Доброго дня
Відповісти на ваше питання, чому ви так робите, можливо, якщо дізнатися подробиці вашого життя, вашу історію відносин з батьками. Ви описуєте лише наслідки душевного стану та ваш спосіб з ним справлятися, а от причина залишається не відома. Можна тільки фантазувати про це.
Наприклад, у дитинстві ви не мали надійного зв’язку з мамою, ви часто залишалися без уваги, турботи, на одинці зі своїм стражданням, а тепер ви не вірите, що відносини можуть бути надійними. І перевіряєте наскільки сильно вас кохають, як дитина, що веде себе погано, перевіряючи мамину любов: «а от я зараз ось так зроблю, ти все одно будеш мене
любити, а якщо я ще більше зроблю тобі боляче, ти будеш мене
любити, а от ще і ще я буду поганою, то що ти зробиш, кинеш мене?»
Або як дитина, на яку не звертають увагу, поки вона добре себе поводить, і тільки коли вона нашкодить, її помічають. Хай кричать, б’ють, тільки не ігнорують. Ігнорування дуже важке випробування навіть для дорослої людини.
Також ваша поведінка (завдавати собі шкоди, робити собі боляче) може вказувати на почуття провини, яке з’явилося в минулому і пов’язане з батьками та подіями в дитинстві. Ці події можуть бути вами забуті, а от почуття залишилось. Провина – дуже важке почуття, воно виснажує, причиняє душевний біль. Тому ви можете шукати шляхи як позбавитися від цих страждань і знаходите через вчинки, про які потім шкодуєте, і через біль, який завдаєте собі.
Зверніться, будь ласка, до лікаря невропатолога або психотерапевта. Не треба страждати, допоможіть собі.
Ответ отредактирован автором 08-10-2022 21:48:11