Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Якщо ти не плануєш своє життя сам – тобі плануватимуть його інші.»
Питання від: Karina Вік: 34

Измена мужа

Вот уже почти год, как я столкнулась с такой проблемой, как предательство. Я замужем была 11 лет, как случайно узнала об измене мужа. Дело в том, что измена случилась в августе 2021г. Началась воина и мы с дочкой (8 лет) выехали в другую страну. Там стала на ноги, хотя и в Украине работала всегда. Каждые пол года ездили к мужу, больше, к сожалению, не получалось. Там он нам финансово не помагал. Да и я не просила, т. к. знала, что тут тяжелее и нужнее были они. Возвращатся совсем было страшно. Не было школы и я была бы вынуждена быть дома с ребёнком, а сам муж не потянул бы нас. Но вот через 2 года я решилась вернуться, хотя это был очень трудным выбор. Я очень скучала по мужу. Хотелось в семью. Приехала. Два месяца были тяжолыми, хотя я думала, что будет наоборот. Я случайно разбила свой телефон и муж мне дал свой телефон старый на время, пока не купит новый. И я случайно, до этого никогда не проверяла телефоны и не контролировала мужа, полностью доверяла, узнала, что он мне изменил. Нашла скриншот переписки. Мой мир рухнул. Он не признавался. Говорил, что у меня проблемы с головой, что это бред какой-то и вообще не его. Но потом я нашла в удалённых ещё один скрин, где уже узнала даже с кем. Я его выгнала. Подала на развод. Сообщение эти не дают мне покоя. Он писал, что 1.5 года ждал её, как скучает по ней, как хочет её и что она рушит те чувства, которые он к ней чувствовал.
Я взяла перерыв. Уехала снова за границу на месяц. Он всё это время мне звонил, писал. Говорил, что это была ошибка, что заплутался, что были проблемы у нас и растояние. Вот это привело к таким глупостям. Я вернулась в Украину и решила дать ему шанс. Но постоянно думала об этом и он переживал, что я заберу дочку и уедим навсегда от него. Во мне бушевали злость, обида, жалость к себе, что живу с предателем. Он видил, как мне больно. И вот однажды, я снова увидела переписку с ней, где он ей писал, что любит и дальше будь, что будет. То, что я почувствовала в тот момент не передать словами. Я его снова выгнала. Попробывала общатся с другими мужчинами, но понимала, что мне это не нужно. Занялась спортом, пошла учится. Через неделю, когда я его выгнала он приезжал, ползал на коленях, просил прощения, говорил, что боялся, что я уеду, что брошу его, что чуш написал её и на самом деле нет ничего к ней. Сказал, что думал, что останется сам. Через месяц я позволила ему ухаживать за нами. Ведь это время, пока я занимаоась собой, он начал окружать заботой, помощью, стал открытым, пошёл ещё на одну работу, что бы полностью закрывать всё финансовые вопросы. Так постепенно мы начали с чистого листа. Три месяца это длится. Снова встречи, свидания. Сейчас он предлагает съехаться. Готов снимать жильё для нас. Но у меня страх. Страх, что снова это произойдёт. Когда он говорит, что любит меня, я тоже не верю, ведь он и ей говорил эти слова. После каждой встречи с ним я плачу. Я чувствую себя второй, использованной. Чувствую гнев на себя, что даю шанс предателю. Сомнений у меня нет, что я красива, интересна, что останусь одна. Но почему я с ним - незнаю. Задаю себе вопрос, люблю его или нет. И не знаю, что именно ощущаю к нему. Держит то, что он действительно видно сейчас, что каится, действительно понял, что нас потерял, не опускает руки и борится ща нас, что стал открыт, стал ответственный. Каждый день говорит, спасибо, что позволяю ему быть хоть немножечко с нами, что он понял как мы ему дороги и как он сожалеет об этом поступки и жаль что не может вернуть время назад. Я действительно вижу в этот раз, что это не враньё, но не могу забыть факт предательства. Факт того, что он решился на такой поступок. Что сделал второй раз больно, когда давала ему шанс и он видит, как мне было больно. Как помочь себе избавится от этого состояния? Как перестать думать, что тебя променяли? (Раньше у меня даже мыслей не было себя с кем-то сравнивать. Всегда была уверена в себе, в своих способностях).
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Зрада - це неймовірно боляче. Звісно, що хочеться огородити себе від такого болю раз і назавжди. Бетонною стіною і ровом з крокодилами. І ніколи не дозволити собі когось кохати чи комусь вірити. Перед вами вибір - холодне серце, яке нікого не впускає, чи знову відкритися і ризикувати зазнати болю. Вибір непростий. Чи розглядаєте ви варіант назавжди залишитися самій, зате без болю? А якщо припускаєте, що може з'явитися інший чоловік. не цей, чи не буде того самого страху зради? А якщо знову цей, чи зможете співіснувати з цією недовірою? А якщо зможете, то які плюси отримаєте у цих стосунках? Якою людиною ви зараз є у цих стосунках, чи така ви, якою хочете бути? Чого ви зараз не робите, а хотіли б робити, тільки страх не дає? Можете подосліджувати все це самостійно або на сеансі у психолога. Тому що поки що відповідь на ваше питання зовсім не очевидна. І це нормально, це - життя
Здравствуйте. Я вам очень сочувствую, это очень больно. Похоже ваш прежний Мир, как вы выше и пишете, рухнул, вам стало небезопасно и ваш мир прежним не будет уже. А будет что-то новое иное. Какое - это уже вам решать. Выбор делать в ситуации когда нарушено доверие правда сложно. Я бы вам рекомендовала для начала попытаться прожить ваши чувства. Вернуть себе свою целостность прежде чем принимать решение. Дайте себе время, своим трудным чувствам.
цитата:
Я чувствую себя второй, использованной. Чувствую гнев на

