Доброго вечора! У мене складна психологічна ситуація. Вже 2 роки я втратила бажання жити. Постійно мучає апатія і меланхолічний настрій. Ходила 3 місяці до психолога, але це ненадовго допомогло. Боюся, що скоро стану соціопатом😪 Зовсім не хочу спілкуватися з людьми, не хочу виходити на вулицю без потреби. Я розірвала стосунки з усіма подругами і знайомими. Підтримую стосунки із вузьким колом родичів.
Я не знаю як змусити себе вийти з цього стану. Мене ніщо не радує окрім їжі, тобто я заїдаю свій постійний стрес і тривогу. За 1,5 року набрала 12 лишніх кілограм. Я дивлюся в дзеркало і бачу там озлоблену, глибоко нещасну жінку. Мені противне моє відображення і сама суть того, ким я стала. Можна сказати, я себе ненавиджу і зневажаю.
Я усвідомлюю, що мені не так просто допомогти. Але можливо буде хоч якиїсь натяк як мені почати виходити з цього стану. Дякую
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Здравствуйте!
Присоединяюсь к вопросам колллеги - что случилось у вас два года назад? Что или кого вы потеряли?
Рекомендовала ли ваш психолог обратиться к психиатру и попринимать какое-то время препараты?
То, что вы описываете, похоже на депрессию, и это лечится в первую очередь медикаментозно. Диагноз может поставить только психиатр на очном приеме. И примерно через две недели от начала приема препаратов состояние улучшится.
"Я усвідомлюю, що мені не так просто допомогти" - мне кажется, что это вы так себя ругаете и преувеличиваете. Понятно, что не в формате форума, но работа со специалистом может помочь точно.
Добрий вечір. Точно розумію, що вам необхідно працювати з психологом. Тим паче, що у вас є позитивний досвід.
Можливо взяти консультацію у психіатра на предмет депресії.
Потурбуйтеся про себе.
Дякую за відповідь.
Ви праві, 2 роки сталася переломна ситуація, коли я збералася покінчити життям. Але в самий останній момент передумала.
Після чого сестра мене силоміць відвела до психотерапевта, де мені приписали антидепресанти. Але я їх не приймала😪 я обманювала, що приймаю. Насправді я не хотіла одужувати, бо не бачила себе у цьому світі.
І те, що я 3 місяці ходила до психотерапевта, то я там не була щирою, я приховувала свої справжні думки😪 бо думки про суїцид мене не покидали й надалі.
Ми пропрацьовували мою дитячу травму про хворобу і втрату батьків у ранньому віці. Про мої страхи і тривог. Про мої комплекси і внутрішню невпевненість. Про те, що в мене ніколи не було стосунків з чоловіками.
Але мені довелося припинити сеанси з психологом через брак коштів. Хоча з таким набором проблем, мені потрібно роками ходити на прийом до лікаря😪
І останні місяці все стало тільки гірше. Мені вже складно спілкуватися з людьми. Складно підтримувати зв'язок із зовнішнім світом. А так як робота на дому, то моя зона комфорту - це мій дім.
Ви праві, що мені мабуть допоможе тільки медикаментозне лікування😪
Шановні психологи, дуже дякую кожній з вас за поради і за бажання допомогти🙏
Я бачу сама, що знаходжуся у великій халепі. Мені дуже страшно. Вночі прокидаюся від страху, що буде далі зі мною. Я почуваюся наче у пастці у самої себе.
У мене наче роздвоєння особистості відбувається. Одна частина мене хоче померти і це реально страшно😪 а інша частина мене, каже що це неправильно, що треба боротися за життя. І я хапаюся за соломинку, але чесно я не знаю чи мені вдасться перемогти у цій боротьбі із собою.
Пробачте за цей негатив, я знаю, що складно читати такі речі. Але це моя реальність. І я боюся того, що на мене далі чекає😪
Вам не за что извиняться, хорошо, что делитесь своим "негативом", а как же иначе?
Вам нужно
1. сходить на очный прием к психиатру и начать принимать антидепрессанты.
2. выбрать себе терапевта по душе и начать потихонечку разбирать завалы в душе, образовавшиеся в связи с "2 роки сталася переломна ситуація".
Если вы боретесь с собой за жизнь и за смерть, то не стоит это делать в одиночку, найдите себе союзника.
Дополнение от автора вопроса·
Не хочу бути нав'язливою, бо знаю, що тут кожна людина має свій біль і свої життєві проблеми.
