Зі мною відбувається шось дивне... Одна половина моєї родини віруючі і ходять до храму, в інші тільки у серці. Я живу з батьками, і мама сердиться коли я збираюся до церкви у неділю.... Таким чином показує незадоволення.... Або прилумує, шо їй я треба зараз, якісь завдання.... Мені не вистачає рішучості
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Ответы психологов
Дополнение от автора вопроса·
Вона з тих, хто більше вірить у серці.... А я живу у страхі якомусь.... Що мене будуть ругать, якщо буду ходити, і це не буде нравится іншим... Я починаю пвлаштовуватичя під настрій мами, а тоді мене шось мучить,а якщо не піду, буде сердиться наприклад тітка, чи бабушка, і я вже сама не розумію, чого хочу я насправді... Я просто живу в страхі.... І мене шось держить
Треба розбиратись з причинами страху та причинами ще психологічної незрілості, яка обумовлює залежність від думок інших на шкоду, власне. Вам самій.
Як це зробити? Найкраще у взаємодіїї з психологом. Можливі обидва варіанти - особисто чи онлайн.
цитата:
Мені не вистачає рішучості
Як вважаєте, аби з'явилась рішучість, чи не потрібно спочатку мати всередині власні переконання, власну думку?
Дополнение от автора вопроса·
Так, потрібно мати думку... Але думка в мене є, але я боюсь її оприлюднити....
Так, потрібно мати думку... Але думка в мене є, але я боюсь її оприлюднити....
Уявіть собі - що станеться, коли порилюдните думку?
Раніше як було з висловлюванням думок? В дитинстві як реагувало Ваше оточення?
Дополнение от автора вопроса·
Мама цього не допустить... Вона мене контролює, і хоче шоб все було по своєму, по її. Як було? Мати казала мені щакрий рота, в якшо я огризалася, то попрікаоа мене тис, шо в церкву ти бігала, а з матір'ю як себе ведеш... І мені ставало соромно.. Я взагалі, живу в постійному страхі і стресі, мене це не влаштовує, але вирватися в мене немає сил... Питання з церквою тягнеться роками.... Одні родичі тягнуть мене в одну сторону, а мама в іншу.... Я вже втомилася.... У мене нема сил, вже виясняти відносини з мамою з цього приводу....
Дополнение от автора вопроса·
Бабуся хоче, щоб я ходила на служби кожну неділю, а мама боїться цього... Вона не хоче, шоб я стала такою як бабуся.... Вона на мене давить, і лишає мене сил.... Водночас без них я ніколи не жила, я погано лажу і сзолдуся з людьми, і коли я хожу до церкви мені то легше, то важче
Дополнение от автора вопроса·
Я не хочу жити з нею, але вона мене не відпускає..... Вона мене наче якось держе... Коло себе, я ніби цього не хоче, але я не можу вирватись
Дополнение от автора вопроса·
Мысль о том, что мама будет негодовать если я пойду в церковь, укорять, поприкать, что я её не слушаю, вызывает у меня в голове страх и тревогу, эмоции которых я настолько боюсь, что перестала ходить в церковь.... И мне теперь стыдно перед собой, и Богом... И мне не хватает духовного
Дополнение от автора вопроса·
Если я схожу в церковь, то меня мама будет наказывать
Дополнение от автора вопроса·
Мне ближе бабушка, но живу то я с мамой, вот в чем проблема...
Ваша мама манипулирует Вами, используя Ваши страхи и чувство вины.
Вы не сможете принимать самостоятельные решения до тех пор, пока будете бояться.
Обратитесь к психологу, чтобы уменьшить страх. Тогда и появится уверенность.
Если сейчас на работу со специалистом у Вас нет ресурсов, то хотя бы сходите к врачу - прием медикаментов может также помочь.
Мати казала мені щакрий рота, в якшо я огризалася, то попрікаоа мене тис, шо в церкву ти бігала, а з матір'ю як себе ведеш... І мені ставало соромно..
Тобто мама Вами маніпулює, давлячи на Вашу совість. Але ж це Вас не влаштовує. Чи влаштовує, бо тоді не доведеться приймати принципових рішень і ставати самостійною особистістю?
цитата:
У мене нема сил, вже виясняти відносини з мамою з цього приводу....
Питання церкви, здається другорядним на тлі Вашої загальної залежності від волі матері. Ось у чому річ.
цитата:
Если я схожу в церковь, то меня мама будет наказывать
Проте Ви ж не маленька дитина, яка в усьому підкоряється батькам, адже сама ще нічого не знає і не вміє.
Ответ отредактирован автором 21-03-2022 09:11:13
Дополнение от автора вопроса·
А ще саме гірше, шо коли пост починається, одні родичі постять, інші не постять....диву я з мамою, і вона постійно змугує мене хсти мясо, яйця, а тітка поступала... Так завжди було...
Коли я приходила до неї, вона завжди мені давала те, що сама їла у пост, мені це подобалося.... Але останнім часом щось змінилося.... Тепер коли я прихожу до неї, вона жарит мені яйця, сало з мясом у піст..... А мама кпже, щоб їла, інакше тітка, оьразиться, шо вона готувала а я не їм. Вони мене вже обидві дратують. Чого ніхто не думає про мене... Чого насправді хочу я, що мені теж може бути обідно, шо вони мене змушують їсти те, шо я не хочу... Коли тітка, побачила, що я не хочу, їсти мясо, тітка сказала, шо я невдячна, почала ображатися, открила консерву, а в наступний раз, зробила хліб з салом, і коли мама змусила мене зїсти, почала насмізатися, чого в мене таке лице наче це не 'да, а шось з туалету... Я не розумію, що відбувається.. М
Дополнение от автора вопроса·
Тітка ж сама простить, і знає що я не хочу хсти таке теж... Вони сиааляться до мене як до дитини, хоче скоро в мене вже й молодість закінчиться...
Я плачу, і не розумію, що відбувається навколо мене, що не так.... Що я на так роблю..
Я плачу, і не розумію, що відбувається навколо мене, що не так.... Що я на так роблю..
Пробачте, але, що на початку теми, що зараз Ви зовсім не сприймаєте порад психологів, так само розгублені й відмовляєтесь хоча б трохи усвідомлювати стан речей. Зрозумійте, жалітись даремно, себе жаліти даремно, констатутвати багато разів те, що є - теж даремно. Замість Вас цю ситуацію ніхто не вирішить, бо це Ваше життя і тому особисто Ваша відповідальність.
Вибір складний - або Ви слухаєте себе і більш нікого, або Вами будуть маніпулювати як було до цього.
Добрий ранок! Якщо б не було зовнішнього тиску, як би жили?
Дополнение от автора вопроса·
Жила б трохи по іншому
Дополнение от автора вопроса·
Свободніше
Дополнение от автора вопроса·
Можу... Але так не буде.. Це тільки мрії.. Якщо я навіть тут це викладу, це нічого не дасть.... Люди просто прокоментують, шо в 30 років чого ви до сих пір живете з батьками? Хто вам винен і звинуватять, що я сама в цьому винувата, що не можу дозволити собі та, що я хочу... Шо маю вигоди чи ще щось... То навіщо тоді кожному відкривати душу
Дополнение от автора вопроса·
Всі довкола лізуть до тебе у душу, бо їм цікаво, а потім висміють, наплюють... Насправді, всім на тебе плювати...
Правильно, не надо выкладывать всё на всеобщее обозрение. Переписка на форуме Вам точно не поможет.
Надо найти своего психолога и проработать с ним все свои проблемы.
Дополнение от автора вопроса·
Спасибо большое
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