цитата:
Страх, что снова это произойдёт.

цитата:
(Раньше у меня даже мыслей не было себя с кем-то сравнивать. Всегда была уверена в себе, в своих способностях).

Я работаю с такой темой, буду рада вам.
...
Вітаю вас!

Співчуваю вашим стражданням, ви зазнали неймовірних душевних ран від близької людини. Ваша родина перебувала у кризі, у довготривалій розлуці і чоловік замість того щоб щось змінювати, почав зраджувати і був зловлений як хлопчик на гарячому. Це про його регрес і не бажання побачити проблему, усвідомити, а пошук якихось своїх задоволень. Ще також бачу, що коли чоловік не бере відповідальність матеріальну за родину, як було у вас, у нього пропадає цінність своєї родини, він в неї не вкладається і ви чомусь це підтримували, занадто його берегли. У вашого чоловіка теж якесь розщеплення, він свої почуття розміщає з іншою, а з вами хоче бути подружжям. І це не тільки про вас чи про нього, а це про те як ви будуєте ваш контакт, проживаєте те що відбувається чи не відбувається між вами.

Я думаю, що ця історія не прожита, він вибачається, а ви знову сходитесь. Чи був між вами щирий діалог? Чи змогли ви всю отруту болю, гніву, зневіри розмістити і віддати? Він робить багато дій, але це не полегшує ваших відчуттів, ваші відчуття проігноровані, не прожиті, а душать і отруюють вас зсередини. Це замість того щоб плакати, я буду їсти, це мене відволіче, але я залишаюсь зі своїми горем. І у вас подібна історія. Вам потрібна психотерапія і окрема і сімейна разом з чоловіком щоб розплутати ці пласти непорозумінь. Довіра і нові стосунки мають поступово відроджуватись і ваші страхи зараз вас захищають від можливої порції болі, тому не вимагайте з себе поки що нічого, а шукайте спеціаліста.

Бажаю вам сил та мудрості пережити цей апокаліпсис і залишити його в минулому!
...
Доброго дня. Я дуже співчуваю вашій ситуації. І ви зараз маєте дуже складний клубок емоцій..якщо дивитися глибше на ситуацію, то в неї немає однозначної відповіді. Тому що для того щоб прийняти рішення, вам треба обробити всі ці складні почуття і емоції.. бажано зробити це на більш глибинному рівні кращє зі спеціалістом...але якщо намагатися відповісти вам, саме щодо вибору, вам треба зважити для себе: чи готова я іти далі, незважаючи на те, що було..чи готова я знову ризикнути і іти в майбутнє разом з цим чоловіком..це і є певний ризик. Гарантій тут немає...але якщо продовжувати жити разом і постійно гризти себе і його за те що трапилося в минулому, тоді ці стосунки не мають майбутнього ...судячи з вашого допису, мені здалося, що ви готові ризикнути.. Слухаючи за роки роботи сотні таких історій, можу сказати, що майже все залежить в даному випадку від вашого внутрішнього дозволу собі ризикнути і йти далі.

Відредаговано автором 06-09-2024 14:51:51

...
Я сочувствую вам, так как измена это огромный стресс и предательство. И ваши все чувства закономерны.
Знаете, есть такое выражение "каждый имеет право на ошибку, но не на ее повторение".
Решать вам, что сейчас делать.
Я бы предложила вам не принимать никаких решений и разобраться в самой себе - прожить все чувства, связанные с изменой мужа, разобраться в своих страхах и в целом, что с вами происходит, понять, чего хотите и уже тогда решать съезжаться или нет. Восстанавливать доверие крайне тяжело.
У меня есть статья на тему измены. Возможно найдете там какие-то ответы полезные для себя.
https://upsihologa.com.ua/izmena---prostit--uyti--ostatsya----kak-12zhemchug.html
Но в целом, вам правда нужна индивидуальная работа.
Ведь даже, если восстанавливать отношения, весь ваш ворох переживаний никуда не денется. И если начинать строить отношения по другому, то нужно реально прожить и отпустить. Иначе пассивная агрессия, ваши страхи и недоверие будут лезть из всех щелей и не даст вам возможности наладить отношения.

