Не могу находится с мамой в одном пространстве

Лейлиая, доброго времени суток!
Очень грустно, когда складываются такие невыносимые отношениях между близкими. ((
В Вашей ситуации, как Вы её описали, я бы рекомендовала Вам поработать с психологом. Это вопрос выстраивания и выдерживания личных границ, которых у Вас, судя по тому, что Вы написали, увы, нет. Плюс, как я вижу не произошла с Вашей стороны сепарация и не сформированы самоценность и самооценка. Всё это можно решить на индивидуальной терапии.

Съехать не решаюсь

Что пугает в этом?

Ответ отредактирован автором 31-01-2022 12:03:55

Добрий день, Лейлиая.

я сама не могу себя обойти, у меня синдром выученной беспомощности и мне страшно..

На жаль, ви обезцінюєте свої можливості впдливати на ситуацію і підкріплюєте це науковими категоріями, заганяючи себе ще більше у позицію Жертви. "Обходити" себе і не потрібно, потрібно себе нарешті почути і жити для себе, а не для своєї мами.

Съехать не решаюсь, мужа нету

Чого Вам не вистачає, щоб з'їхати, як думаєте? Чи є люди, які могли б Вас підтримати у цьому процесі?

Когда провожу время с другими, мне легче

Із цієї цитати можу зробити висновок, що такі люди є.

Ответ отредактирован автором 31-01-2022 12:11:22

ле вони насправді проводять вечір зо мною, бо їм вигідно, що я прихожу в гості, бо або їм теж сумно, або я приношу суші і піцу, вино, чи пиво, і їм це нравиться

Ну в принципі, Ви також отримуєте якусь вигоду у спілкуванні з ними, адже б тоді до них не ходили). Крім цього, Ви писали, що Вам стає "легше" у спілкуванні з ними, а це означає, що, все-таки воно Ваш щось-таки дає.

а так то вони мене не люблять.

А як має виглядати, коли Вас "люблять"?

але повністю мене не розуміють

А Ви дали їм шанс Вас "зрозуміти"? Розповіли про свою ситуацію, що саме Вас засмучує і яку підтримку Ви хотіли б від них отримати?

она меня давит авторитетом

Тут відповідальності 50 на 50: вона на Вас "давить", а Ви їй це дозволяєте. Просторова сепарація - перший і найкращий крок у цій ситуації, адже це "перший важіль" впливу на Вас, а далі йдуть наступні важелі.

Ответ отредактирован автором 31-01-2022 12:25:06

але ж з пустими руками у гості не будеш йти..

Чому? Що тоді трапиться? Крім цього, Ви можете купити пів кілограма печива до чаю і це точно буде коштувати менше, піти прогулятися на вулиці і т. д. Варіантів безліч, але Ви чомусь себе у цьому обмежили.

Ви так, на жаль, і не відповіли на багато питань і одне з них: чого Вам не вистачає, що з'їхати від матері?

Доброго дня Лейлиая! Ваша безпомічність та розгубленість цілком зрозумілі. Адже, коли в дитинстві маленьку дитину надмірно контролюють, не дають жодного шансу робити власні дії та свій вибір, дитина виростає безвольною і психологічно дуже залежною від оточуючих... Але це все "верхівка айсбергу". Під цією залежністю криється, як правило, величезна потреба у теплі, розумінні та любові, яку дитина недоотримує... І тому несвідомо починає шукати причину, чому не дають те, чого так потрібно... Дитина ніколи не звинувачує своїх батьків, а отже, автоматично, відчуває винною себе у всьому... І ця несвідома провина також відбирає сили, які потрібні для того, щоб нарешті почати жити своїм життям... Тому спершу, потрібно пропрацювати почуття, які "закарбувалися" глибоко у підсвідомості і про які Ви можете навіть не здогадуватися: почуття провини, розчарування що не така як хотіла б бачити мама, несмілива, затиснута, невпевнена у собі тощо... Тоді, і стане можливим процес відокремлення від мами...

