причини, які викликають таку реакцію - це про те що вам некомфортно, небезпечно, не має взаємності, реальність відрізняється від очікувань? - Чи помічали ви, як ваш чоловік реагує на ваш стан? Чи він його визнає, намагається щось змінити, чи можливо, ігнорує? - Чи були у вас періоди, коли ви почувалися в шлюбі комфортно, спокійно, впевнено? Чи у вас завжди було подібне фонове відчуття? - Чого ви самі хочете? Ви розмірковуєте про можливість збереження стосунків, але чи вірите ви в це? Чи ця думка більше виходить зі страху змін? - Чи були у вас у житті інші ситуації, де ваша психіка реагувала схожим чином? Можливо, ваш досвід попередніх стосунків або дитячий досвід якимось чином перегукується з цією ситуацією у вашому шлюбі? Поки що у вашому описі більше запитань, ніж відповідей, але це нормально - саме запитання допомагають вийти на глибше розуміння. Зверніть увагу на свої відчуття, коли ви зараз перечитуєте свій запит. Що відчуваєте, коли дивитеся на нього збоку? Ваш запит виглядає не просто як вибір між "залишитися чи піти", а як глибший процес – можливо, про цінності, про межі, про те, що для вас означає безпека і гармонія у стосунках. Тому тут питання більше в тому, що насправді ви хочете для себе? Відредаговано автором 14-02-2025 14:58:04
|
| 14-02-2025 14:58:14Доповнення від автора |
|
Я хочу розлучитися по тій причині, що я погано почуваю себе в стосунках з чоловіком, і не сподіваюся на покращення, наше спілкування відбувається з частими конфліктами, в яких нема конструктиву, а тільки накал, агресія і немає простору для вирішення і домовляння, я думаю, що він мене не цінує, не підтримує, в нас немає контакту як особистостей цікавих одне одному, спільних цілей і планів на майбутнє, я не отримую задоволення від спільного проведення часу з ним. Я не можу прямо зараз роз'їхатися з чоловіком, тому що в мене немає достатньо коштів щоб забезпечити проживання і базові потреби, і я почуваюся невпевнено. Я не можу прямо зараз подати на розлучення, тому що думаю, що коли я подам на розлучення, залишаючись з ним в одному просторі, то він відреагує агресивно і я більше не зможу залишатися з ним жити, поки не вирішу свої фінансові питання - забезпечення житла і тд. Нервовий зрив відбувається тоді, коли я з наміром продовжувати жити з ним і налагоджувати стосунки висловлюю свої думки, говорю про свої потреби і у відповідь він реагує нерозумінням, запереченням (каже що я не правильно розумію, не так сприймаю), звинувачує. Зараз я відчуваю розгубленість, невпевненість в собі, разом з тим інтерес до того, як я впораюся з цим і що буде далі. В стосунках мене не влаштовує те, що немає чесного діалогу, в якому були б зацікавлені обоє. Я би хотіла змінити в стосунках якість спілкування, але не вбачаю це можливим через те, що чоловік не проявляє ініціативи до пошуку взаєморозуміння, а на мою ініціативу реагує оборонно. Щоб я могла не чекаючи на зміни зробити вибір і розірвати шлюб, потрібно щоб в умовах змінилась моя фінансова ситуація, тобто щоб були мої власні кошти на оренду житла і базові потреби, і щоб була впевненість, що я справлюсь сама. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 14-02-2025 15:10:19 |
|
| Іванна Алексєєва психолог 14-02-2025 15:19:49 |
Ваше доповнення ще більше прояснило ситуацію. Тепер ваше запитання – не про те, чи можна врятувати ці стосунки, а скоріше про те, як забезпечити собі безпечний вихід із них.
- Ви зазначаєте, що поки не можете з’їхати через фінансові причини. Чи є у вас люди, які могли б тимчасово підтримати вас? Родичі, друзі, знайомі, до яких можна звернутися, щоб мати безпечний простір хоча б на перший час? - Можливо є варіанти знайти додаткові джерела доходу, змінити роботу, почати поступово накопичувати кошти, щоб цей вихід був для вас максимально стабільним? - Ви згадуєте, що чоловік може реагувати агресивно. Чи були випадки, коли вам ставало небезпечно поруч із ним? Як ви зараз оцінюєте свою безпеку? Чи потрібно заздалегідь продумати план дій у разі загострення ситуації? З того, що ви описуєте, ви вже усвідомлюєте, що не хочете залишатися в цих стосунках. Тепер важливо знайти реальні кроки, які допоможуть зробити цей перехід максимально реальним і безпечним. Ваша благополучність – у ваших руках.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 14-02-2025 18:54:02 |
Доброго вечора!
Відчувається, що Вам дуже погано, що Ви знервовні та розгублені, фактично, у відчаї через неможливість щось змінити прямо зараз "Зараз я відчуваю розгубленість, невпевненість в собі...", але разом з цим, ніби разом з Вами живе якась інша жінка, яка смілива, рішуча, якій все цікаво і яка нічого не боїться "...разом з тим інтерес до того, як я впораюся з цим і що буде далі..." Складається враження, що Вам не стільки потрібне саме розлучення, скільки відчуття свободи в стосунках, і право самостійно приймати рішення щодо свого життя: "коли я ухвалюю рішення розлучитися, з наміром що переїду і розлучуся офіційно, щойно будуть ресурси на це, мій стан стабілізується, при тому що я фізично залишаюся біля нього, в тому самому домі і обставинах". Отже, як тільки Ви внутрішньо, на рівні психо-емоційного стану відсторонюється від нього, Вам одразу стає легше. Бо в цей момент Ви берете відповідальність за своє життя на себе, а не відчуваєте себе пташкою, що потрапила раптово до "золотої клітки". Це мої припущення. Бо так буває, коли люди потрапляють у співзалежні стосунки, жити в яких неможливо, але і вийти з яких надзвичайно складно. Коли Ви виходили заміж, хто кого кохав більше? Хто хотів жити разом, а хто з вас лише на спільне життя згодився, можливо, через те, що не зміг просто відмовитися від стосунків?
