Иду на дно

Здравствуйте, Сергей

Вам в первую очередь нужно обратиться на консультацию к психиатру, чтобы определить, нет ли у вас клинической депрессии. Если есть, то понадобится медикаментозное лечение в том числе. Медикаменты, если их назначит доктор, просто помогут немного облегчить симптомы. После этого обязательно работать с психотерапевтом, чтобы понять причины, почему вы в таком состоянии оказались и проработать их.

Здравствуйте. Очень мало данных, чтобы дать вам хоть какую то рекомендацию. Как давно у вас появилось это чувство, что вы идёте на дно?

Доброго дня, Сергій.
Скажіть, будь ласка, як довго у Вас вже цей стан? Що сталося у Вашому житті за цей період (якісь стресові події, кардинальні зміни і т. д.)? Які саме у Вас плани та амбіції? Як у Вас справи у соціальній сфері (колеги, друзі, батьки, партнер тощо), професійній сфері?

Ответ отредактирован автором 08-07-2020 17:48:01

Добрый день!
Как давно Вы в таком состоянии? Было ли что-то накануне, что могло способствовать этому?

Добрый вечер! Что с Вами случилось перед тем, как Вы начали так себя чувствовать?

Можно поработать с психологом очно или онлайн. Возможно у вас начинается возрастной кризис. 28 лет самое время.

.В какой-то момент,просто,эмоции стали превалировать на разумом,и все...Снова вылезли комплексы,страхи...

А як саме емоції почали "переважати над розумом"? В чому це проявляється? Які саме страхи і які комплекси?

но я не могу привести себя в чувство уже который месяц!!!Куда нужно идти,и,может есть какие-то упражнения для этого...

А скільки конкретно місяців це триває? У Вашому випадку найкраще - це індивідуально звернутися до психолога-психотерапевта. Якщо говорити про техніки - це як прикладання подорожника на відкритий перелом: не лише неефективно, але і може зашкодити, адже існує безліч ймовірних факторів Вашого стану, про які вже зазначили колеги вище: біохімічні зміни, рання травматизація, вікова криза і т. д

Ответ отредактирован автором 08-07-2020 19:12:29

Возможно, что Вы чувствуете сейчас профессиональный спад? У Вас пропало вдохновение?

То есть хозяином в Вашей жизни эмоции. Вы плывете, но не знаете куда. Хотите в Париж, но эмоциональный ветер заносит Вас в Хацапетовку. Если не держать крепко штурвал жизни, то будет качать и носить из стороны в сторону. Кто все же хозяин Вашей жизни? Кто будет ею управлять?

Сергей, Вы говорите, что пока чувствовали, что Вас любили, у Вас были силы что-то сделать, но, когда Вы остались без партнера, мир рухнул. Я правильно поняла Вас? Без любви и поддержки Вам сложно творить? Какие у Вас отношения с родителями?

Да, Вы чувствуете, чтобы Вы не начали, внутри Вас будет звучать голос родителей, не занимайся ерундой. Очень важно получать поддержку от близких людей. Есть ли у Вас друзья? Кто может Вас поддержать?

Вам нужно идти в ту среду, которая Вас будет поддерживать или искать таких людей рядом с собой. У Вас запрос больше на терапию

Началось все с мысли о том, что я давно один, без партнера, так сказать...хотя до этого меня все устраивало,и было легко...Все проблемы и ситуации решались быстро,и я,почему-то знал куда идти, что говорить и что делать...После того, как мне захотелось *быть любимым*,скажем так,полезли мысли о возрасте, проф.непригодности,зажатости и пр....Я долгое время был одним, и мне нравилось, да и сейчас нравится одиночество...а вот с родителями...

Скажіть, будь ласка, а хто був ініціатором попереднього розлучення і якою була причина? Насправді, "бути любимим" - це природня, базова потреба кожної людини. Помітно, що Ви, з одного боку, потребуєте цього, а з іншого - переконуєте себе, що Вам добре бути самітником. Можливо в цьому Ваш внутрішній конфлікт? Але я запитаю у Вас наступне: "А чи любите Ви себе"?

Появились мысли "Кому ты нужен","Ты не сможешь","Кому это нужно"...Т.е. начал сам себя съедать.

Помітно, що у Вас сильний Внутрішній Критик, якого Ви перейняли від батьків. Саме терапія Вам допоможе "приглушити його голос".

Сейчас же этот "диалог" с собой прервался, и я не понимаю почему я стал всего и всех бояться, и зажиматься настолько.что позвонить родным-страшно почему-то...

Ок, давайте уявимо наступну ситуацію: Ви телефонуєте рідним. Що найгірше може трапитися?

Раньше я мог это в себе унять, и понять что я просто чем-то расстроен,и что это просто защитная реакция, или что-то подобное.И все становилось в прежнем ритме...Я пытаюсь как-то настроить ход мыслей чтобы выйти из этого дня Сурка, но в голове просто каша из бесполезной информации, и мои самобичевания продолжаются...

Ваша проблема лежить не на рівні раціо, а на рівні почуттів. Водночас помітно, що саме раціоналізація є тим захисним механізмом, який Ви використовуєте, щоб абстрагуватися від своєї афективної сфери і у цьому проблема. Можливо Ви настільки подавили свої почуття і не переживаєте їх, що зараз це виливається в депресію (а у Вас всі її ознаки).

Конкретно не скажу,но стало плохо с февраля...С того момента меня как подменили...

