САМОВДОВОЛЕННЯ
САМОВДОВОЛЕННЯ
Психологічний стан або риса особистості, за якої людина задоволена власними знаннями й інтелектуальними здобутками до ступеня, що стримує її прагнення до подальшого пізнання; супроводжується інертністю мислення, лінощами в розумовій діяльності й зневагою або негативним ставленням до інтелектуальних здібностей інших.
Простими словами
Стан, коли людина вважає, що знає достатньо, тому не прагне вчитися далі і часто зневажає чужі думки.
Приклад
Керівник відмовився розглядати нові ідеї наради, бо вважав свій підхід «досить добрим» і не побачив у дискусії сенсу.
Важливо не плутати
Не тотожне з впевненістю у власних знаннях; самовдоволення має негативний відтінок пасивності та відсутності прагнення до розвитку, тоді як конструктивна впевненість може поєднуватися з відкритістю до нових даних.
Джерело терміну
Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Автор(и)/укладач(і):
В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко
Рік випуску: 2007