Ответ отредактирован автором 31-01-2022 18:02:58

Здравствуйте! Коллега уже спрашивала о том, что мешает Вам съехать от мамы, но Вы так и не ответили на этот вопрос. Думаю, у Вас есть на это причины. И самая главная, как мне кажется, в том, что Вы боитесь что-то менять в своей жизни. Вам некомфортно, когда мама рядом (и любому человеку на Вашем месте было бы некомфортно). Поэтому Вы нашли для себя выход - у Вас есть деньги (хорошо, что мама на них не претендует), поэтому Вы платите за то, чтобы с Вами проводили время (покупаете вино, суши, пиццу). Простите за прямоту, но получается, что Вы покупаете таким образом дружбу и внимание к себе. И получается, что Вы действительно не можете пройти в гости с чаем и печеньками, потому что в этом обществе, которое принимает Вас и даёт Вам общение, котируется вино и закуска. Чаем и печеньками ведь долго сыт не будешь. Да и разве можно вино чаем заменить?
Простите за вопрос, но сколько раз в неделю Вы выпиваете? Я ни в коем случае не хочу допускать, что у Вас могут быть проблемы с алкоголем. .Я просто обращаю Ваше внимание: именно так и формируется зависимость. И у женщин, кстати, это происходит намного быстрее, чем у мужчин.
Идём дальше. Вы нашли выход, как избавиться от общества мамы. Но это ничего не меняет в Вашей жизненной ситуации. И не изменит. Также, как Вы позволяете маме нарушать Ваши границы, так само Вы позволяете другим людям пользоваться Вами (вернее, Вашей зарплатой). Зачем Вам это?
Первое, что сейчас нужно Вам сделать, это уехать от мамы как можно дальше. Иначе сепарироваться Вы не сможете никогда. И ни мужа, ни собственной семьи у Вас так и не будет. Ведь Вы не способны даже дрова в дом принести (по мнению мамы).
Согласна, подобные решения принимать очень непросто. Вам нужна поддержка. И если рядом с Вами нет людей, которые могут Вас поддерживать, найдите эту поддержку в лице психолога. Так Вы, кстати, будете вкладывать свои деньги в себя, в свою личную терапию, в свое развитие.

Ответ отредактирован автором 31-01-2022 20:09:52

Пожалуйста, поверьте в себя, в свою самоценность.

Почему не можете? Что не даёт? Вы у мамы единственный ребенок? Братьев, сестер нет? Где Ваш отец? Какие отношения у матери с Вашим отцом? Где Вы работаете? Есть ли у Вас интересы, хобби?

Ви пишете "Спасибо, но, не могу поверить...". Людина починає вірити у себе лише тоді, коли вона внутрішньо стає наповненою, а отже самодостатньою... У Вашому випадку можна і далі продовжувати жаліти себе, продовжувати накопичувати роздратування до мами і залишатися безмірно самотньою... І для цього взагалі нічого не потрібно робити, просто продовжувати проживати день у день, відчуваючи свою безпомічність як маленька дитина і далі ходити до знайомих, які не цінують і просто використовують... А можна спробувати зробити лише один крок до змін сьогодні, потім завтра... Ви намагаєтеся проблему вирішувати зовнішніми діями, тоді як потрібно починати із змін внутрішніх. По іншому у цьому світі не працює. Але ж легше сподіватися, що хтось почне змінюватися, наприклад мама і тоді сердитися на неї, що вона не така як Ви б хотіли... Правда ж? Та нам дають лише тих батьків, які створюють необхідні умови для того, щоб саме ми почали змінюватися... І якщо у Вас саме така мама, значить у Вас є внутрішній ресурс, щоб почати "дорослішати", просто потрібен перший поштовх зі сторони... На справді існують певні підсвідомі програми, які закладаються в дитинстві і можуть потім заважати нам стати господарями свого життя. І щоб життя змінити, насамперед потрібно змінити разом із психологом от ті самі деструктивні програми...