Хвилювання і сльози через кожне зауваження на роботі

Добрий вечір, VikVik!
Співчуваю Вам, ситуація яку Ви описали виглядає жахливо.
Тут може бути багато причин, і надзвичайна токсичність колективу в який ви потрапили, і ваша висока чутливість і вразливість. Також причиною може бути ваша позиція жертви, яка приваблює людей схильних до агресії . Але все це лише гіпотези які треба перевіряти.
Така ситуація з вами вперше? В інших трудових колективах такого не було?

Добрий вечір
Дійсно неприємно, але чому ви продовжуєте працювати там? Дійсно, над чутливістю і впевненістю можна працювати, але "боротись" з 4-ма більш старшими токсичними жінками було б складно навіть найстресосійкішій людині.
Варто подумати над такими питаннями: як давно ви такі чутливі, що можна зробити, щоб відчувати себе впевненою, для чого я залишаюсь на цій роботі, чм є в мене інші варіанти того, як вийти з цієї ситуації так, щоб обрати себе.
Щоб розібратись з причинами невпевненості, хвилюванням та можливою тривожністю - запрошую до себе на консультацію

Вікторія, доброго ранку. Зазвичай гостро реагує на критику та зауваження людина, яка страждала в дитинстві із-за схожих ситуацій з батьками.

Будь-кому було б складно витримувати 4-х старших жінок, для яких норма постійно Вас виправляти та шукати недоліки у всьому, що Ви робите. І питання в тому, чому в 30 років Ви все ще в позиції "малої"? Ці жінки самостверджуються за Ваш рахунок. Але ж Ви дозволяєте їм це робити, продовжуєте з ними працювати, хоч і страждаєте із-за того, як вони до Вас ставляться.

Вам варто звернутись до психолога, щоб з'ясувати, що все-таки відбувається у Вашому житті, чому Ви працюєте з 4 критикуючими начальницями та як навчитись захищати свої кордони.

Доброе утро!

Ваши коллеги на работе - просто издеваются над вами морально...
Самоутверждаются так... доминируют ...
Это не здоровая атмосфера! Так не должно быть! Вас там не уважают!

Так что, тут вопрос намного глубже... чем просто ваша реакция на раздражителей и агрессоров.
Зачем вы там продолжаете оставаться - для вас в токсичной атмосфере?
Почему не поменяете место работы?
Видь коллектив и взаимопонимание - это очень важно. Даже первостепенно!
Иначе нормальной работы не будет! И силы все у вас заберут, и нервы расшатают.

Вам надо работать над самооценкой! Учится выстраивать барьеры и границы с другими людьми.
Учится себя защищать словами и действиями. Учится вовремя дистанцироваться, и обрывать не нужные для вас контакты. Не застревать в них и отпускать.
Все это на психотерапии с психологом - научится можно.

А на данный момент, пока вы там работаете - то можете отвечать на их придирки примерно так -
" Я сама знаю как и что мне делать. Спасибо, но вашего совета я не просила. Займитесь лучше своими делами. А у меня своя работа, и не отвлекайте меня" И все дальше просто игнорьте.

Если снова будут чтото говорить и критиковать - попробуйте с юмором сарказмом, или иронией ответить.
Юмор к таким людям лучшая защита! Это их дезоориентирует - они ж привыкли что вы в негативе... плачете.
А вы вместо плача - улыбку и шутки. И все, они уже не смогут так сильно на вас давить.
И им уже не интересно будет - так как они питаются негативом - а вы им юмор и позитив.
Ну и искать попутно новое место работы - потому что врядли, отношение к вам, коллег уже поменяется.

Доброго ранку. Вікторія!

ХВИЛЮВАННЯ І СЛЬОЗИ ЧЕРЕЗ КОЖНЕ ЗАУВАЖЕННЯ НА РОБОТІ

Тобто Ви не можете реагувати по-іншому на зауваження. Я правий?
Якщо, дійсно, так, то Вам не вистачає стійкості, упевненості в собі і у своїй правоті. Ймовірно, Ваші психологічні кордони дуже діряві, що є проявом особистісної вразливості, надмірної чутливості.

Пропоную озирнутись на своє життя, аби відкрити корені сьогоднішньої проблеми. В якому віці почали реагувати хвилюванням і сльозами на зауваження рідних та близьких? В яких випадках провалювались у відчай, не отримуючи розуміння і підтримку в той час, як її сильно потребували?

Наступне питання може здатись вельми жорстким, але його не варто уникати. Скажіть відверто - Ви НІКОЛИ не помиляєтесь? Все робите бездоганно?

Також спробуйте уявити, в якій формі Вам би було бажано отримати пораду і допомогу в разі, коли припустились помилки?

Щоби рухатись далі, раджу переглянути відео на підняту Вами тему. КРИТИКА. КАК РЕАГИРОВАТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-469

Вікторія, Ваше запитання НЕ на перепику, а на повноцінну психотерапію. Якісь поради в цих випадках не працюють.
Треба розбиратись з дитячою позицією, яку Ви звикли займати, з відносинами з батьками (мамою точно) - бо подібні начальниці часто є проекцією мами і не дарма трапились на шляху. Та й Ви б не терпіли на роботі подібне ставлення до себе, якщо б не звикли до нього раніше.
І ще, цікавий момент: вибрали собі роботу, з якою Вам складно справлятись, в якій мимоволі робите багато помилок - й тим самим накликаєте на себе удар, як спеціально, щоб підставитись. З цим теж бажано розбиратись на терапії.