Если решитесь - обращайтесь
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 370931 для Олександра (Леся)

Дякую вам за відповідь. Страх зради знову присутній, але вірю, що не всі зрадники. Що мною керує, що я даю шанси, не розумію. Коли ми разом проводимо час, то ніби все гаразд, але часами, коли щось мене зачепля (наприклад, у нас є квартира, но ми там не можемо жити тому, що його коханка - сусідка і я кажу, роби так, щоб вона з'їзала, тільки за такої умови це може бути можливим). Знаю, що це не можливо, але в душі я хочу правда, чимось принизити, нашкодити цій людині. Вона, знаючи про мене, дочку так підло вчинила. А коли я заберарала речі свої, щоб не жити там, то вона вийшла посміхатися і раділа, що вчинила так. Хоча не розумію чому. Вона самотня жінка, яка теж має дитину такого самого віку як моя дочка. Я їй завжди допомагала, запрошувала в гості брала малого, коли їй було треба по стравах.
Мені подобається та я, якою я стала після розлучення, але те, що я маю у душі, та біль не дає мені нормально жити.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 370934 для Алла Володимирівна

Спасибо за ответ.
Действительно, я очень много позволила ему. Когда я вышла замуж, мне было 22, была очень молода, глупа, хотела быть во всём лучшей. Готовка, уборка, работа. Не жалела себя. Почему-то взвалила всё на себя. Он и рад был стараться. Потом мы купили жильё, родилась дочка, я приуспела на работе (роль руководителя) и в жизни нашей последнее слово было за мной. Он не брал инициативу, так как ему это было удобно, а я и не настаивала. На мой вопрос, почему же он со мной не говорил, ответ таков, что он говорил, что боялся со мной говорить, да и толку не было, так как я делала всё по своему. Но это не совсем так. Ведь заграницу он нас отправил, хотя я была изначально против.
Разговоров было много открытых. Он сознался, что после измены он чувствовал себя разбитым и сразу же сказал любовнице, что это была ошибка. Но чувство, что он так ничтожно поступил затягивало его в пропасть. Я уехала. Он начал выпивать. Как выяснилось, начал азартные игры, проблемы на работе, с коллегами + я с дочкой далеко и не всегда (в любое время) могла с ним разговаривать. Он думал, что если он такое сделал, то я тоже на это способна🤷‍♀️. А она, это наша соседка, она всегда ему писала, общалась. Я видела, что она просила его что-то ей помочь, но я правда, слепо доверяла ему. Я считала, что если для меня это мерзко, то для него тоже. Но увы.
Так вот, из-за того, что она постоянно, как выяснилось, с ним общалась, то настала привычка. И так, как она всегда была готова слушать, то он ей и выгаваривался. Но, что бы уйти к ней, категорически и сразу говорит нет.
Меня мучает то, что он смог пойти на этот шаг. Что он искал новых ощущений и не мог мне сказать или закончить отношения, раз ему что-то не хватало. Не верю ему, что была только привязанность, так как слава о любви не пишут просто, на моё мнение.
Когда мы вместе, то всё хорошо, но как только отдельно (я и он съехались к родителям), то начинается мозговая жвачка. Порой я их так ненавижу за эту боль, что просто не дышать. Я очень сильно похудела. Аппетита вообще нет. Плохой сон. Проблемы со здоровьем. Но, несмотря на всё это ищу силы в себе боль утоплять в спорте, на износ. Приводить себя в порядок, путешествовать, даже в военное время, учится, даже сменой работы.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 370940 для Алина Иосифовна

Спасибо вам за ответ.
Я действительно не знаю, готова ли я быть с этим человеком.
Когда мы вместе, всё хорошо, но как только порознь, я начинаю окунаться в это. От люблю до ненавижу. Боль такая внутри, что не можешь вдохнуть. Ненавижу его. Ненавижу её. Ненавижу себя, что принимаю. Очень страшно, что это всё видит дочка. Не могу ничего поделать с собой, что бы не показывать ей свои слезы. Делать вид, что всё хорошо.
Без того, чтобы прожить боль и разобраться в своих чувствах и желаниях, невозможно дальше двигаться ни вместе с мужем, ни одной, чтобы было комфортно внутри вас самой.
Вам не нужно делать вид, что все ок, вам не нужно ждать от себя, чтобы вы возьмете себя в руки и за пару дней примите решение. Дайте себе право на свои переживания и время это все прожить.
Но помощь и опора вам сейчас нужны. И возможность все это выплеснуть живому человеку, не в экран.
Поэтому позаботьтесь о себе и обратитесь к психотерапевту
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?