Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 2 часа тому: «Доброго вечора! Приваблива зовнішність не є гарантією справжнього кохання. Так, з красивими жінками знайомляться, в них частіше закохуються. Але як далі розвиваються стосунки, з»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 4 часа тому: «Вітаю! А скільки разів за життя трапляється справжне кохання? Десять, п'ять, три, два чи один? Не дівоча закоханність, а справжне кохання. Так, саме справжнє кохання, яке приноси»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 5 часов тому: «Доброго вечора Руслане. Давайте спробуємо трохи поміркувати над тим, що з Вами може відбуватися зараз. Мою увагу одразу привернули Ваші слова "Я часто відчуваю знесилення, відчай»
Вопрос от: nikd16 Возраст: 24

Як перестати себе звинувачувати?

Я звинувачую себе у втраті дитини. Антенатальна втрата на 26 тижні вагітності. Минуло вже близько 3 років.
Вагітність була не запланованою, я пізно стала на облік. Пройшла обстеження, які назначили і два узд. На першому узд виявилось, що в мене термін 17 тижнів і матка в тонусі. Лікарка була дуже стара, як потім виявилось їй було 90. Оглянула і сказала не сношаться. Ми бачились тоді востаннє, її через день провели на пенсію. Коли робили друге узд сказали, що маленький плід та матка в тонусі. Нової лікарки тоді ще не було, акушерка сказала, що все нормально. Пізніше почались болі, я звернулась в поліклініку. Мене перенаправили в лікарню у відділ патологій вагітності. Там у мене запитали чи плід рухається. Поьім повели на пристрій де чути серцебиття. Його не було. Те що я розцінювала як рухи дитини виявилось, плаванням мертвої дитини - так мені сказала лікарка. Вона вже почала в мені розкладатись. Мене залишили в лікарні, щоб я розродилась. Це було в часи ковіду і мої родичі дуже поривались мене відвідати (на щастя їх не пускали у відділення) та втішити словами все буде добре. В мене алергія тепер на ці слова. Я спілкувалась з психотерепавтом в лікарні і він сказав, що не з кожної квітки достигає вишня і так буває, що діти помирають і там було щось про те, що я ще молода і т.д. Коли я повернклась з лікарні мої родичі вирішили не залишати мене саму. Мама з братом на кілька тижнів переїхали до нас з чоловіком. Я не могла працювати і плакати чи робити те що потребувала. Почувала себе як у в\'язниці. Пізніше я змінила роботу, переконала себе, що зі мною все гаразд. Приблизно через пів року мені зателефонувала акушерка з лікарні і запитала де моя картка і чи я зробила аборт.. Коли я сказала, що нічим не можу допомогти вона почала давити на жалість, що вона ж доьре ставилась до мене. Я кинула слухавку і заблокувала її. Пізніше пішла в ту ж поліклініку до гастроентеролога, а там поряд стають вагітні на облік. Я розридалась, мене накрило. Потім ставалось, ще декілька ситуацій де мене проривало. Почуваюсь винною, що не помітила що щось не так, і не вчасно стала на облік, що не планувала вагітність, що нервувалась на роботі, що коли помітила, що маленький животик не забила на сполох, що не зрозуміла, що щось не так. Мені досі страшно пройти те бісове обстеження і я боюсь повторення.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Лучший ответ
Доброго вечора!
Співчуваю вашій втраті. Почуття провини може бути нормальним етапом у проживанні горя. Проте у вас цей стан вже триває 3 роки, що може бути симтомом ускладненого горя. З посту в мене склалося враження ( я можу бути не правою), що у вас не було часу, можливості, внутрішнього дозволу оплакати свою втрату. Спочатку в присутності родичів у вас не було простору для проживання емоцій, потім ви включились в нову роботу. Наскільки ви собі зараз дозволяєте почуття печалі? Чи вона має місце тільки коли вас "прориває"?
Хочеться сказати, що ми завжди робимо найкраще з того, що дійсно могли зробити в тій ситуації. Просто коли ми вже згадуємо цю ситуацію наш мозок доповнює інформацією, досвідом які ми вже отримали після.
Сил вам!
...
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

Патологічне відчуття провини. Так це називається.
З цим тільки на психотерапію до психолога.
Якщо правильно оберете спеціаліста, який буде не заспокоювати марними обіцянками, то він допоможе Вам себе вибачити і відпустити біль - бо він вже не потрібний, він виконав свою мету - яку? - теж зрозумієте на терапії.
...
Дополнение от автора вопроса ·
В мене дійсно не було можливості то все прожити одразу. Почалось все з проривів. Зараз я намагаюсь розібратись з цим всім. Я правильно зрозуміла, ви можете допомогти проппацювати цю втрату. Ваш контакт тут дійсний? Я б поспілкувалась з вами, якщо є така можливість.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 357912 для Тетяна Володимирівна

В mене дійcнo не булo moжливocті тo вcе npoжити oдpaзу. Пoчaлocь вcе з npopивів. Зapaз я нamaгaюcь poзібpaтиcь з циm вcіm. Я npaвильнo зpoзуmілa, ви moжете дonomoгти nponnaцювaти цю втpaту. Вaш koнтakт тут дійcний? Я б nocnілkувaлacь з вamи, яkщo є тaka moжливіcть
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?