Угрызения совести

Доброго дня, Поліна.
Скажіть, будь ласка, Вам взагалі подобається Ваша робота у цій фірмі? Що Вам дає робота у ній?

Я понимаю, что в другом отделе мне работать будет комфортнее, но теперь меня начали мучить угрызения совести, что без меня тому отделу будет тяжело, что на меня рассчитывали, но работать там становится невыносимо.

Таке відчуття, що Ви займаєте позицію "Рятівника" і намагаєтеся все витягнути на собі. Навіщо? Ви завжди намагалися всіх "рятувати"? Які у Вас стосунки із попереднім колективом? Хто саме на Вас "розраховує"? Що саме входить у Ваші робочі обов'язки зараз, а що Ви робите "додатково"?

Добрый день!

Недавно мне предложили перевестись в другой отдел. Я понимаю, что в другом отделе мне работать будет комфортнее, но теперь меня начали мучить угрызения совести, что без меня тому отделу будет тяжело, что на меня рассчитывали, но работать там становится невыносимо.

В связи с чем Вас могут мучат угрызения совести? Это работа зак которую Вы получаете деньги. Если Вам не комфортно и не нравится, то это вполне нормально, что Вы ищите для себя другие условия. Работа это только часть нашей жизни. Если Вам сложно, то обратитесь индивидуально.
" А спасаю я всех и всегда, у меня привычка слишком много брать на себя, стараюсь от нее избавляться. Я бы не сказала, что я делаю работу за других, лишь иногда, но контроль за сроками всегда с моей стороны. "
Скажите, какие у Вас отношения с родителями? Где Вам еще приходится брать на себя столько?

Ответ отредактирован автором 29-07-2020 11:58:06

А спасаю я всех и всегда, у меня привычка слишком много брать на себя, стараюсь от нее избавляться.

Мені здається, що Ви відчуваєте себе "ОК" і вартої уваги, любові лише тоді, коли Ви когось "рятуєте", саме тому Ви і продовжуєте цю стратегію. Скоріш за все, Ваші батьки, інші важливі фігури (бабусі-дідусі, вчителі) підкріплювали це, хвалили Вас, коли Ви когось "рятували" (можливо їх, чи інших родичів, будучи старостою класу). Можливо Ви взяли від них несвідомі установки "Радуй інших", "Не будь важливою", "Не висовуйся", які і впливають зараз на Ваше життя. Можливо Ви навіть бачили таку модель поведінки "Рятівника" від когось зі значимих фігур і засвоїли її.

но контроль за сроками всегда с моей стороны.

На скільки я зрозуміла, у Ваші обов'язки не входить координація дій підлеглих, адже для цього існує окрема посада - менеджер по персоналу, проектах і т. д.

Этим людям удобно работать в бардаке и в постоянных криках начальника.

Мені здається, що і начальнику зручно, щоб Ви працювали "за двох" працівників і тягнули на собі додаткові функції. Працівник в режимі "Рятівника" - це знахідка для будь-якого роботодавця, однак нещастя для самої особи (адже вона виснажується). У Вашому житті буде ще багато людей, які порушуватимуть Ваші кордони і Ви маєте навчитися їх відстоювати. Рекомендую Вам звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта на терапію + почитати книгу Виктории Ламберт "Личные граници. Как их устанавливать и отстаивать" (вона є у вільному доступі в інтернеті).

Моя работа зависит от этих людей, к примеру, пока они не подготовят документы - я не могу отправлять различные запросы, из-за них у меня начинают гореть мои сроки.

У цій ситуації Ви не берете відповідальність за роботу інших ланок, а лише за свою. Ви не зобов'язанні за цим слідкувати. Якщо сроки прогорять - ОК, далі йде зібрання та обговорення ситуації. Керівник нарешті побачить важливість проблеми і почне з цим щось робити (адже саме він буде в фінансовому мінусі). Хоча Ваша ціль благородна, проте Ви не даєте можливості людям взяти нарешті відповідальність за власну працю і результативність. Як наслідок, вони і застягають у позиції "Жертви".

А меня теперь мучает совесть - как правильно сказать, что подумают, как отдел будет справляться после моего ухода.

По перше, Вас не має хвилювати інший відділ - це не Ваш обов'язок.
По друге, давайте уявимо, що Ви сказали про свій перевод колегам (хоча можете навіть цього не робити), що може найгірше трапитися? Запам'ятайте, що Ви не відповідальна за почуття, реакції, поведінку інших людей, а лише за свої.
По третє, сформулюйте і напишіть зараз на форумі, як Ви подасте їм цю інформацію, а ми її оцінимо.

Ответ отредактирован автором 29-07-2020 12:21:27

Здравствуйте, Полина

Очевидно, что дело не в отделе и не в работе. а в том, что у вас, скорее всего, так называемый "комплекс спасателя". Вы и сами понимаете, что не вы виноваты в том, что в этом отделе так плохо организованная работа. И да, вы не должны контролировать и подгонять по срокам старших коллег, если они не находятся в вашем непосредственном подчинении.

