Настя, ваше питання мене «включило» дуже сильно як маму трошки старших дітей, яка виїхала закордон через
війну. Вам як мамі трирічної дівчинки значно складніше, оскільки дитина ще не самостійна. Плюс багато напруження я відчула в частині , де ви писали, що живете в чужих людей. Тобто, звалилось на голову все і відразу і в такій ситуаціі вам звинувачувати себе, що ви погана мама, це занадто) Війна і всі хвилювання пов’язані з цим, переїзд, адаптація, чужий дім, відсутність власного простору, часу, моменту навіть.. Я вам дуже співчуваю і підтримую вас.
Я також припускаю, що ви ще до цього всього, хвилюєтесь, що подумають про вас і вашу дитину ось ці чужі люди?) Сам по собі факт іх присутності може додавати напруження.
Що можна порадити?
Мабуть, як в літаку) : « спочатку маску - на себе, а потім - на дитину». Знайдіть можливість і час потурбуватись про себе. Спочатку про себе. Вихід завжди знайдеться, якщо шукати. Знайти час для себе, знайти інших українок чи місцевих мама , якщо мова дозволяє. Заручитись підтримкою однодумців. Поспілкуватись з психологом , отримати підтримку і ресурс ( якщо дозволяють фінанси) , якщо немає фінансової можливості - звернутись до волонтерів, врешті -решт, коли дитина спить ввечері - виділити час для того, що вас наповнить.
Поспостерігайте за собою, чи легше вам взаємодіяти з дитиною, коли наприклад, є інші дітки і мами. Чи краще ви самі себе почуваєте? Якщо так, то шукайте варіанти, навіть якщо потрібно кудись поїхати трішки далі.
Ви - прекрасна мама. Єдина на весь світ така) Просто вам зараз складно…