Доброго дня! Співчуваю! Адже жити не своїм життям дуже важко! І судячи з того, що Ви пишете, Ви втрачаєте не стільки роботу, скільки повністю втрачаєте себе! "Чому так важко їм менезрозуміти .та я їх теж нерозумію чомусь ніхто зних нехотів би працювати за такі гроші а вони мене змушують .Так обідно .Чому я неможу знайти себе .Я всилась на професії якій хотіла мама робила на роботі якій хотів мій чоловік а тепер я сама незнаю хто я і чого насправді хочу я а не вони". Вам вже 22 роки, Ви знаходитеся в чужій країні - що вже свідчить про те, що Ви достаньо сильна та впевнена людина. Отже, питання залишається у сепарації з батьками. Тобто, у психо-емоційному від'єднанні. Поки Ви до них "прив'язані намертво", що не дає можливості рухатися самостійно по житті. Чому вони так вчиняють з Вами? Чому Вас не розуміють? Можливо тому, що люблять так, як їх навчили їхні батьки, а можливо з якоїсь іншої причини...На це, впевнена, є глибинні відповіді, про які можуть навіть не здогадуватися вони самі. Можливо - це
страх залишитися без грошей, що передався від їх батьків, чи недолюбленість їх їхніми батьками і т.д. Інша справа, чому Ви дозволяєте так ствитися до Вас? Чому повністю знищуєете себе та свої бажання? От у цьому я б і радила Вам розбиратися із психологом індивідуально. А як віднайдете себе, то і стосунки з батьками владнаються, і роботу по собі знайдете.
Ответ отредактирован автором 26-05-2021 15:11:30