Розлука

Question

Розійшлися з чоловіком після 7 років стосунків: він сказав, що далі хоче рухатись без мене. Я поважаю його вибір, не готова маніпуляціями красти його час. Повівся дуже тактовно, делікатно і чуйно. Закрили гештальт. Але він зізнався, що почувається страшенно винуватим переді мною і нами. На той момент у мене стояв ком у горлі, і я не змогла сказати, що немає його вини, так просто сталося. Не сказала, тепер мучусь. Знаю, що контактувати - хибна ідея, та мені й зовсім цього не хочеться зараз. А от полегшити його стан дуже хочеться. Допоможіть, будь ласка

Віталій Вікторович Бондарчук · Answer

Ви справді вважаєте, що його провини немає? "Просто так" нічого не відбувається

Віталій Вікторович Бондарчук · Answer

Дійсно по свіжому важко і те що Ви хотіли сказати, але не сказали, теж було емоційне прагнення. Саме тому дати вихід своїм емоціям є важливою потребою, але екологічно, звернувшись до психолога, що саме Ви і зробили

Віталій Вікторович Бондарчук · Answer

Так, тим більше, що індульгенції були насправді придумані не стільки задля піклування про ближніх, скільки для користі тих, хто їх видає.
Після смерті близької людини, розлучення з близькою людиною є самими травматичними для психіки подіями. Щоб прожити її потрібен дуже довгий час, але прожити і пропрацювати цю подію разом з психологом, дає змогу знайти внутрішні опори і відновитися раніше і з меншими наслідками для себе.
Тому добре, що Ви не залишаєтесь сам на сам із цим тягарем

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий вечір. Схоже ваш гештальт не закритий. На яку саме допомогу ви очікуєте? Сформлюйте, будь ласка, ваше питання.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]На той момент у мене стояв ком у горлі, і я не змогла сказати, що немає його вини, так просто сталося. Не сказала, тепер мучусь. Знаю, що контактувати - хибна ідея, та мені й зовсім цього не хочеться зараз. А от полегшити його стан дуже хочеться. Допоможіть, будь ласка[/quote]
Зробити як вважаєте за потрібне, на мою думку, ніколи не пізно(!) І навряд чи цивілізоване спілкування треба сприймати хибною ідеєю.
І мучитись не потрібно. А мучитесь тому, що себе перевали. Зупинили і заблокували свої емоції. Від того напруження і неспокій.
Спробуйте висловитись спочатку тут, щоби себе краще зрозуміти. Що Ви хотіли йому сказати? Якими словами? Підтримати? Пожаліти? Співчувати?.. Що саме?

[quote]Мені його зараз шкода більше, ніж себе.[/quote]
[quote]Зараз у мене роздвоєння: хочеться полегшити стан чоловіка, бо він дуже гнітиться провиною, але писати йому не хочу - раптом він це хибно сприйме як мої спроби щось змінити чи прив'язати його. [/quote]
Ось з цими двома моментами, гадаю, потрібно розбиратись уважно і ретельно. Здається, вони відображають якісь базові речі - Ваші уявлення про себе і про стосунки, про страхи і невпененість в собі, про побоювання бути собою і, відповідно, стримання своїх дій.

Ирина Николаевна Островерх · Answer

Доброго дня!

"Не має бажання позвонити чи написати, хоча ми дуже близькі, багато спільного, зазвичай ми завджи ділилися всім новим і цікавим одне з одним, любили дискутувати... Зараз порожнеча. Але контактувати не хочу."

Співчуваю вашому болю. Є відчуття, що ви мало говорили і проявляли себе і свої потреби у цих стосунках, і брали багато відповідальності за відчуття чоловіка. Тому навіть після розлуки вам важливо брати відповідальність за його стан. Рекомендую вам з цим працювати.
Сбробуйте написати листа до нього, де якомога детальніше розпишіть свої відчуття і все, що хочеться сказати, увесь негатив, який зібрався за роки життя, пишіть до тих пір, поки не відчуєте полегшення. Відправляти лист не потрібно. Після написання ви можете його розірвати або спалити.
Насправді це краще всього робити на особистій зустрічі із психологом, але якщо немає можливості,  то напишіть сама.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Насправді я раптом зрозуміла, що не хочу його підтримувати чи жаліти, отакої)[/quote]
Правильно, потому что сейчас Вам надо жалеть и поддерживать себя.
И заботиться о том, чтобы проживание потери (развод - это потеря отношений) прошло по всем этапам, без застревания на каком-то из них.

Если Вы уже вышли из шока, тогда у Вас должна появиться злость на мужа. Где она?
Или Вы ее подавили своей жалостью к нему?
 
