Депресія?

Доброго дня. Шановні психологи допоможіть! Втікали від війни за кордон. Перший період було все ок. Починаючи з червня зі мною твориться якийсь жах.Основні мої стани :апатія-агресія. Іноді я виходжу с таких станів і становлюсь "звичайною людиною".
В мене 2 дітей. І в такі моменти мені взагалі байдуже чи поїли вони,чи чим займаються.Я просто лежу і не можу зібрати себе до купи. В серпні до нас приїхав чоловік,він старається допомагати мені в усьому.Але я все знецінюю. Можу себе накрутити за будь якої дрібниці за секунди,образитися і виношувати цю образу в собі. Закриваюсь і можу взагалі не балакати пару тижнів.
Проговорюю образи чи якісь питання з чоловіком,але все одно не допомагає.
Мене все бісить,потім я ридаю,нічого і нікого не хочу бачити і чути. Мені не цікаві нові знайомства, спілкування, вивчення мови.
Сильна нудьга за домівкою. Так склалося,що треба їхати додому на кілька днів. Враження,що я там і залишусь с малесенькою дитиною. В думках,залишити старшу з батьком,хоча і розумію що діти повинні бути в повноцінній родині.То я не знаю що коїться зі мною,куди мені бігти чи не бігти і що робити.
У чоловіка тут життя кипить -підробіток,друзі,курси мови. В мене-нічого та й байдуже мені на це все.Повна байдужість до всього,просто пливу по течії,роблячи вже на автоматі якісь буденні справи. Нічого не тішить, здається життя скінчилось...
За 7 років я поховала усю свою родину (маму,тата, брата),потім були ковідні часи,де теж було несолодко, теперь війна і мені здається,що моя психіка вже все..
Просити про допомогу мені тяжко,краще самій. Просила чоловіка взяти на себе дітей. Так,старшу він взяв,а малий ні при яких обставинах не хоче з татом..Дитині півтора року.
Пила і п\'ю заспокійливі,зі сном проблем не маю. Не допомагає,можливо потрібні антидепресанти..але тут до лікаря попасти складно і коштує не мало,якщо це психотерапевт+ треба шукати укр/рос.мовного.
Не знаю що робити..в загострені моменти мені взагалі хочеться піти з життя.я розумію,що від мене страждають усі,а я і собі не можу дати ради.((