загубив конкретну ціль у житті, ланцюжок ускладнень

Добрый день!
Сформулируйте свой вопрос пожалуйста и какую Вы хотите получить помощь? Какие у Вас сейчас отношения в семье и с родителями?

Добрий день. На яку допомогу вы очикуєте?
У вас є трамуючий Досвід, з яким треба працювати індивідуально з психотерапевтом.
Схоже ви втрапили у власну кризу. Хочеться вас підтримати, але ваша історія - це запит на індивідуальну роботу з психосотерапевтом.

То есть, когда был Майдан у Вас была цель, Вы боролись, а потом все куда-то пропало. Вы хотите, чтобы Вам помогли найти Вашу цель в жизни?

все почалося з Майдану: мені було майже 40 років, витримав і фізичне, і психологічне навантаження; дізнався що таке вірність та зрада, відчув потребу характеризувати світ та оточуючих як чорне або біле, як свій або чужий, відчув потребу у дружині (у шлюбі з 1994р) та доньці (1996р.н.), тощо. Як відчував себе, спав ночами тоді не звертав уваги

В чем Вы чувствовали тогда предательство и от кого? Вы написали, что поделили мир на черное и белое, так не бывает, мир гораздо разнообразнее

Рекомендую індивідуальну психологічну консультацію для розв'язання питання хоч чим працювати. Тобто діагностичну.

Доброго дня Dobro74! Спершу хочу сказати, що Вам є за що поважати себе та Ваш вибір життєвого шляху. Так чинять по-справжньому цільні натури, для яких любов до рідної землі - не пустий звук! І, впевнена, Вашим дітям є за що поважати свого батька - а це вже аж ніяк не пустопорожньо прожита частина життя. Чому частина? Тому, що абсолютно у кожної людини життя складається з певних етапів, де кожний новий етап - це переосмислений попередній. Як на мене, у Вас сталося певне "застрягання" на попередньому етапі життя через відсутність гармонічно сформованого світогляду. От Ви пишете "відчув потребу характеризувати світ та оточуючих як чорне або біле, як свій або чужий". Так, в умовах війни та боротьби такий поділ не просто допустимий, він життєво необхідний для особистості, що виборює право мати власні цінності та погляди, але тільки на зовнішньому рівні, на рівні реагування на оточуючий світ. Але, коли такий поділ торкається більш глибинних структур людської особистості - це може призвести до початку руйнації самої особистості.... Що, власне, з Вами і почало відбуватися - хвороби якраз і були сигналом задуматися, що щось потрібно змінювати в самому собі... Те, що з Вами відбувається, в реаліях сучасної України не така вже і рідкість. Адже, як говорять, революції роблять ідеалісти... Але все, що ми ідеалізуємо в нашом швидкоплинному житті, має піддаватися руйнації, інакше не буде розвитку... Бо ідеалістичне сприйняття не дає цілісної картини буття. Як на мене, Ваша проблема лежить у сфері світогляду. Тобто, якщо Вам трошки допомогти розібратися у собі та у механізмах функціонування нашого світу - Ви позбавитеся необхідності ковтати пігулки і почнете набагато спокійніше реагувати на те, що відбувається... А також, зможете віднайти себе, вже оновленого, у цьому бурхливому світі...

Ответ отредактирован автором 02-06-2021 14:20:28

Добрий день.

відчув потребу характеризувати світ та оточуючих як чорне або біле, як свій або чужий

Як думаєте, що Вам дає така дихотомія? Можливо відчуття визначеності, контролю, яке тоді похитнулося?

відчув потребу у дружині (у шлюбі з 1994р) та доньці (1996р.н.), тощо.

А до цього Ви її не відчували?

На війну я не потрапив, хоча дуже хотів...

Цікаво було б більше послухати про Ваше бажання. Що це для Вас? Що для Вас волонтерство?

Розпочався етап відновлення та подолання наслідків хвороби.
От саме в цей час втратив орієнтири: по старому жити і працювати не можна, нові маяки ніяк не знайду, відчуваю що починається якась апатія...

