САМОВИХОВАННЯ

САМОВИХОВАННЯ

Усвідомлена, цілеспрямована діяльність особи, спрямована на формування та вдосконалення власних психологічних і поведінкових рис, звичок і самоконтролю; передбачає постановку ясних особистісних цілей, самоаналіз, самоконтроль і використання механізмів саморегуляції для подолання небажаних проявів і набуття бажаних якостей.

Простими словами

Це свідоме працювання над собою: людина ставить мету щодо власної поведінки чи характеру, відстежує прогрес і коригує свої дії, щоб стати тією людиною, якою вона хоче бути.

Приклад

Наприклад, людина, яка прагне підвищити терпимість до критики, може поставити конкретну мету, вести щоденник реакцій, практикувати техніки саморегуляції (глибоке дихання, самонаведення), аналізувати помилки і поступово змінювати поведінку замість імпульсивних відповідей.

Образно

Самовиховання — це внутрішній тренер: ставить цілі, слідкує за виконанням і коригує «тренування», доки навичка не стане звичкою.

Важливо не плутати

Урізняється від саморозвитку тим, що робота спрямована насамперед на регуляцію поведінки, формування характеру та звичок, тоді як саморозвиток охоплює ширше коло змін (набуття знань, здібностей, професійного росту). На відміну від виховання, яке часто має зовнішню спрямованість (вплив інших осіб або інституцій), самовиховання — ініціатива й відповідальність самого індивіда.

Джерела терміну

Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автор(и)/укладач(і): В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко

Рік випуску: 2007

Назва: Сучасний тлумачний психологічний словник

Автор(и)/укладач(і): В.Б. Шапар

Рік випуску: 2007

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини