Знаєте, коли дійшла до моменту, що це Ви допомагали батькам, а не Вам допомагали з маленькою дитиною-дещо здивувалася.
А тепер Ви ще й відчуваєте себе поганою.
З точки зору теорії розвитку, кожен має відділитися від батьків і стати самостійною особистістю.
Ви створили свою власну родину, але досі відчуваєте потребу в схваленнні батьків. Тобто Ви поки не стали справді дорослою.
Це не так легко, але потрібно.
Ваша родина тепер - це чоловік і дитина. Тільки Ви і чоловік маєте приймати рішення. Воно може не сподобатися батькам, але Ви маєте це витримати.
В теперішній ситуації важливо керуватися аргументами безпеки- чи безпечно там, куди хочете повернутися?
Якщо ні, то варто знайти в собі сили поки не повертатися.
При цьому, якщо залишитесь , вчитися не робити те, що не готові, лише тому, що батьки будуть незадоволені. Це їх вибір- жити так, як вони живуть. І їхня відповідальність за цей вибір- наприклад, важка праця. Ви їм допомагаєте, але не жертовно, а за бажанням. Вони обрали матеріально допомагати, але це їх вибір.
При цьому, в питанні повернення варто звернути увагу і на те, чи не використовує ваш чоловік таку ж стратегію, як і батьки?
Мовляв, "треба повернутися, бо мені потрібна допомога ".
Бо, маю припущення, що й там Ви можете "відпрацьовувати" хороше ставлення до Вас.
Ответ отредактирован автором 12-06-2022 14:38:58