Доброго дня, Ніка.
Так, поведінка мами неприємна та образлива, співчуваю Вам, Ви маєте право гніватися та сумувати.
цитата:
Почему она ко мне так относится - непонятно.
Відповідь на це питання знає лише Ваша мама, а ми можемо лише робити припущення, що є неефективно (
страх самотності і, відповідно, що Ви виростите, деструктивний симбіоз із Вами, особливості її дитячо-батьківських стосунків, гнів на чоловіків, який вона проектує на Вашого хлопця і установки, які вона несвідомо передає Вам, інші внутрішньоособистісні конфлікти тощо). Крім цього, що відповідь на це запитання дасть особисто Вам? Ми не здатні змінити почуття, ставлення, поведінку іншої людини без її бажання, а лише власні, тому я б рекомендувала Вам орієнтуватися на себе, а не на неї.
Поки що, із Вашого запиту, помітно, що Ви психологічно не сепарувалися від матері (а для цього, перш за все, необхідно відділитися прострово, соціально, фінансово) + у Вас труднощі із відстоюванням особистісних кордонів + у Вас багато накопленого гніву, суму, який Ви не можете ніяк конструктивно вивільнити + Вам не вистачає підтримки у сепарації. Таким чином, найкраще для Вас - це індивідуальна співпраця із психологом. Можливо, коли Ви зміните своє ставлення і поведінку це опосередковано вплине і на поведінку Вашої мами.
Ответ отредактирован автором 09-10-2020 12:38:33