Ваша задача сейчас - максимально развиваться и заботиться о себе. Вам, наверное, и предложили работать в другом отделе, потому что видят, что вы хороший сотрудник и в на первой работе ваш талант пропадает.

"как правильно сказать, что подумают, как отдел будет справляться после моего ухода" - это не ваша ответственность как будет справляться, вы когда на работу шли, ведь не обещали там всю жизнь работать. Сказать можете словами через рот: я перевожусь работать в другой отдел.

Важно просто понимать, что эта ситуация просто верхушка айсберга и у вас их будет много, пока вы внутреннее состояние спасателя не проработаете. Вот с этим лучше вам справиться, потому что иначе вы будете тормозить в самореализации.

Знаю, что мой начальник требует от сотрудников, покидающих его отдел, находить себе замену.

Ваш начальник не имеет права это требовать от Вас. Это не Ваша обязанность, а его или отдела по персоналу. Вы говорите, что всегда брали много на себя обязательств. Очень важно понимать, почему Вы это хотели делать. Что за этим скрывалось? Это желание понравиться и заслужить любовь или это более зрелое чувство быть самостоятельной

Знаю, что мой начальник требует от сотрудников, покидающих его отдел, находить себе замену.

Це не Ваша відповідальність. ОК, якщо він про це і справді скаже, то можете сказати, що у Вас немає відповідної кандидатури і Вам дуже шкода, однак це робота HR-менеджера.

Думала, зайти сразу с заявлением и сказать, что перевожусь в другой отдел, что не могу здесь работать, что не получается взаимодействовать с другими сотрудниками (но опять же полгода я продержалась), однако, есть риск, что мой начальник хотя бы из вредности может отказаться подписывать заявление на перевод и придется увольняться и заново устраиваться в другой отдел.

Ви не зобов'язані казати начильнику, чому Ви хочете переводитися. Якщо він попросить фідбек від Вас, то тоді дайте його, щоб він нарешті побачив важливість проблеми у його колективі (Наприклад, "Хоча робота мені подобалася, однак на цій посаді я дуже виснажувалася, адже крім виконання моїх обов'язків, я мала ще і контролювати терміни виконання роботи інших людей, що не у моїй відповідальності. Мені запропонували роботу в іншому відділі і думаю, що я там буду продуктивнішою"). Тепер уявимо найгіршу ситуацію: керівник почав гніватися (за що Ви ніяк не відповідальна, адже саме він не виконував свої обов'язки, тому кадр і йде). Тут Ви маєте розуміти, що це гнів на себе, який він перенаправляє на Вас і важливо, щоб Ви могли себе захистити. Якщо він почне кричати, чи ображати Вас, то Ви говорите: "Ви зараз кричете, хоча я говорю із Вами спокійно. Крім цього, ви переходите на особисте. Прошу Вас припинити".

Якщо керівник скаже, що не хоче підписувати заяву на перевод, тоді скажіть: "Добре, я поговорю про цю ситуацію із керівником із іншого відділу". Це вже виключно його відповідальність або менеджера по персоналу у тому відділі. Якщо Вас все-таки змусять звільнитися і влаштуватися занову у той відділ, то запитайте себе: чи справді схожа ситуація із іншим керівником не повториться, адже помітно, що він скинув обов'язки врегулювання переводу на Вас (хоча це має робити інша людина). Можливо тоді необхідно подумати про роботу в іншій фірмі.

Крім цього, скажіть, будь ласка, а які переваги дає переведення від звільнення та нового влаштування?

Ответ отредактирован автором 29-07-2020 13:12:34

Добрый день!
Если вы попытаетесь самостоятельно проанализировать своё собственное поведение, то поймёте, что пытаетесь быть удобной для окружающих, чтобы вас продолжали любить или ценить.... Но это поведение указывает на то, что себя вы недолюбливаете, поскольку этим самым вы не можете реализовывать собственные цели: вам дискомфортно, но вы это терпите; вам не очень-то нравится проффесионализм сотрудников, но вы решили их "жалеть" ценой собственного неудовольствия ситуацией....
Вы надеетесь, что вас за это любят и ценят??? Нет, вашей способностью быть удобной и страхом вызвать неудовольствие окружающих просто пользуются в своих интересах.

Если вы знаете, что можете все грамотно организовать, то напишите свое предложение с конкретными предложениями и тем уровнем заработной платы, которую вы хотите за это. Только вряд ли кого-то интересует в том отделе порядок и стабильный коллектив. Иначе давно бы решили вопрос. А на таких совестливых как вы удобно все спихивать, платить копейки.
Задумайтесь ради чего вы взваливаете на себя все? Ради того, чтобы вас заметили и повысили в должности и зпл? Либо ради того, чтобы все вас любили? Если первый вариант, то стоит сделать так, как я выше написала - внести конкретные предложения, с указанием того, сколько может выиграть фирма от наведения порядка и подать это письменно, предложив свою кандидатуру как человека, который сможет навести порядок. Если второй вариант - с этим нужно работать на терапии, чтобы не искать любви там, где ее, в принципе, нет и не будет.