Возможно, Вам имеет смысл взять индивидуальную консультацию, чтобы смогли понять, как у Вас происходит проживание потери и что Вам делать со своими чувствами.
Потому что патологическое проживание горя может доставить Вам неприятности в будущем.
А Вы уже идете по неправильному пути.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Мене навіть лякає той факт, що я якось відсторонено все проживаю[/quote]
Да, правильно, что это Вас это пугает, потому что Вы замораживаете (или уже заморозили) свои чувства.

[quote]Пройшло тільки два дні. Напевно, я ще не прийшла до стадії злості.[/quote]
Если у Вас нет шока, то стадия злости уже должна была наступить.

[quote]і я поважаю і розумію його рішення... немає його вини[/quote]
Оправдывая его, Вы берете всю вину на себя, даже если и не осознаете этого.
А в отношениях участвуют оба партнера и вину делят тоже пополам, соответственно.

[quote]я поважаю і розумію його рішення[/quote]
Вы верующий (воцерковленный) человек? Или откуда у Вас такое всепрощение ("если тебя ударили по правой щеке, подставь левую"), что Вы даже не можете разозлиться и прожить потерю "правильно", а выбираете (конечно, неосознанно) патологическое горевание?

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Ну а він... хіба він винен, що перегорів?[/quote]
Излишнее чувство вины будет только ухудшать Ваше состояние.
Поэтому Вам надо разделить вину с ним поровну.

[quote]Не бачу сенсу в злості - що це змінить?[/quote]
Проживание потери проходит по определенным этапам.
И первый из них - это злость.
Если Вы застрянете на этой стадии, то не сможете двигаться дальше и в результате не сможете принять расставание с ним.
В результате у Вас получится незакрытый гештальт, который будет влиять не только на будущие отношения с мужчинами, но и на Вашу жизнь.

[quote]але розуміє, що не стане моїм дітям батьком[/quote]
Он и не должен был становиться отцом для Ваших детей. Потому что ему нужно было быть всего лишь Вашим мужем (партнером). А с детьми достаточно было поддерживать ровные отношения.

[quote]Ну а він... хіба він винен, що перегорів?[/quote]
А где же его ответственность?
Где "быть вместе и в горе, и в радости"?
И что значит "перегорел"?
Чтобы не перегорать, не надо было гореть. Потому что семейные отношения - это не только страсть, а еще и уважение. И ответственность. Відредаговано автором 27-02-2023 02:12:41

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Я часто блокую почуття. [/quote]
Ви розумієте, навіщо це робите?
А наслідки блокування емоцій усвідомлюєте?

[quote]В стосунках останнім часом чоловік був нервовим, і я вибирала промовчати, замість сваритися. [/quote]
А чому у Вас один єдиний варіант - сваритись? Можна ж відверто поговорити. Виразити свої почуття і відійти символічно трохи подалі від нього. Тобто дати йому можливість переварити нову реальність, де Ви проявили себе.  

[quote]Я розумію, що почуття інших я завжди ставлю вище за свої.[/quote]
Це з таким спадком дитинтства Ви прийшли в доросле життя? Розібратись не бажаєте, чому так було і чому продовжує відбуватись? А ось і перший відчутний крок в цьому напрямку [quote]Насправді я раптом зрозуміла, що не хочу його підтримувати чи жаліти, отакої) Це було його рішення, і він був свідомий того, що нестиме певну відповідальність за цей розрив.[/quote] Вітаю Вас із ним))

[quote]Просто намагаюсь розібратися, що робити далі, де шукати натхнення для життя[/quote]
Звісно ж, де - в полі ВЛАСНИХ цінностей, бажань, сенсів!

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Ну а він... хіба він винен[/quote]
?
Вы по прежнему не считаете его виноватым?
Если он так поступал, как Вы пишете -.
[quote]цей мужчина витягнув мене з дітьми з України за тисячі кілометрів, щоб потім кинути тут одну, поки розбереться із власним життям і комплексами.[/quote]
[quote]він 10 років тому зависав в комп'ютерні ігри і заливався пивом, і зараз точнісінько те саме[/quote]
[quote]мій вирішив, що певно, це я йому заважаю прогресувати)) [/quote]
?

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Але ж пробач - хіба це я маю забезпечувати тобі щастя? Наповнюй себе сенсами сам. Я як жінка в усіх смислах давала йому все, що могла. Зараз договорюся до того, що в принципі умиваю руки))[/quote]
Да, Вы делаете правильные для себя выводы.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Розлука

Відповіді психологів