|
| 15-02-2025 00:53:33Доповнення від автора |
|
Зберігаючи стосунки я зберігала простір для налагодження контакту. Збереження стосунків для мене означає тримати серце відкритим, щоб бути близькими. Щоб змінити ситуацію були спроби робити такі конкретні дії — проговорювала що мене хвилює, старалась конкретно говорити про свої потреби, питала про його потреби, була відвертою на противагу тому, що на початку стосунків відкритого діалогу було менше. Спроби відвертого діалогу з чоловіком про мої емоції та переживання, про моє виснаження були і він їх сприймав негативно, як атаку, говорячи на це що йому теж погано, звинувачуючи, на мою вразливість він реагував злістю. Вирішуючи зберігати стосунки я не завжди просто поверталися до попереднього сценарію, сподіваючись, що цього разу все буде інакше, а намагалася поглиблювати розуміння, але думаю що йому це не було потрібно, він це не розумів. До нервового зриву мене доводить конкретно те, що я думаю, що він не зацікавлений у налагодженні порозуміння, а хоче щоб просто все було по його і я не проявляла претензій, будь-якого невдоволення, негативу, а також вимог чи своїх потреб, бажань. Цей нервовий зрив виглядає як сильна напруженість, дуже часта плаксивість, неконтрольована агресія у відповідь на агресію, неможливість чітко і зрозуміло доносити свої думки, відчуття тривоги і дуже сильне відчуття розпачу, безсилля, безвиході. Причини, які викликають таку реакцію - це про те що мені некомфортно, небезпечно, не має взаємності, немає розуміння, підтримки, можливості розслабитися, бути собою і при цьому бути цінованою, неможливість просто вільно і нецензуруючи виразити свої думки, емоції, потреби. Чоловік реагував на мій стан коли в мене був нервовий зрив агресією, неприйняттям, посиленням конфлікту, нерозумінням. Я думаю що він не визнає, не розуміє причини такого стану. Коли я саме в стані нервового зриву він злиться або ігнорує, вцілому діалогу немає. Періоди, коли я почувалася в шлюбі комфортно, спокійно, впевнено не можу пригадати. Завжди було подібне фонове відчуття напруги. Я сама хочу позбутися необхідності постійно стримуватися, а проявлятися вільно і щоб до мене відносилися приязно і розуміючи. Я розмірковую про можливість збереження стосунків, але чи вірю в це — не зовсім, я думаю що подальший спокій в стосунках можливий лише ціною мого терпіння, або ж якщо я дуже строго і конкретно встановлю межі і якщо він дійсно не хоче втратити то буде враховувати, але ні той ні той варіант мені не подобається, бо для цього потрібно переламувати себе. Думка про збереження стосунків більше виходить зі страху змін і від того що шкода втратити звичне, зрозуміле. Інші ситуації, де моя психіка реагувала схожим чином не можу пригадати. Мої відчуття, коли я зараз перечитую свій запит, коли дивлюся на нього збоку — рішучість вперемішку з тривогою, думки про це — страх втілити рішення в реальність заважає мені остаточно поставити крапку і змушує надіятися і шукати причини чи способи налагодження стосунків, коли вони для мене зі сторони вже виглядають безнадійними, інша думка — я сама не знаю чого хочу. Насправді я хочу для себе позбутися необхідності бути в такому пригніченому стані і обмеженому становищі, я хочу підтримки, ожити, розслабитися, проявлятися, виявити, що я на щось здатна і можу бути щасливою. Я не знаю, скільки мені потрібно часу, щоб забезпечити себе житлом і щоб закрити базові потреби. Житлом підтримати з близьких надовго не може ніхто, на кілька днів є варіанти, фінансову підтримку трохи теж можливо знайти, але соромно просити, тому що по суті всі кого я близько знаю зараз в непростому матеріальному становищі, а моя ситуація не критична, а хронічна і завдання в тому щоб все-таки я з цим розібралася. Наразі ніхто нікого не б'є, не гвалтує, не морить голодом, агресія суто вербального характеру, і моє відсторонення за рахунок внутрішньо прийнятого рішення про перспективу розлучення допомагає стримувати конфлікти. Бачу завдання в тому щоб зібрати сили і з тими умовами що маю тут і зараз створити для себе самій ресурси на подальшу реалізацію ухваленого рішення. З'явилась думка, що неготовність більш наполегливо шукати сторонню допомогу з фінансами і житлом може бути пов'язана зі страхом втілення рішення у життя, бо тоді вже остаточно не буде дороги назад. Люди, які могли б тимчасово підтримати мене є, але поки я не буду остаточно готова відповідати за своє рішення, я не хочу нікого в це вплутувати. Знайти додаткові джерела доходу, змінити роботу, почати поступово накопичувати кошти, щоб цей вихід був максимально стабільним — над цим працюю. Були випадки, коли ставало небезпечно поруч із чоловіком — було сильне відчуття загрози, небезпеки, страхи. Не було насильницьких дій на фізичному рівні, лише вербальна агресія і грюкання дверима (виходив щоб не продовжувати діалог). Я чітко розумію що ні в якому випадку фізичне насильство терпіти не буду і якщо таке трапиться то це буде останній раз. |
| 15-02-2025 00:54:15Доповнення від автора |
|
Разом з тим я зараз відчуваю і думаю, що накал, напруга були на межі і тільки така моя поведінка — відсторонення, беземоційна дистанційована реакція на все дає можливість не посилювати конфлікт і зберігати фізичну безпеку. Але розумію що так не може бути дуже тривалий час. Коли я виходила заміж, я не знаю хто кого кохав більше. Жити разом більше хотіла я і наполягала на цьому, а чоловік на це погодився. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-02-2025 07:19:48 |
Я вам дуже вдячна за таку глибоку, розгорнуту відповідь. Відчувається, що Ви реально втомилися і намагаєтеся з усіх сил знайти можливість змінити ситуацію
Якщо дозволите, я, знову ж таки, висловлю лише свої припущення стосовно того, що може відбуватися з Вами та Вашим життям. Чому лише припущення? Бо в таких випадках все одно потрібно більше інформації. На кшталт того, чи бували вже у Вашому житті схожі відчуття такого глибинного внутрішнього невдоволення, як з чоловіком, раніше? З іншими чоловіками, з батьком, загалом, в підлітковому віці або дитинстві? Як я бачу ситуації. Мені здається, що є ознаки співзалежних стосунків. А така тенденція формується набагато раніше, ще з дитинства. Це перше. Друге. Ваш стан дуже схожий на періоди загострення депресивного стану, що може бути викликаний психо-емоційним виснаженням, в тому числі. Мені складно давати оцінку діям та реакціям Вашого чоловіка. Бо його реакції можуть бути як проявом його особистісних рис характеру, так і невмінням правильно реагувати на знервованість дружини. Окрім того, якщо ви з ним знаходитеся у співзалежних стосунках, за класикою цих стосунків, він має відігравати роль аб'юзера, а Ви - "жертви". При тому, що ці ролі взаємозамінні. Тому мої питання наступні. Які стосунки були між батьками? Як ставилися до Вас вони в дитинстві? Чи було тепло, порозуміння, повага? Якщо я правильно зрозуміла, Ви не працюєте, тобто, весь час перебуваєте вдома. Чим займаєтеся, які маєте інтереси, чим наповнене Ваше життя? І третє. Як часто буваєте на природі, на прогулянках? Чи займаєтеся якимось спортом? Бо це вже з області наповнення себе ресурсами, тобто, внутрішніми силами, що дає можливість відчувати себе більш спокійно та впевнено. Відредаговано автором 15-02-2025 07:21:25
|
| 15-02-2025 09:33:07Доповнення від автора |
|
У моєму житті схожі відчуття такого глибинного внутрішнього невдоволення, як з чоловіком, раніше не бували, іноді була деяка невдоволеність але далеко не настільки виражена. Стосунки між моїми батьками були здебільшого конфліктними і неприємними. До мене батьки в дитинстві ставилися часто негативно, строго і вимогливо, з критикою, невдоволенням, могли вдарити в пориві емоцій і тд. Тепло, порозуміння, повага іноді були але не на стабільній основі. Я працюю вдома, створюю колекційні іграшки, раніше були інші діяльності, зараз цікавить найбільше ця справа. Займаюся доглядом за дітьми, побутом сім'ї, своєю роботою і просуванням своєї справи в інтернеті, крім цього з інтересів зараз найбільше до душі читання, також іноді пишу картини. Регулярно тривалі прогулянки, а коли їх немає то займаюся фітнесом вдома. Можу робити перерви від активних фізичних навантажень на кілька днів кілька разів на рік, та в цілому активність більш-менш регулярна. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-02-2025 10:10:53 |
Ще раз дякую Вам за відвертість у відповідях.