Можливо це також пов'язано із пандемією і ситуацією втрати базової психологічної безпеки (стабільності)?

Свожу общение к минимуму,и постоянно закрываюсь в себе...Но людей ,которые действительно бы на одной волне со мной были-к сожалению нет в окружении

Помітно, що у Вас є люди, які здатні Вас підтримати, однак Ви не користуєтеся цим ресурсом і самі закриваєтеся. Що Вас лякає чи дратує у спілкуванні? Якою має бути людина, щоб бути "на одній хвилі із Вами"?

Ответ отредактирован автором 08-07-2020 22:06:23

Я бы Вам рекомендовала обратиться индивидуально, чтобы больше разобраться в себе и понять, что Вы подавляете в себе или что не дает Вам возможности двигаться вперед

Т.е. есть несколько незначительных моментов, над которыми я работаю,а в остальном,я считаю да...Хотя может есть конкретные вопросы, на которые я еще не отвечал себе...

А над якими саме незначними моментами Ви працюєте? В які моменти життя Ви відчуваєте себе "не Ок"? Коли на "висоті"?

А в чем состоит эта самая терапия, и сколько нужно для этого финансов?Я почитал Ваши ответы, и понимаю что, возможно,у меня не так все и плохо,но что конкретно делать нужно-сам я не смогу понять.

Уявіть, що у Вас неправильна ходьба. Ви жили з нею дуже довго, а тепер, щоб її виправити, Вам потрібно вчитися заново, як в дитинстві: спочатку повзаєте, потім кілька кроків із опорою, а потім ходите самостійно. Ви маєте практикуватися плостійно впродовж років, щоб це перетворилося у автоматизм. Терапія - це глибинна зміна Вашої особистості, а саме того компоненту, який спричиняє Вам страждання. Якщо говорити про часові рамки, то вони індивідуальні, однак, за середнім показником серед терапевтів вважається, що 1 рік життя - це один місяць терапії. Спочатку, на сессіях, необхідно детальніше дослідити Вашу проблему (можливо проблема не лише психологічна, але і біологічна), проаналізувати її, десь пів року - рік йде на встановлення терапевтичного контакту. Основний інструмент психотерапевта - це терапевтичні відносини (це начебто "мінімодель" Ваших ранніх дитячо-батьківських стосунків та соц. оточення), через які Ви пропрацьовуєте Ваші внутрішні конфлікти. Якщо говорити про Внутрішнього Критика, то його голос можна "приглушити" якщо Ви інтегруєте позитивну батьківську фігуру психотерапевта у свою особистість, а потім, відповідно, це сформує Вашого Внутрішнього Турботливого Батька (нейтралізація негативних батьківських установок, заборон тощо). Зазвичай клієнт зустрічається із психотерапевтом раз на тиждень. Якщо говорити про фінанси, то тут все залежить від досвіду, кількості напрямків, міста, супервізора спеціаліста, тому ціни варіюються. Якщо Вас це справді цікавить, то зайдіть на вкладку "Психологи" і там в базі подивіться розцінки в анкетах.

Больше всего я боюсь услышать шквал неодобрения и "токсичных" фраз, вместо поддержки и понимания, поэтому стараюсь делать длительность звонков короче...Особенно если у меня дела идут не очень хорошо...Не хочу слышать еще более угнетающие слова...Это действительно уже в фобию какую-то переросло...

Таке відчуття, що Ви емоційно не сепарувалися від батьків, а Ваша Внутрішня Дитина на стільки боїться критики, що вирішила просто закритися від соціуму тому, що в саме моменти критики вона відчуває, що вона "Не ОК".

Но это все было в меру, не захлестывало с головой...а потом вот...появились необузданные эмоции и чувства, которых я часто не понимал в себе."Что происходит, почему я так отреагировал" задавал сам себе я вопрос...

А які саме емоції? Страх, гнів тощо? Мені здається, що у Вас наклалося безліч факторів: пандемія, проблеми на роботі, вікова криза, дитячо-батьківські стосунки, партнерські стосунки тощо.

До сих пор не думал об этом с какой-то обидой или подобным, наоборот всегда вспоминаю только тепло, которое было)

Насправді, розлучення - це завжди втрата і ми переживаємо ряд стадій: шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Це цілком нормально, що Ви можете переживати гнів, однак помітно, що Ви блокували це. Можливо насправді Ви і досі емоційно не відпустили цю ситуацію, адже не пережили повністю гнів і це додатково вплинуло на Ваш стан.

Я люблю открытых людей, которые хотят рисковать,которые готовы работать за идею, которые звонят тебе в три часа ночи, потому что у них появилась идея...Однажды я работал с такими людьми, и я точно знаю что это не выдумки,они реальны(потому что я уже думал что, может бытья себе что-то придумал).И тогда наши общие цели достигались с молниеносными скоростями, а я был продуктивен часов 15 в сутки, и собран, и вдохновлен...И уверен, в себе и своем будущем...

А як у Вас припинився контакт із ними? Ви розумієте, що, якщо Ви будете працювати 15 годин на добу, то Ви просто перегорите (що власне і сталося)? Насправді, натхнення - це річ одномоментна, її неможливо переживати постійно. Таке відчуття, що Ви відчувєте себе щасливим лише тоді, коли є продуктивним на 200 % і мені здається, що у цьому і проблема. Щастя - це процес, а не момент. Ви маєте цінувати і приймати себе навіть тоді, коли Ви є пасивним, а не лише активним (скоріш за все це установка Ваших батьків).