Але як жити спокійно, коли все твоє життя то одна суцільна чорна смуга??
Уявіть собі 8 річну дівчинку, веселу, життєрадісну, світ якої перевертається, коли мама захворіла на онкологію і через півроку померла у віці 36 років. І ось ця маленька дівчинка вже переїздить з міста в село, жити до бабусі, змінює школу теж.
І тут через 2 роки батько дівчинки захворів теж, і ця дівчинка бачить як її батько повільно згасає, як він лежить місяцями прикутим до ліжка і страшенно мучається😪
Після цього ця дівчинка багато дуже плаче по ночам, тужить за батьками, але на людях поводить себе нормально і ніколи не істерить. Навпаки вона гарно вчиться в школі, допомагає бабусі по господарству.
Але ж ця дівчинка ще й посміховисько в класі, бо в неї дуже скромне і бідне вбрання. Тому з нею сміються однокласники, але вона старається з усіх сил не звертати уваги на це і бути хорошою людиною.
В 15 років знову дівчина переїздить в місто до тітки. Перехід в нову школу у 9 класі це ще те випробовування для сором'язливої дівчини. Але і тут дівчинка робить вигляд, що у неї все добре. Вчиться старанно, робить все по дому, старається всім догодити.
А потім її рідна молодша сестричка захворіла на важку хворобу і цілий рік пролежала в лікарні😪 це ще один удар по психіці. Дякувати Богу, сестра одужала і в неї все добре.
А ця дівчинка пішла вчитися в університет, але послухала інших людей і обрала не ту професію. Це був ще один провал, бо неправильний вибір професії зламав крила тій дівчині.
І от у 22 роки вона почала кидатися в пошуках роботи. Дуже багато всього перепробувала, але все не те, не по душі. І от дівчина кинулася і поїхала працювати заробітчанкою за кордон на важку роботу. Але і тут невдача, бо настало емоційне вигорання. Робота не приносила радість, життя стало сірим і безнадійним розчаруванням.
І дівчина повернулася додому, а дома її вже нічого не чекає. Знову починати все з нуля.
А між тим, ця дівчина ніколи не знала л'юбові. Її не запрошували на побачення, не дарували квітів, не кликали заміж. Наче її ніхто не і ніколи не помічав.
Я не знаю чому не склалося моє життя, хоча я ніколи не звинувачувала нікого і ніщо. У всіх моїх негараздах винувата лише я сама. Я наробила дуже велику кількість помилок.
Можливо все це через мою невпевненість у собі, через занадту закритість і скутість, замовчування своїх переживань.
І після цього всього, залишилася лише пустота всередині. Я не знаю як можна виправити всі мої невдачі у 34 роки. Не знаю як почати життя заново...
"Я не знаю як можна виправити всі мої невдачі у 34 роки".
Да никак. Потому что они уже в прошлом. Неудачи и утраты можно только оплакать.
Правда, вам важно найти своего терапевта - и с ним или с ней говорить о своей огромной и естественной ярости.
« Я не знаю чому не склалося моє життя, хоча я ніколи не звинувачувала нікого і ніщо»
Можливо, Ваше дитинство стало першопричиною подальших обставин.
Ніхто не винуватий, Ви також не винуваті. Але у Вас є вихід з цього складного становища.
Вам нужно обратиться к психиатру за медикаментами и пить их, наблюдаться регулярно не скрывая своего состояния. Потому что не всегда получается подобрать препарат с первого раза
И вам обязательно нужно длительная психотерапия. Это не про месяц-два-три.
Важно прожить все свои переживания касательно прошлого, оплакать то, что было и чего уже не будет, отгоревать и начинать искать то, что есть в жизни ценного, интересно для вас сейчас. Искать те опоры, которые будут помогать вам справляться с жизнью и переживаниями, которые в ней возникают. В первое время такой опорой будет психотерапевт и его поддержка.
И да, психотерапия это не про радостные встречи и жизнь прекрасна. До этого еще дойти нужно. А вначале это могут быть океаны слез, боли, отчаяния, злости, безысходности. Но шаг за шагом вы сможете выбраться из этого состояния и понять, что жизнь хороша.
Вы и сейчас, не смотря ни на что хотите жить, иначе не обращались бы на сайт.
Позаботьтесь о себе, приложите усилия и жизнь снова начнет приносить радость и удовольствие
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