Ви пишете "Стосунки між моїми батьками були здебільшого конфліктними і неприємними. До мене батьки в дитинстві ставилися часто негативно, строго і вимогливо, з критикою, невдоволенням, могли вдарити в пориві емоцій і тд." Отже, завдяки Вашим уточненням, я ще більше схиляюся до думки, що Ви перебуваєте в співзалежних стосунках з чоловіком. Адже, у батьків, схоже, була якраз така модель поведінки, "залипання одне на одному", отже, співзалежна. Бо конфлікти, сварки і негативне ставлення до дитини, як перенос на дитину своїх проблем - це ознаки співзалежності. А зважаючи, що дитина завжди на підсвідомому рівні переймає моделі поведінки батьків, формуючи при цьому певні поведінкові установки - це все, знову ж таки, несвідомо, "перетягується" в доросле життя. Отже, саме тому, на мою думку, Вам стає одразу легше з чоловіком, коли Ви уявляєте, що пішли від нього і Вас до нього більше нічого "не прив'язує". Адже, в такі моменти, Ви внутрішньо відсторонюється від нього, перестаєте бути психо-емоційно на нього налаштованою, "відлипаєте". Тобто, перестаєте жити очікуваннями любові та щастя від нього. І це саме щастя та Любов отримуєте, якимось чином, з інших джерел. Що робити в таких випадках? Знову ж таки, на моє переконання, жити деякий час окремо - це можливість в певній мірі, "впустити в стосунки повітря", а отже, трохи полегшити можливість одне одного терпіти. Але, на превеликий жаль, така міра лише тимчасова. Бо навіть якщо розійтися навшавжди, модель поведінки та внутрішні, сформовані в дитинстві установки, залишаться. А це небезпечно тим, що І в будь які інші стосунки з чоловіками може бути перенесена така форма відносин. Окрім того, знову ж таки, несвідомо, поведінкові моделі передаються і дітям, які виростуть і стануть дорослими. Як колись це трапилося і з Вами. Тому єдина можливість не лише зберегти сім'ю, а і зробити її щасливою - це почати серйозну внутрішню трансформаційну роботу. Щоб в решті решт, стати самодостатньою людиною (не плутати з самостійністю), а отже психо-емоційно наповненою, тобто, щасливою не залежно від зовнішніх обставин. Неодноразово впевнювалася, що в таких випадках, кардинально мінялася і поведінка чоловіків. Бо сім'я - це єдиний організм, де все взаємопов'язане. Просто нам, зачасти, складно самим відслідкувати такі речі. В усіх інших випадках - зовнішні розставання можуть бути лише, в певній мірі, ілюзією. Скажіть, а Ви готові до діалогу? Готові вже щось кардинально міняти в собі та своєму житті?
