Турбують стосунки

І ще турбує, не подумайте погано, але це смішно звучить, що от за алкоголь,

Вот как-то стало грустно и страшно за вас, что вы пишите про алкоголь и при этом слово "смешно" мелькает.
Если есть проблемы с алкоголем, то это совсем не смешно совсем.
И стыдиться вам нечего по этому поводу.

Как часто МЧ пьет? В каких количествах? До какого состояния?

Из того, что я поняла - у МЧ нет сепарации от матери, жить отдельно он не хочет, отношения на расстоянии уже год (он служит). Плюс возможные проблемы с алкоголем.

Война, конечно, внесла много проблем, тревоги, страхов в жизни каждого украинца. Это факт.
Но тема сепарации и алкоголя к этому не имеет никакого отношения.

Какой опыт отношений у вас был ранее?
Какие отношения с родителями?
Какие отношения между ними?
Что вас сейчас больше всего волнует?
И какую помощь вы хотели бы получить на сайте?

Доброго дня!

Чи це кінець?

Чи почекати трохи приїзду, а може війна так впливає.

Наскільки я Вас зрозумів, Ви зараз перебуваєте на роздоріжжі. Правильно?
Отже постало питання, куди рухатись далі, який шлях обрати?

Пропоную разом поглянути на Ваші перестороги.

Я не прошу весь час на себе, але ж всеодно і розумію, що сепарації не має і не буде.

Звідки у Вас оця впененість, що зрушень не буде? На чому вона будується?
Якщо на 100 % так вважаєте, то роздоріжжя не мало б бути, адже його несепарованість є для Вас нездоланною перешкодою для сімейного щастя. Чи я помиляюсь?

І ще турбує, не подумайте погано, але це смішно звучить, що от за алкоголь, тобто він не агресивний, до інших уваги не звертає, вживає не часто, але ж буває і мені це не подобається зовсім, хоч сама я собі дозволяю на свята. А як він це робить, то мене дратує.

Тобто Ви піддаєте осуду поведінку чоловіка в той час, як самі собі це дозволяєте без усяких нарікань. Вас саму не дивує таке ставлення? Звідки воно прийшло? Можливо, впливає негативний досвід пияцтва когось з рідних та близьких?

Я для себе рішила, що дочекатися наступного приїзду і зробити висновки про стосунки.

І цей аспект потребує уваги. От цікаво, чи Ви сама усвідомлюєте, на підставі чого будете робити висновок? Що готові зробити, аби визначитись із подальшею долею ваших стосунків?

Відредаговано автором 19-06-2024 15:24:52

Ваші сумніви, тривога та роздратування цілком зрозумілі, особливо з огляду на поточну ситуацію - війна, ви живете на відстані і ваші потреби в стосунках не задовольняються - ви їх озвучуєте так:
- Вам важливо проводити час вдвох, без присутності третіх осіб
- Вам важливо жити окремо від матері, що є важливим кроком для створення власного простору та будови відносин на ваших умовах.
- Ваше роздратування, коли він вживає алкоголь, також заслуговує на увагу.
І ці питання залишаються для вас відкритими.
Очікування його наступного приїзду та спостереження за його поведінкою – це розумний підхід, це дасть вам можливість побачити, як він реагує на ваші потреби та бажання. Важливим було обговорити ваші очікування та тривоги відкрито та чесно, щоб зрозуміти, наскільки він готовий йти вам назустріч.
Ваше рішення має ґрунтуватися на ваших цінностях та очікуваннях від стосунків. Якщо він не готовий до компромісів та зміни ситуації, можливо, вам доведеться переглянути перспективи ваших стосунків.

