Question

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

07-05-2023 09:16:39Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 341409 для Светлана Владимировна

Так , після війни почала жити у хлопця . ( До війни не зустрічались)
Але мені завжди здається, що він не розуміє наскільки мені боляче і що взагалі це таке . Але він старається повернути мене до нормального життя, не давить, пробує викликати посмішку та вмовляє ходити на вокал бо раніше це було все моє життя. Ніби щоб я відволіклась і не думала .

07-05-2023 10:00:25Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 341415 для Светлана Владимировна

Тільки готовка , уборка та улюблена кішечка яку я змогла врятувати. Частіше за все я готую та прибираю бо треба,якщо знаю, що хлопець не приїде (служить) то просто день проходить повз мене. Сплю , плачу , заїдаю стрес . Якщо хлопець вдома трішки починаю жити . Пробувала працювати щоб себе відволікти ,але чомусь весь час мені так складно і хочеться там вити від болю ,тож поки звільнилась

07-05-2023 17:16:23Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 341423 для Оксана Юрьевна

Доброго дня, з березня того року, але тоді я зовсім була в стані 0 , та жила за кордоном. Коли повернулась до України перші 2 місяці почувала себе на 7 , а потім почали лізти в голову думки типу я одна , я б не терпіла всі ситуації з хлопцем якщо було б куди піти (була криза року) , в мене нічого не залишилось, у нього є рідні , дім і т.д. а я одна і від старого життя тільки кішка. І так по троху і з'явились думки про те що все настільки змінилось , що ніби я живу не своїм життям. Зараз мій стан 4 із 10

07-05-2023 17:19:25Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 341424 для Светлана Владимировна

Так є

07-05-2023 22:52:29Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 341496 для Светлана Владимировна

Дякую ❤️

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Похожие онлайн консультации

18-02-2020 Як розпочати нове життя?

Євгеній Мишенко · Answer 1 · 2023-05-07 01:48:36

бажання не прокидатися свідчить про бажання втекти від реальності.
реальність сурова, жорстока та неприємна, особливо під час війни. Проте, для того, щоб жити далі потрібно пристосуватися до того, що є (цього змінити неможливо), це знизить рівень стресу, частоту панічних атак та хоч трохи дасть радіти. З мирною втратою близьких людина змиряється близько 6 тижнів, проте втрата дому (як більшого, ніж просто житло) та продовження війни, можуть збільшити час примирення.

Якщо ви зациклитесь на тому, що: "ви жертва", "у вас забрали/відняли дім, близьких спокій", "якби не війна, все було б добре"... і т.д., на всьму що дає негативне підкріплення (ненависть, злість, лють, на всьому, що зараз пропагандують), - ви не зможите це пережити.

Е. Берн виділяє 2 види спогадів: "помниш" - звернення до фактів та "вспомни (як нам було)" - це звернення до емоцій та переживань.
користуючись "вспомни" людина постійно повертається до того стану, який не хоче повторно переживати.

це все, що можу сказати по переписці, бо маю чимало уточнюючих питань

Answer 2 · 2023-05-07 05:12:06

Добрый день, Анастасія!

Вы сейчас проживаете потерю, причем двойную - так как это

цитата:

втрата будинку та рідних

Этот процесс происходит по определенным стадиям (отрицание, гнев, компромисс, депрессия, принятие) и в норме занимает 1 год.

цитата:

плачу, маю панічні атаки, бо не можу знайти себе, відчуття таке ніби живу чужим життям. Не можу працювати, багато їм із за стресів, все що було раніше важливим не приносить ніякої радості. Хочеться спати, та не прокидатись

Ваше состояние можно было бы отнести к этапу депрессии, если бы не панические атаки.

И именно это должно вас настораживать.
Поэтому вам необходимо обратиться к врачу.
Вы можете сходить к неврологу в поликликлинику по месту жительства и поддержать себя с помощью медикаметов.

Потому что в таком состоянии, как сейчас, никакие "лозунги" по изменению своего отношения к происходящему, к сожалению, не сработают.

И с точки зрения психологии сейчас вам еще надо оплакивать потерю, потому что вы не сделали этого раньше (или сделали в недостаточном объеме) и иметь возможность общаться с теми, кто может вас поддержать.
У вас есть такие люди?
Кто и чем вам может помочь?

Answer 3 · 2023-05-07 09:28:17

цитата:

Але мені завжди здається, що він не розуміє наскільки мені боляче і що взагалі це таке.

Безусловно, люди не могут понять боль другого человека. Особенно если не переживали этого сами.
К тому же для такого понимания должно быть развито чувство эмпатии.
Но ваш молодой человек все же старается поддержать вас так, как умеет.

цитата:

бо раніше це було все моє життя

А что еще есть сейчас в вашей жизни?
Или у вас совсем нет сил чем-то заниматься?

Answer 4 · 2023-05-07 10:04:12

цитата:

Після втрати будинку та рідних не можу відійти , плачу маю панічні атаки , бо не можу знайти себе, відчуття таке ніби живу чужим життям

Анастасіє, прийміть мої слова співчуття і підтримки! Велике горе сталося. Спричинений втратою найдорожчих людей біль спалює життєву енергію. Можливо, вам іноді здається, що ви того не зможете витримати. Однак людина сильна, коли не зводить життя до однієї, нехай і такої сумної точки. Коли попри душевний біль продовжує процес горювання і водночас знаходить нові сенси буття для себе(!) І ви також їх знаходите

цитата:

почала жити у хлопця

Якщо маєте краплину бажання, висловлюйте йому вдячність за

цитата:

старається повернути мене до нормального життя, не давить, пробує викликати посмішку та вмовляє ходити на вокал бо раніше це було все моє життя.

Також варто звернутись по допомогу до лікаря-невролога. А крім того, робити прості речі, що допоможуть відновити енергію - прогулянки на свіжому повітрі, фізична активність на посильному рівні, догляд за рослинами, хатні справи, що дають відчуття включення в життя і таке інше.

Якщо відчуєте необхідність, то згодом можна буде звернутись в індивідуальному порядку до психолога.

Оксана Юрьевна Селезнева психолог Дніпро · Answer 5 · 2023-05-07 10:06:21

Доброго дня, Анастасія.
Як довго Ви знаходитесь в такому стані? Наскільки б Ви оцінили свій стан зараз від 0 до 10( де 0-дуже погано, 10-дуже гарно)
Останнім часом Вам стає краще чи навпаки, все погіршується?
Як Ви вважаєте, Ви потребуєте допомоги вахівця( психіатр, психолог), або впораєтесь самі?

Answer 6 · 2023-05-07 10:10:27

цитата:

просто день проходить повз мене. Сплю , плачу , заїдаю стрес

цитата:

мені так складно і хочеться там вити від болю ,тож поки звільнилась

Значит надо обратиться к врачу.
Сейчас вам необходимо поддержать себя с помощью медикаментов.
У вас есть возможность обратиться в поликлинику?

К сожалению, в таком состоянии, как вы описываете, у вас не будет даже сил на индивидуальную работу с психологом.

Тетяна Артеменко психолог Черкаси · Answer 7 · 2023-05-07 17:53:12

Настя, тепер все буде- по-іншому. Ваш стан зрозумілий, я Вам співчуваю.

Оксана Юрьевна Селезнева психолог Дніпро · Answer 8 · 2023-05-07 18:11:47

Якщо я правильно зрозуміла, впоратись самостійно у Вас не дуже виходить. Хоча вже минув рік після втрати, адаптуватися до нових реалій вам важко, бо це дійсно важко: втратити дім та рідних, навчитись жити по-новому.Тому, на мій погляд, Вам краще звернутися до фахівця на індивідуальну консультацію.

Answer 9 · 2023-05-07 19:33:50

цитата:

Так є

Вы можете сходить к семейному врачу.
Специалист или сам назначит вам лечение, или даст направление к неврологу.

Андрей Ластовляк психолог · Answer 10 · 2023-05-08 15:10:49

С учётом описания вашей ситуации, подобные ощущение более чем оправданы, их необходимо правильно пережить, если вы в целом встаёте по утрам, значит явное желание этого есть, вам стоит поискать помощь

Як почати нове життя?