Питання від:
Гість
Вік:
29
Як вирости з жертви?
Доброго дня, дорогі психологи!
Допоможіть розібратися.
Я періодично гостро відчуваю різні проблеми, ніби шукаю рішення.
Прямо зараз гострої проблеми немає, є стан нудьги (не знаю навіщо все це, для чого, який сенс, немає сил і бажання щось змінювати, вирішувати і жити взагалі) і тривога (якщо зараз все нормально, значить невдовзі буде погане і я знову буду до цього не готова).
Але хоча емоційний стан після попередніх кризових моментів ''втихомирився'', продовжую обдумувати, аналізувати ті ситуації: виходить, що я регулярно ''граю'' жертву. Власне, я не роблю це спеціально, ''понарошку'', я так і відчуваю, так і проживаю їх, ніби ця роль до мене прикипіла, ніби це і є я насправді.
Коли якась проблема і розглядаю рішення, то я знаходжу аргументи, чому я це не зможу.
Часті переживання:
- мене ображають;
- я загнана в тупик, безвихідь;
- з мене знущаються;
- мене не розуміють;
- мене знецінюють, мене не поважають;
- мене не хочуть слухати;
- мене ігнорують, зі мною не рахуються;
- мене обманюють;
- мною користуються;
- в мене немає можливості змінити ситуацію;
- я страждаю;
- я не можу взяти себе в руки;
- в мене немає сил.
Досліджуючи це питання, я зрозуміла, що бути жертвою мені вигідно. Ціла купа плюсиків:
+ Мені не треба брати відповідальність;
+ Можна не робити вибір, не приймати рішення;
+ В проблемах не я винна, можна злилися на інших винних;
+ Мене не мають права звинувачувати бо я страждаю;
+ Мене жаліють;
+ Мені співчувають;
+ Мене ''рятують'', отже мені віддають перевагу, мене вибирають;
+ Компенсація за те що я страждаю і мені погано – фінанси, матеріальні цінності, допомога фізично;
+ Більше вільного часу.
***Не скажу що це якесь гарне задоволення, але якийсь ''+'' від того що мене заганяють, змушують підкорятися, виводять є – це не позитивні емоції дає, але піднімає певну бурю емоцій всередині, заповнює порожнечу; таке якесь відчуття справедливої злості на інших і жалості до себе в таких ситуаціях. Воно не надто приємне, але воно суттєве, значне, об'ємне.
Фоном до цього є все ж відчуття, що через цю позицію жертви я багато втрачаю в житті, не реалізовую свій потенціал. Могла б інакше, могла б більше Жити.
Чи можливо вибратися, вирости з жертви?
Не знаю, це клеймо, це назавжди, це і є моя суть, чи це змінюється?
Чи має щось статися, щоб я таки змінила це? Що?(Якщо по сутності жертви: Чим гірше – тим краще)
Допоможіть розібратися.
Я періодично гостро відчуваю різні проблеми, ніби шукаю рішення.
Прямо зараз гострої проблеми немає, є стан нудьги (не знаю навіщо все це, для чого, який сенс, немає сил і бажання щось змінювати, вирішувати і жити взагалі) і тривога (якщо зараз все нормально, значить невдовзі буде погане і я знову буду до цього не готова).
Але хоча емоційний стан після попередніх кризових моментів ''втихомирився'', продовжую обдумувати, аналізувати ті ситуації: виходить, що я регулярно ''граю'' жертву. Власне, я не роблю це спеціально, ''понарошку'', я так і відчуваю, так і проживаю їх, ніби ця роль до мене прикипіла, ніби це і є я насправді.
Коли якась проблема і розглядаю рішення, то я знаходжу аргументи, чому я це не зможу.
Часті переживання:
- мене ображають;
- я загнана в тупик, безвихідь;
- з мене знущаються;
- мене не розуміють;
- мене знецінюють, мене не поважають;
- мене не хочуть слухати;
- мене ігнорують, зі мною не рахуються;
- мене обманюють;
- мною користуються;
- в мене немає можливості змінити ситуацію;
- я страждаю;
- я не можу взяти себе в руки;
- в мене немає сил.
Досліджуючи це питання, я зрозуміла, що бути жертвою мені вигідно. Ціла купа плюсиків:
+ Мені не треба брати відповідальність;
+ Можна не робити вибір, не приймати рішення;
+ В проблемах не я винна, можна злилися на інших винних;
+ Мене не мають права звинувачувати бо я страждаю;
+ Мене жаліють;
+ Мені співчувають;
+ Мене ''рятують'', отже мені віддають перевагу, мене вибирають;
+ Компенсація за те що я страждаю і мені погано – фінанси, матеріальні цінності, допомога фізично;
+ Більше вільного часу.
***Не скажу що це якесь гарне задоволення, але якийсь ''+'' від того що мене заганяють, змушують підкорятися, виводять є – це не позитивні емоції дає, але піднімає певну бурю емоцій всередині, заповнює порожнечу; таке якесь відчуття справедливої злості на інших і жалості до себе в таких ситуаціях. Воно не надто приємне, але воно суттєве, значне, об'ємне.
Фоном до цього є все ж відчуття, що через цю позицію жертви я багато втрачаю в житті, не реалізовую свій потенціал. Могла б інакше, могла б більше Жити.
Чи можливо вибратися, вирости з жертви?
Не знаю, це клеймо, це назавжди, це і є моя суть, чи це змінюється?
Чи має щось статися, щоб я таки змінила це? Що?(Якщо по сутності жертви: Чим гірше – тим краще)
Вподобали: 1 з 1
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