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 15-02-2025 10:26:09 |
1
цитата:
Я хочу розлучитися по тій причині, що я погано почуваю себе в стосунках з чоловіком, і не сподіваюся на покращення, наше спілкування відбувається з частими конфліктами, в яких нема конструктиву, а тільки накал, агресія і немає простору для вирішення і домовляння, я думаю, що він мене не цінує, не підтримує, в нас немає контакту як особистостей цікавих одне одному, спільних цілей і планів на майбутнє, я не отримую задоволення від спільного проведення часу з ним. Також було б добре уточнити - коли на фоні вашого кохання до чоловіка почали проявлятись тріщини у стосунках між вами? Що можете сказати про те, наскільки ви його цінували, можливо, продовжуєте цінувати, з огляду на те, що він вас не цінує? Для чого ці питання, здавалось би, вже запізнілі? Відповідаю - це такі спроби відтворити картину ваших взаємин максимально об'єктивно і рельєфно. Побачити ситуацію поглядом з різних боків. Ваша сповідь наповнена криком розчарування і невдовлення. Чоловік виглядає закритим, бува, емоційно агресивним, не чуйним і не налаштованим на діалог. Тобто він вам нічого доброго не дає. Не допомагає і не налаштований допомагати в задоволенні ваших потреб і бажань. Правильно? А з іншого боку - що він отримує від вас? Чи завжди він, такий як є, може дати те, в чому ви зацікавлені? Можливо, його особистісний діапазон вузький або не розвинений настільки, щоби він як жива людина міг бути присутнім в контакті з вами? цитата:
Я не можу прямо зараз подати на розлучення, тому що думаю, що коли я подам на розлучення, залишаючись з ним в одному просторі, то він відреагує агресивно і я більше не зможу залишатися з ним жити, поки не вирішу свої фінансові питання - забезпечення житла і тд. А щодо дітей - який він батько? Чи люблять його діти? цитата:
В стосунках мене не влаштовує те, що немає чесного діалогу, в якому були б зацікавлені обоє. цитата:
Я би хотіла змінити в стосунках якість спілкування, але не вбачаю це можливим через те, що чоловік не проявляє ініціативи до пошуку взаєморозуміння, а на мою ініціативу реагує оборонно. цитата:
і щоб була впевненість, що я справлюсь сама. Відредаговано автором 15-02-2025 10:27:45
|
| 15-02-2025 13:23:32Доповнення від автора |
|
Я готова до діалогу і готова вже щось кардинально міняти в своєму житті. Таку невідповідність, що було погано, проте дітей народжувала сама собі пояснити логічно і адекватно не можу. Я сподівалася, що стосунки можна налагодити і покращити. Коли народжувала першу дитину, то сподівалася що наявність дитини створить нові сенси і щастя в сім'ї, і взагалі тому що хотіла щасливу сім'ю і бути мамою. Друга дитина була незапланована, але бажана, оскільки взагалі я хотіла народити двох дітей і це відповідає моїм цінностям бути мамою і зберігати життя (про аборт мови не було, хоча і планувала народжувати вдруге трохи пізніше — вже коли буде краща матеріальна ситуація, але як вже вийшло, те і прийняла). Я не впевнена що в мене було справжнє кохання, скоріше було бажання любити. Тріщини у стосунках між нами почали проявлятися ще на етапі зустрічання, коли на побаченнях зі мною він розмовляв з іншими дівчатами по телефону, як друг, але для мене це було шокуюче неприємним, коли при зустрічі при мені цілував та обіймав подруг, коли його колишня дівчина на той час коли ми почали зустрічатися публікувала на його стінку вкантактє жалісливі відеокліпи і він цьому не перешкоджав, що означало для мене що він не цілком завершив попередні стосунки, а особливою тріщиною у стосунках ще тоді для мене стало те що він переїхав жити до мами в інше місто. Але чомусь мене це все не зупинило, не перешкоджало прагненню створити з ним сім'ю. Далі було ще і ще багато таких моментів. З огляду на те, що він мене не цінує, я не впевнена, що цінувала і ціную його по-справжньому як особистість, як чоловіка, мабуть цінувала свою мрію будувати щасливу сім'ю, з якою я йому нав'язалася. Чоловік виглядає закритим, бува, емоційно агресивним, не чуйним і не налаштованим на діалог. Тобто він мені нічого доброго не дає, саме в тих потребах, з якими я до нього звертаюся. Не допомагає і не налаштований допомагати в задоволенні моїх потреб і бажань. Так. З іншого боку - що він отримує від мене — не знаю, це потрібно в нього питати. Бо мені, до речі, деколи незрозуміло з врахуванням такої якості стосунків, для чого йому стосунки зі мною, чому він їх не завершує. Чи завжди він, такий як є, може дати те, в чому я зацікавлена — мабуть, не може. Так, можливо, його особистісний діапазон вузький або не розвинений настільки, щоби він як жива людина міг бути присутнім в контакті зі мною. Щодо дітей - він батько, який на формальному рівні виконує всі свої обов'язки. На емоційному — спостерігаю приблизно ту саму ситуацію, що і в стосунках зі мною. Чи люблять його діти — я не знаю, тому що я не на місці дітей і не можу знати що вони відчувають насправді. ""Оборонно" - може означати реакцію на психологічну небезпеку. Опасіння розкритись і визнати свою неспроможність впоратись з викликом - його дружина нещаслива, що з цим робити" — а мені якраз було би комфортно, щоб він чесно визнав свою реальну неспроможність щось зробити, як жива людина, тоді я би бачила біля себе рівного і справедливо спільне визнання реальності могло би дати можливість нам кудись рухатися з цим разом чи змиритися з тим що змінити неможливо, тому що коли він реагує на мій біль ізоляцією за допомогою злості, я почуваюся сам на сам в цих стосунках. А нащо мені це? |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-02-2025 15:00:12 |
Те, що Вам вдалося реалізуватися як мама - прекрасно! І можна лише радіти, що у Вас є саме стільки дітей, скільки Ви і хотіли. Інша справа, що існують певні закономірності, які стосуються природи чоловіків, жінок і стосунків між ними.
Одна з таких закономірностей, це омана думати, що народження дітей може створити нові сенси і додати щастя в сім'ї, якщо... до народження сенси не були чітко визначені та не було відчуття щастя в родині. "Коли народжувала першу дитину, то сподівалася що наявність дитини створить нові сенси і щастя в сім'ї, і взагалі тому що хотіла щасливу сім'ю і бути мамою. Друга дитина була незапланована, але бажана..." Друга закономірність та, що Вам чомусь захотілося створити сім'ю саме з таким чоловіком: "Чоловік виглядає закритим, бува, емоційно агресивним, не чуйним і не налаштованим на діалог..." Якщо спробувати прислухатися до себе, чи нікого не нагадує Вам Ваш чоловік по своїм емоційним проявам до Вас? "До мене батьки в дитинстві ставилися часто негативно, строго і вимогливо, з критикою, невдоволенням, могли вдарити в пориві емоцій і тд." І тоді от те саме незрозуміле "чомусь" ("Але чомусь мене це все не зупинило, не перешкоджало прагненню створити з ним сім'ю"), як на мене, стає цілком логічним та зрозумілим. Адже, батьки - це ті люди, яких дитина сприймає як тих, хто дає їй можливість вижити і вирости. Отже, несвідомо, вони є певним еталоном ставлення до себе. Тому, коли та сама дитина дорослішає, автоматично реагує та обирає саме тих чоловіків, які уявно "ближче", "рідніше", бо їх поведінка невловимо нагадує саме тих, хто був поруч від народження, навіть, якщо вона такої схожості не помічає. Це діє як певна матриця, яку наша підсвідомість шукає в оточуючому просторі. Тому і не реагує завчасно на певні попереджувальні поведінкові сигнали, що підтверджують і Ваші щирі слова: "Я не впевнена що в мене було справжнє кохання, скоріше було бажання любити". Дуже цікавий вислів, як на мене. Не прагнути бути коханою жінкою, а прагнути мати можливість самій любити. Тобто, коли дитина не отримує від батьків вдосталь того, чого потребує: любові, почуття захищеності, тепла, порозуміння... формується уявлення, що це не батьки чогось не вміють давати, а то вона сама якась не така:, щось замало робить або не вміє робити. І саме тому не отримує від значимих дорослих всього необхідного. Тоді в дорослому житті, автоматично, починає діяти вже сформована установка: все, що не додають, в близьких стосунках, потрібно заслужити від близької людини - більше любити, більше віддавати, дбати, терпіти... А коли всі старання виявляються марними, приходить величезне розчарування, психо-емоційна втома, відчуття задухи, клітки, тупіку стосунків... І тут чергова небезпека: ми можемо вже розуміти причину своєї проблеми, можемо докладати зусилля по зміні зовнішньої ситуації, намагатися керувати обставинами та своїм настроєм, але... Все одно, тупцятися на місці, не маючи сил реально щось змінити. Чому? Бо нам лише здається, що ми самі повністю керуємо своїм життям. Тоді, як насправді, нашими емоціями, почуттями, діями, реакціями керує на 98% наша підсвідомість до тих пір, поки не зміняться ті самі, сформовані в дитинстві, установки та поведінкові моделі. Відредаговано автором 15-02-2025 15:07:46
|
| 15-02-2025 15:07:34Доповнення від автора |
| Чоловік по своїх емоційних проявах до мене найбільше нагадує мені мою маму. |
| 15-02-2025 15:11:29Доповнення від автора |
|
В мене на даний момент є таке питання, чи не обманюю я зараз себе? тим, що ухвалюючи рішення про розлучення при можливості, я на практиці залишаюся на тому ж місці і радикальних дій не роблю щоб зрушитися з мертвої точки |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 15-02-2025 15:13:10 |
Вы похоже попадаете в детскую травму непринятия. И не можете поверить, что несмотря на все усилия и старания с вашей стороны так может случиться, что отношений все равно не будет и причина не в вас, а в партнере.