Доброго вечора Anitka!
Колеги багато написали корисного.
А от у мене виникло якось одразу питання: "А чи кохаєте Ви цього хлопця?" А якщо не кохаєте, то чи допоможе почуттям і стосункам, якщо хлопець виконає всі Ваші умови? Чи не знайдеться ще щось, що почне Вас в ньому дратувати, як це відбувається з алкоголем "от за алкоголь, тобто він не агресивний, до інших уваги не звертає, вживає не часто, але ж буває і мені це не подобається зовсім, хоч
сама я собі дозволяю на свята. А як він це робить, то мене дратує..."
Складається відчуття, що, як для закоханої дівчини, якось забагато претензій до коханого.
У Вас були до цього хлопця інші стосунки з чоловіками? Як вони завершувалися?
В переписці можна лише робити припущення, і ось ще одне від мене: можливо Ви занадто вимогливі, контролюючі? Адже, ідеальних людей не існує. Просто є люди, недоліки яких ми готові прийняти і з ними жити. І от з такими людьми якраз і варто створювати стосунки. Щоб в стосунках розвиватися в завдяки один одному, ставати більш досконалими...
Ви пишете "Я не прошу весь час на себе, але ж всеодно і розумію, що сепарації не має і не буде..." Як на мене, саме такі висновки - найсумніше. Адже, Ви не залишаєте жодного шансу йому на особистісні зміни... І як на мене, дуже шкода, адже, хлопець "Завжди по можливості виходить на зв'язок, допомагає матеріально, цікавиться мною як справи, підтримує...'. А це говорить про нього, як про відповідального та достатньо чуттєвого чоловіка, тим паче, зважаючи, що йде війна і він перебуває не на курорті...
І у мене виникає друге питання. Якщо на Вашу думку, у хлопця ще не відбулася сепарація з мамою (а сучасні чоловіки зараз сепаруються від батьків дуже повільно з певних об'єктивних причин) і Ви зустріли саме такого хлопця, то чи ці стосунки - випадковість? Адже, ми завжди "дзеркалимо" один одного в стосунках.Чи не тому Вас так дратує його мама, що є несвідома потреба перебрати контроль над чоловіком з мами на себе?
Як на мене, я б не поспішала робити категоричні висновки. Бо будувати стосунки довго і складно, а от зруйнувати їх можна миттєво.
Чи не краще розібратися а собі? Своїх емоціях, почуттях та реакціях з психологом? Нерідко, стосунками керуємо не ми самі, а ті установки та поведінкові моделі, які ми "принесли" в доросле життя зі свого дитинства

Відредаговано автором 19-06-2024 19:37:30

Дякую Вам за щирість.
Насправді, так і буває, що за одним, зовнішнім питанням, приховується інше, набагато глибше.
От Ви пишете "що сама стала абюзером можливо". Коли у людини є тенденція до співзалежних стосунків, вона періодично може "грати роль" як жертви, так і аб'юзера. Це взаємозамінні ролі, це качелі, з яких неможливо зіскочити до тих пір, поки ми не станемо самодостатніми ( не плутати з самостійними, це різні речі). І як на мене, Вас кидає з однієї крайності в іншу, але ні те, ні інше - щастя не приносить.
Та й кинулися в очі слова про те, що так і не змогли пробачити маму хлопця. А це, найперше, шкодить саме Вам. Тоді,як простити, не означає бути принижено покірною. А означає, вміти спокійно та правильно себе поводити в складних ситуаціях.
Після останнього доповнення, стає зрозумілим, що внутрішньо у Вас зберігається тенденція до співзалежних, аб'юзивних стосунків. І те, що Ви пішли від першого чоловіка, не означає, що "заскочили" внутрішньо з тих самих співзалежних "качель". Тому Вам так важко розібратися в собі, своїх почуттях і приймати правильні рішення.
Я б Вам щиро порадила почати індивідуально працювати з психологом над виходом із системи "співзалежностей". У іншому випадку, і всі інші стосунки, на превеликий жаль, тільки суто зовнішньо будуть різнитися, а по суті, залишатися такими ж як і перший шлюб. Тільки, можливо, в якійсь іншій формі. Бо проблема знаходиться всередині Вас. Змінитеся Ви, станете самодостатньою, і тоді, або хлопець також почне змінюватися разом з Вами, або життя Вам саме дасть когось набагато кращого.
І ще. Ви пишете "обіцяє сам і не виконує і вимоги до мене ставить як до дружини, хоч я не є нею поки що."
А Як Ви реагуєте, коли він обіцяє і не виконує? Адже, дуже багато залежить від правильної реакції жінки. А так виходить, що він вже сів Вам на голову, хоча Ви поки ще і не його дружина. Тобто,як на мене, є ще і про теми з правильною поведінкою. Бо чоловіків потрібно вміти виховувати. І, знову ж таки, виховувати одразу та спокійно чоловіка може лише самодостатня жінка. Залежна ж жінка буде довго терпіти, а потім вибухне агресією і все сама і
зруйнує.

Відредаговано автором 19-06-2024 21:01:50

Вы ори Ванин такой опыт и детский и отношений с мужем бывшим, что это требует психотерапии. Просто советами или вопросами тут не решить проблему.
Иначе, к сожалению, вы наступите снова на те же грабли. Много ведь происходит неосознанно и важно это заметить, осознать, научиться по другому строить отношения, психологически повзрослеть.
Поэтому лучшим вариантом будет достаточно длительная работа с психотерапевтом (не психологом)