У Вашому випадку було б добре спочатку відвідати психіатра, щоб він продіагностував Ваш стан. Можливо у Вас депресія, адже зібралося дуже багато стресогенних факторів. Також відчувається конфлікт на екзистенційному рівні, наче у Вас "рухнула" попередня система цінностей, сценарій життя і зараз у Вас відбулося перерішення, але Вам важко зрозуміти себе і Ваш сценарій з відкритим кінцем.

Раніше полюбляв фільми бойовики, детективи, тощо. Зараз розумію, що у плейлисті значно переважають мелодрами, які раніше взагалі не дивився.

Що це означає для Вас?

З 2014 року до тепер під час виконання гімну України не можу стримати сльози; плине кача і аналогічні твори викликають посилене серцебиття; спочатку вважав що став більш чутливим, але зараз маю підозру що це щось інше.

Як думаєте, що саме? Сльози зазвичай сигналізують про втрату чогось.

У родині- оточуючі заздрять, знаю точно

Чому саме вони заздрять?

я завжди був генератором ідей та "возмутителем спокойствия" + стабільним достойним джерелом доходів. Зараз це все похитнулося.

Ви відчуваєте, що Ви зараз цінний для своєї родини? Що Ви цінний як людина?

Більш детально чомусь не хочу описувати. І взагалі, така щирість для мене вперше.

Це потребує великої сміливості - звернутися сюди на форум. Ви великий молодець. Ви вже зробили перший крок. Коли будете готові, я б Вам рекомендувала звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта, де Ви в безпечному середовищі, крок за кроком, зможете розповісти свою історію і отримати підтримку.

Какую Вы хотите получить помощь от психологов? Как Вы ее видите для себя? Возможно, что Вам лучше обратиться за терапией в индивидуальном формате, ведь у Вас запрос на терапию.

Ваші вчинки та моральні принципи викликають повагу. Ви пройшли досить складний Шлях за цей час, Шлях, який викарбовував ваші погляди та закаляв ваші переконання.
При цьому події, сам темп життя, гостра необхідність приймати рішення в умовах стресу та невизначеності, неочікувані вчинки людей (неможливість передбачити, на кого можна спиратися, а на кого ні), та багато інших важких емоційно речей – все це не тільки забрало багато фізичної енергії, а й виснажило емоційно.
На мою думку, саме те, що за цей непростий період життя у Вас не було часу , а можливо , і не вистачало можливостей (навичок, знань) заглиблюватись в свої почуття, і могло призвести до такого нервового стану (наче оголений нерв), хвороби, і певної емоційної розгубленості.
Психологічна травма – це не стільки важкі події, які трапляються з людиною, скільки «замикання» важких емоцій всередині себе. Тобто коли людина насправді НЕ ПРОЖИВАЄ ті складні емоції, а ніби проходить повз них, «тікає» в справи, в інше.
Тоді всі переживання «поселяються» всередині, непрожиті (неопрацьовані), і часом «вилізають» у вигляді сліз (ніби «без причини») або роздратування тощо.
Що з цим можна робити ? – проговорювати все те, що й досі відчувається так само гостро, як і тоді, коли це відбувалося, осмислювати те, що не встигли, робити певні висновки і поступово з «емоцій» все це перетвориться в певні спогади, факти життя. Це можна робити з кимось з близьких, або зі спеціалістом.
Щодо Мети, яку Ви зараз не відчуваєте.
Коли у людини не вистачає внутрішнього ресурсу, то їй не до «високих цілей». Спочатку важливо відновитися. Тому можна «позначити» цей період як час, потрібний для наведення ладу (і зі здоров’ям, і з емоціями), поповнення ресурсу.
Це не означає, що не треба «шукати мету» - просто варто не сварити себе за те, що в даний період життя Ви її «втратили», не вимагати від себе «результатів», а більше прислухатись до себе, до своїх почуттів та бажань.
Дозвольте собі НЕ діяти, а просто БУТИ. Хоча б певний час.
І якщо хочеться мелодрам – значить так ваша психіка намагається якось владнати «свої проблеми» самостійно)
Можливо саме зараз варто звернути увагу на себе, прислухатись до того, як хотілося б жити - Ви про себе вже багато знаєте, тож можна використовувати цей «фундамент» для пошуку «нових орієнтирів».