По поводу того, чтобы оставаться в отношениях, пока не станете финансово на ноги, то обращайте внимание на свое состояние, поскольку если дело дойдет до депрессии или реального срыва, то работать вы не сможете. Может стОит рассмотреть варианты, в которых срок проживания вместе будет минимальным? И поработать с психологом на тему страхов, которых очень много в таких ситуациях, когда придется все взять на себя и оказаться финансово уязвимой
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-02-2025 15:14:43 |
Мама - це найближча людина, яка за своєю природою призвана дарувати тепло, ніжність, любов, увагу, підтримку... Але за умови... Якщо і сама їх отримала від своїх батьків. Неодноразово впевнювалася в тому, що емоційна певна черствість та закритість може "передаватися" з покоління в покоління як манера поведінки, спілкування та ставлення до своїх дітей. А якщо запитати, чи мама Вас любила, впевнена, вона абсолютно щиро скаже, що любила... Насправді, любила, як могла. Бо і її саму любили, як могли та вміли ...
А це ціла система, яка потребує повного індивідуального "перезавантаження", щоб не передати її "у спадок" і своїм дітям. Ви пишете "чи не обманюю я зараз себе? тим, що ухвалюючи рішення про розлучення при можливості, я на практиці залишаюся на тому ж місці і радикальних дій не роблю щоб зрушитися з мертвої точки". А як Ви самі відчуваєте? Адже, насправді, ми рішуче діємо лише тоді, коли відчуваємо, що щось потрібно змінити. А якщо не наважуємося? Можливо, десь там, дуже глибоко, відчуваємо, що таким чином не лише не поміняємо своє життя на краще, а ще й додамо собі величезні додаткові проблеми? Відредаговано автором 15-02-2025 15:18:43
|
| 15-02-2025 16:10:17Доповнення від автора |
|
"так может случиться, что отношений все равно не будет" Я чим далі переконуюся, на досвіді наших стосунків, що відносини будуть і чоловік їх радо буде підтримувати, але за одної умови — щоб я поводилася так як йому зручно, без негативу, претензій, розбірок, без поривів щось змінювати як мені треба. Тільки мене це не задовільняє, тому є те що є. Так, можливо варто розглянути варіанти, коли термін спільного проживання буде мінімальним. Підходити до цього рішення справді дуже страшно. Хоча коли восени чоловік був у відрядженні тиждень, і я залишилася сама з дітьми, мені було на той період без нього набагато легше, комфортніше, спокійніше, ніж з ним. Можливо варто подумати, як підійти до цього рішення обережно, покроково, бо бачу що радикальні зміни мене надто лякають. Як я сама відчуваю, чи не обманюю я себе, тим що ухвалюю рішення, але залишаюся — здається, я намагаюся сама себе перехитрити. Ніби ще надіюсь, що щось може ще бути добре, але я зі свого боку все що могла на даний момент вже зробила і не знаю що далі. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-02-2025 17:22:19 |
Ви пишете "Я чим далі переконуюся, на досвіді наших стосунків, що відносини будуть і чоловік їх радо буде підтримувати, але за одної умови — щоб я поводилася так як йому зручно, без негативу, претензій, розбірок, без поривів щось змінювати як мені треба..."
Думаю, що тут є певні "пастки", і щоб їх уникнути, бажано усвідомлювати, що проблема співзалежних стосунків саме в тому, що в парі чоловік та дружина мають один до одного певні претензії. Які базуються на намаганні, насамперед, змінити поведінку іншого. Звідси розборки, образи, конфлікти, недомовки і, знову ж таки, психо-емоційне виснаження... Як на Вашу думку, Ваш чоловік щасливий в шлюбі? Він почуває себе комфортно, його все влаштовує? Це при тому, "що відносини будуть і чоловік їх з радістю буде підтримувати...". А якщо він і надалі не отримає всього того, про що Ви написали вище, він все одно буде перебувати у відносинах? Чи так само, як і Вам, йому захочеться ці стосунки завершити? А якщо, дійсно, захоче завершити, чи можете спрогнозувати свій стан та свої почуття? Насправді, це не лише гра моєї уяви, на превеликий жаль. Жінка за своїми природніми властивостями, як це не дивно, але у шість разів психо-емоційно сильніша за чоловіка. Тому те, про що жінка мріє і думає, інколи відбувається набагато швидше, як це уявляється. Але є одне але: втілення бувають не зовсім такими, як собі уявляєттся - може автоматично запуститися процес "виштовхування" чоловіка з сім'ї. Такий сценарій розвитку подій розглядається? Відредаговано автором 15-02-2025 17:30:19
|
| 15-02-2025 17:37:18Доповнення від автора |
|
На мою думку мій чоловік в шлюбі не щасливий. Я не думаю що він почуває себе комфортно насправді, і що його все влаштовує насправді. Якщо він не отримає від мене зручної поведінки, то буде намагатися продавити агресією — наразі я цю агресію не витримую і капітулюю (в плач, або як зараз у відсторонення з рішенням розлучитися, і коли для мене це свідомі зусилля не конфліктувати щоб вберегти себе, то по факту для нього - він так як і хотів отримує тиху зручну жінку, можливо це його не сповна влаштовує але думаю що для нього це зручно, бо звично). Якщо він не отримає зручну поведінку від мене, тобто якщо я витримаю страх перед його агресією і буду надалі себе відстоювати, я думаю що він все одно не зможе нічого змінити, тому що його рівня розвитку не вистачить на те, чого я від нього хочу — чесний глибокий діалог, і тоді вже капітулювати доведеться йому. Якщо я не піду сама, він може хотіти закінчити відносини, але не наважиться сказати щоб я пішла, тому буде провокувати конфлікти, критикувати, знецінювати, випивати, або зраджувати, або 'втікати' до друзів, в роботу, в комп'ютерні ігри і тд. Якщо він все таки стане ініціатором розлучення, я думаю, що сприйму це з полегшенням, як квиток на свободу, бо розумітиму що в такому випадку він не зможе навішати на мене всю провину і відповідальність за розлучення, як він може зробити у випадку моєї ініціативи. |
| 15-02-2025 17:47:46Доповнення від автора |
| З тої інформації, якою я вже поділилася, як ви вважаєте, взагалі є якісь шанси, варіанти як налагодити стосунки, щоб я в них добре почувалася? Які це можуть бути варіанти? |
| 15-02-2025 17:54:35Доповнення від автора |
|
"Жінка за своїми природніми властивостями, як це не дивно, але у шість разів психо-емоційно сильніша за чоловіка." Куди в даному випадку дівається моя сила? Поділіться, будь ласка, своїми припущеннями. Я себе почуваю напівмертвою, а не сильною |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-02-2025 18:13:08 |
1
Насправді, біда в тому, що більшість жінок навіть не знають про те, що мають величезну внутрішню силу і що, навіть, перебуваючи у психо-емоційному стані виснаження, все одно впливають дистанційно на стан чоловіка та дітей. Бо є осередком сім'ї та її "генератором". Це система "дзеркала". Коли ми "дзеркалимо" свій емоційний стан, своє сприйняття та бачення всього, що відбувається, одне на одного. На мою думку, Ваше виснаження ще й може бути наслідком незнання та невміння керувати своїми природними дарами. Згадайте, та порівняйте, як реагують Ваші діти та чоловік, коли Ви перебуваєте в різних станах наповнення? Впевнена, що одразу згадаєте величезну різницю у їх реакціях та поведінці. Те, що я пишу, це лише мізерна толіка тих величезних знань, які можуть допомогти не лише зберегти сім'ю, але і зробити стосунки гармонічними та щасливими. Тоді, як розлучення без внутрішніх трансформацій, не так вже і рідко, призводять лише до ще більших життєвих ускладнень і аж ніяк не є панацеєю від усіх видів сімейних проблем. До речі, не буває сімей безпроблемних. Є лише різниця в тому, які знання ми маємо, як ними користуємося і на скільки вже втомилися перебувати в стосунках, які не приносять щастя. А отже, готові працювати над собою, а не знищувати себе, намагаючись змінити іншу людину (Що, насправді, неможливо, аж поки сама людина не захоче цих змін)
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 15-02-2025 18:27:20 |
цитата:
Я готова до діалогу і готова вже щось кардинально міняти в своєму житті. У вашій ситуації спілкування між вами на що схоже? Чи є там ознаки діалогу? цитата:
Але чомусь мене це все не зупинило, не перешкоджало прагненню створити з ним сім'ю. Далі було ще і ще багато таких моментів. Тож, виходить - з часом змінились ви, а чоловік залишився таким, яким і був завжди? Згодом для вас стало очевидним, що свої бажання і потреби шкідливо і нестерпно не задовольняти. Вони закликають - "подбай про нас, інакше результат буде вкрай поганим!" Що тут вдієш? Лише вчитись задовольняти власні потреби. Перестати вимагати цього від чоловіка. Також розібратись в природі власного феномену, коли довгий час, ще до заміжжя і впродовж років в шлюбі, бачили очевидне, але НЕ УСВІДОМЛЮВАЛИ усю небезпеку для себе(!) По факту ви здавали свої інтереси і цінності, іншими словами відмовлялись від себе заради... заради чого? цитата:
З огляду на те, що він мене не цінує, я не впевнена, що цінувала і ціную його по-справжньому як особистість, як чоловіка, мабуть цінувала свою мрію будувати щасливу сім'ю, з якою я йому нав'язалася. цитата:
З іншого боку - що він отримує від мене — не знаю, це потрібно в нього питати. Бо мені, до речі, деколи незрозуміло з врахуванням такої якості стосунків, для чого йому стосунки зі мною, чому він їх не завершує. цитата:
Чи люблять його діти — я не знаю, тому що я не на місці дітей і не можу знати що вони відчувають насправді. цитата:
а мені якраз було би комфортно, щоб він чесно визнав свою реальну неспроможність щось зробити, як жива людина, тоді я би бачила біля себе рівного цитата:
і справедливо спільне визнання реальності могло би дати можливість нам кудись рухатися з цим разом чи змиритися з тим що змінити неможливо цитата:
коли він реагує на мій біль ізоляцією за допомогою злості, я почуваюся сам на сам в цих стосунках цитата:
по своїх емоційних проявах до мене найбільше нагадує мені мою маму. цитата:
А нащо мені це? Відредаговано автором 15-02-2025 18:30:15
|
| 15-02-2025 21:08:35Доповнення від автора |
|
Коли я перебуваю в різних станах наповнення чоловік і діти реагують по різному. Коли я виснажена і чим більше я потребую доброго бережного ставлення, я це не отримую, а отримую від чоловіка роздратування, агресію, а від дітей настирливість, невдоволеність, вимагання особливої уваги до їхніх потреб. Коли я наповнена і більш щаслива, з дітьми набагато легше, комфортніше, для мене не проблема надати їм бажану увагу, проявити емпатію, підтримати, задовольнити їхні потреби, з чоловіком по різному, може бути і інтерес, і відсторонення з його боку, важко пригадати, а коли я уявляю себе щасливою і наповненою поряд з моїм чоловіком то мені в уяву приходить така картинка, що я відчуваю себе немовби вищою за нього і відчуваю до нього роздратування. Чому так? На практиці адекватна приязна поведінка чоловіка щодо мене спостерігається тільки тоді, коли я відсторонена. Я так розумію, що в інших станах я банально не даю йому простору для нормального спокійного і приязного проявлення? Виходить що ми з взаємно теплими поривами ніколи не зустрічаємося один з одним. Чому так? У нашій ситуації спілкування з чоловіком спілкування схоже на пінпонг, гру в котики мишки, ось що спадає на думку. Коли я потребую щоб він мене чув то він не може чути, коли він рухається назустріч я боюся проявитися приязно і відкрито, тому що боюся що він знову повернеться до становища, коли він агресує або відсторонюється. В нашому спілкуванні з чоловіком досі немає ознак діалогу, в якому є можливість відкритого і щирого обміну думками та почуттями. По формі я намагалася висловлюватися "правильно", у вигляді прохань і я-повідомлень, але по суті через мою тривалу невдоволеність це були вимоги і претензії, бо я не була готова спокійно прийняти відсутність бажаного відгуку на мої звернення. "Тобто тоді ваші очі були відкриті, ви всі нюанси помічали, водночас приймали рішення, ніби реальність зовсім інша." Не зовсім так, це мій нинішній аналіз а на той момент, коли це відбувалося, я не настільки чітко бачила і усвідомлювала всі нюанси. Чи змінилася з часом я, і чи змінився чоловік, мені важко сказати. Певно, я краще усвідомлюю свої цінності, межі і потреби, але комфортно задовольняти їх ще не вмію. Довгий час я відмовлялись від себе заради того, щоб втілити в життя уявну картинку, як має бути, але це мені не вдалося. При такому ставленні, коли відсутність цінності одне для одного у нас взаємна, ні на що добре не можна розраховувати. За всі роки спільного життя я багато разів цікавились в чоловіка навіщо йому стосунки зі мною, на що він відповідав, що йому потрібні стосунки зі мною бо він мене любить, але мене така відповідь не вдовільняє, оскільки я дуже часто почувалася нелюбимою. Щодо любові дітей до нього, якщо бачити їхні очі, відчувати те, що діти випромінюють, то по моєму вони до нього тягнуться з теплом, хоч і є моменти коли мені здається що вони потребують більшого але не сподіваються отримати від нього бажану увагу і розуміння, по моєму стосунки між чоловіком і дітьми значно кращі ніж між чоловіком і мною. Тут я б справедливо зазначила, що в дітей крім батька є я, і зі свого боку я даю що можу в плані уваги, прийняття, розуміння. А в мене ще одного чоловіка немає - може не доречна аналогія але це спало на думку, тому пишу. В мене немає додаткової близької людини, яка б закрила емоційні потреби які не закриває чоловік. Мені видається, що уже сьогодні можна змиритися з тим, що наші стосунки в плані фактів того, як усе було досі — були такими, як були, і це вже не змінити. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 15-02-2025 21:51:55 |
1
цитата:
У нашій ситуації спілкування з чоловіком спілкування схоже на пінпонг, гру в котики мишки, ось що спадає на думку. Коли я потребую щоб він мене чув то він не може чути, коли він рухається назустріч я боюся проявитися приязно і відкрито, тому що боюся що він знову повернеться до становища, коли він агресує або відсторонюється. Коли ви потребуєте, в нього, ймовірно, включається страх не впоратись з вашим емоційним викликом. На додачу може бути ще й сором через те, що він боїться відкритого контакту. Щоби захиститись стає "глухим", бува, агресивним. Коли він рухається назустріч, включаються уже ваші перестороги. Ви охороняєте себе від можливих ускладнень. Ці всі речі належать до спадку вашого з чоловіком дитинства. Того періоду, коли душевний емоційний контакт не вітався. Ба більше, він був небезпечним(!) цитата:
По формі я намагалася висловлюватися "правильно", у вигляді прохань і я-повідомлень, але по суті через мою тривалу невдоволеність це були вимоги і претензії, бо я не була готова спокійно прийняти відсутність бажаного відгуку на мої звернення. цитата:
Довгий час я відмовлялись від себе заради того, щоб втілити в життя уявну картинку, як має бути, але це мені не вдалося. цитата:
При такому ставленні, коли відсутність цінності одне для одного у нас взаємна, ні на що добре не можна розраховувати. цитата:
я дуже часто почувалася нелюбимою цитата:
А в мене ще одного чоловіка немає - може не доречна аналогія але це спало на думку, тому пишу. В мене немає додаткової близької людини, яка б закрила емоційні потреби які не закриває чоловік. цитата:
Мені видається, що уже сьогодні можна змиритися з тим, що наші стосунки в плані фактів того, як усе було досі — були такими, як були цитата:
і це вже не змінити. Відредаговано автором 15-02-2025 21:54:02
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-02-2025 22:11:57 |
1
Ну от бачите, Ви самі відслідкували, що перебуваючи в ресурсному стані і діти поводять себе краще і чоловік не роздратований... А Вше роздратування до нього, то вже з "іншої області". Чому? Тому що Ви як жінка, як той самий генератор, генеруєте любов та спокій навколо себе... А от коли виснажена - включається зворотній процес. Чули коли небудь термін "енергетичний вампірізм"? Звісно, це така дуже примітивна назва, але по суті, дуже влучна. Є те, що ми бачимо зовні: роздратування чоловіка, капризи і неслухняність дітей. А є те, чого ми не бачимо, але на що дуже реагуємо і що, насправді, керує нами та нашим життям - наш внутрішній стан. Чим сильніше ми прагнемо від когось уваги та розуміння, тим швидше людей відштовхуємо. Це те ж саме, що схопити людину за рукав і почати сильно смикати. Яка буде Ваша реакція на такі дії з Вами? Власне, все що можна було пояснити в такому форматі, вже пояснено. Це така собі, теорія сімейних стосунків, її ази. У вас з чоловіком співзалежні стосунки. Стосунки створені за аналогією стосунків Ваших батьків, навіть якщо зовні це одразу і не помітно. Де "жертва" та аб'юзер періодично міняються ролями. І єдиний вихід - це повна зміна установок та поведінкових моделей. А для цього потрібна практична робота, тобто, відпрацювання нових установок та моделей поведінки, що потребує індивідуальної терапії. Відредаговано автором 15-02-2025 22:16:50
|
| 15-02-2025 23:39:51Доповнення від автора |
|
Через відкриття і визнання того, що довгий час я відмовлялась від себе заради того, щоб втілити в життя уявну картинку, як має бути, але це мені не вдалося, я відчуваю співчуття до себе як до сліпого кошеняти і полегшення. Подальші наміри у зв'язку з цим більше відкриватися реальності тут і зараз, і діяти в контакті з собою і з реальністю. На даному етапі, може бути місце вдячності, за відзеркалення існуючих больових точок, в яких злились невиправдані очікування, за наших дітей, і взагалі за час який як не як пробули разом, за моменти добра і турботи. До речі, на диво, в мене зараз відкривається якесь почуття ніжності і приязні до чоловіка. Не знаю чи надовго. Здається що щось перемкнулося в мені, можливо через це обговорення, через те що побачила що в мене до нього були очікування як до матусі, які він не виправдав, а без цих очікувань і відповідного розчарування він мені не такий вже й поганий. Щодо мого батька, він проявляв часто вербальну, періодично фізичну агресію, сексуальну експлуатацію в моєму дитинстві, разом з тим в нього були періоди чуйності і турботи. Дідусів не було, до дядьків, вчителів чоловічої статі в мене була настороженість і від усіх я трималась на відстані. В підлітковому віці з нами жив старший брат, про якого згадую з теплом. Хоча він був дещо жорсткуватим, періодично агресивним (міг покричати, обізвати), але попри це він проявляв часто, як мені здається, людяне ставлення до мами і до сестер. Він вмів проявити повагу, визнати досягнення, підбадьорити, направити. Ніколи від нього, на відміну від збоченого татуся, не було ніяких слизьких брудних жартів, натяків, настанов, а тим більше дій, за що його поважаю, можливо ідеалізую через такий контраст з татом. Саме зараз ні з ким з чоловіків, ні з татом ні з ким хто міг би підпадати під роль батьківської фігури не спілкуюся. Термін "енергетичний вампірізм" чула. Якщо мене схопити за рукав і почати сильно смикати, на такі дії зі мною буде реакція відторгнення, мені захочеться якомога швидше вирватися, звільнитися. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 16-02-2025 11:15:36 |
цитата:
Через відкриття і визнання того, що довгий час я відмовлялась від себе заради того, щоб втілити в життя уявну картинку, як має бути, але це мені не вдалося, я відчуваю співчуття до себе як до сліпого кошеняти і полегшення. цитата:
Подальші наміри у зв'язку з цим більше відкриватися реальності тут і зараз, і діяти в контакті з собою і з реальністю. цитата:
На даному етапі, може бути місце вдячності, за відзеркалення існуючих больових точок, в яких злились невиправдані очікування, за наших дітей, і взагалі за час який як не як пробули разом, за моменти добра і турботи. цитата:
До речі, на диво, в мене зараз відкривається якесь почуття ніжності і приязні до чоловіка. Не знаю чи надовго. Здається що щось перемкнулося в мені, можливо через це обговорення, через те що побачила що в мене до нього були очікування як до матусі, які він не виправдав, а без цих очікувань і відповідного розчарування він мені не такий вже й поганий. Так вже сталося, що саме ваша ініціатива і наполегливість стає рушійною силою змін. Сподіваюсь, визнання цього факту чоловіком у поєднанні з вдячністю вам згодом втіляться в реальністі. цитата:
Щодо мого батька, він проявляв часто вербальну, періодично фізичну агресію, сексуальну експлуатацію в моєму дитинстві, разом з тим в нього були періоди чуйності і турботи. Дідусів не було, до дядьків, вчителів чоловічої статі в мене була настороженість і від усіх я трималась на відстані. цитата:
можливо ідеалізую через такий контраст з татом. Відредаговано автором 16-02-2025 11:36:34
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 16-02-2025 14:07:53 |
Насправді, у Вас є чудова властивість - Ви здатні аналізувати ситуації і швидко вчитися.
А щодо родичів чоловічої статі... У нашому житті не буває випадковостей, від слова "зовсім". В тому числі, і батьки та брати у нас саме такі, а не інші. Але це питання вже іншого аспекту, під більш глибокий запит.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 16-02-2025 15:26:50 |
|
| 16-02-2025 20:22:30Доповнення від автора |
|
Так, погоджуюсь, "те що на даному етапі, може бути місце вдячності, за відзеркалення існуючих больових точок, в яких злились невиправдані очікування, за наших дітей, і взагалі за час який як не як пробули разом, за моменти добра і турботи" — це вже щось про сприйняття багатовимірності життя і про можливість відійти від чорно-білого сприйняття реальності. Тобто можу бачити в чоловікові не тільки негатив, джерело болю. Навіть, що джерело болю насправді, швидше за все — не він. Не те, що я перестали хотіти тікати від чоловіка, мені зараз просто стало більш відчутно і зрозуміло, що справа не в цьому, це не пріорітет. Погоджуюсь, втекти можна, але немає, і власне й не було бажання втікати наосліп, бездумно і абияк, абикуди — гострої потреби саме в цьому очевидно що прямо зараз немає, а є потреба розібратися, що мені робити щоб мені було добре, і щоб питання з чоловіком чи без не було першочерговим і пріорітетним, а просто нормальною частиною мого життя. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 16-02-2025 20:37:35 |
цитата:
а є потреба розібратися, що мені робити щоб мені було добре, цитата:
Навіть, що джерело болю насправді, швидше за все — не він.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 16-02-2025 21:13:14 |
|
| 16-02-2025 22:35:06Доповнення від автора |
| Дякую всім вам за допомогу. Відчуваю дуже цінні для мене зрушення в усвідомленні себе і стосунків. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-03-2025 01:15:13 |
Здравствуйте!
На самом деле ответ на Ваш вопрос довольно прост: Ваша самость или другими словами Высшее "Я" (которое имеется у каждого из нас) сопротивляется жизни ВМЕСТЕ с этим человеком, так как он очень токсичен для Вас - так же токсичен, как и Ваша мать. а значит психологически опасен, разрушителен. И когда Вы отказываетесь слушать свою Самость, устраивая насилие над собой - происходит нервный срыв, как реакция на данное насилие. Когда же Вы принимаете правильное решение - расстаться, психика ТУТ ЖЕ успокаивается, так как это движение В СТОРОНУ безопасности. Одна мысль о правильном решении уже успокаивает. Так устроена психика.
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
10-07-2024
Не можу побороти іншу реальність
12-12-2018
Реальність здається сном
26-10-2015
Як прийняти реальність?
