Як змиритися з такою реальністю?

Доброго дня, Іра
Ця реальність насправді жахаюча. Її прийняти складно, а змиритися ще більше. Все, що ви зараз відчуваєте - нормально. Це нормальна реакція на абсолютно ненормальні обставини. Емоції, для яких немає слів і факти, які не влазять в голову.
Дайте собі час, плачте, якщо хочеться, виписуйте все, що мучить на папір. Було б дуже корисно, якби ви записалися в групу самодопомоги. Зараз їх багато. Там можна відреагувати емоції, отримати підтримку. Багато гуляйте, висипайтеся, дбайте про своє тіло, максимально про себе піклуйтеся. Ви потрібні своїй країні здоровою.

Ответ отредактирован автором 27-05-2022 18:10:19

Iri, не зважаючи ні на що - доброго часу доби Вам!!!
Так, світ зруйнований, і відчуття, що земля іде з під ніг не полишає... Це наша реальність, наше сьогодення. Нормально поки не буде. Навіть коли особисто Ви у безпеці, виїхали на Захід чи за кордон, але Ви чуєте, читаєте, бачите як люди вашої країни чи міста, або,можливо сусіди чи родичі страждають - добре Вам не буде і не може бути. В таких умовах добре може бути лише психопату.
Зара Ваша психіка намагається справитись з усім тим, що навколо. Тож найкраще, що можна зробити - дати їй час на адаптацию. Як бі жахливо це не звучало, але до війни можна звикнути... А поки Ви відчуваєте гострий стрес - достатньо того, що Ви можете спати, їсти, іноді працювати, та не псувати стосунки з тими, хто біля вас. І це вже привід хвалити себе за мужність та силу! І я не жартую.
Коли ці базові речі вже не потребують додаткових зусиль - ось тоді вже можна розширювати емоційний баланс. Саме найкраще, що можно зробити - звернутися до кризового центру по кризову психологічну допомогу. Це 3-5 безкоштовних консультацій стабілізації. Вони дуууже потрібні і я Вам дууже раджу потурбуватися про себе таким чином. Зара основне питання не в тому, щоб змиритися, а в тому, щоб начитися повноцінно (наскільки це можливо) ЖИТИ в таких умовах. Саме таку підтримку та допомогу Ви зможете отримати на кризовому консультуванні.
Переможемо, Україно!

Здрастуйте.
Поддержу коллег в том, что Вам желательно поработать по этой теме со специалистом. Тем не менее, мне кажется, что уже сейчас важно определиться с некоторыми моментами.
В Вашем обращении речь идёт о двух разных реальностях.
Есть место для реальности обьективной, это та реальность где Вы находитесь в безопасном месте, завели друзей и занимаетесь благородным и полезным делом.
Другая реальность абстрактная. Такая, которая существует, но отдельно от Вас. Да то, что происходит в родном городе, со знакомыми людьми, в местах, которые для Вас значимы, это ужасно. Но!
Это обьективная реальность для тех, кто в ней находиться. Не для Вас. И не смотря на то, что Вы к этой, другой реальности имеете отношение и она тоже оказывает на Вас влияние, всё равно она для вас абстрактная.
В таком случае важно отделять те чувства, которые продиктованы содержанием абстрактной реальности - сочувствие, сожаление, страх за других людей, горе, которое переживают соотечественники. И те чувства, которые связаны с обьективной для Вас реальностью - гордость, связанную с деятельностью, интерес общения с новыми друзьями (прим. )
И тогда парадоксальным образом получается, что Вам как раз и не нужно принимать и мириться с этой ужасной реальностью, которая происходит в Украине.
Да, мы все вынуждены с ней соотноситься. Да, она оказывает на нас огромное влияние, но принимать и мириться мы должны с той реальностью, в которой находимся - обьективной для нас реальностью.
Ещё скажу, что сейчас распространенная среди тех, кто покинул родные города реакция на происходящее, это чувство вины. Вина за то, что я не страдаю, как другие. Как будто я бросила, предала. В одних случаях такие ощущения имеют основания. Тогда, чтобы справиться с этим тяжелым чувством, приходиться возвращаться и проживать страдания вместе с теми, кто остался. Если мы действительно можем быть полезны и нужными для них.
В других случаях оснований нет. Человек находиться в "правильном" для него месте, там где он должен быть, там, где он приносит больше пользы.
Ведь по настоящему, ни кому не станет легче, если кто-то вернётся в родной город и на одного страдающего или убитого станет больше.

Добрий день! Підтримую і обіймаю Вас!!!!!! Змиритись з жалюгідною реальністю не можливо і не потрібно!!! Ми не можемо змінити ситуацію поки, але віримо у ЗСУ!!!!!! У нас
Є вибір - бути безпорадним, здатися АБО рухатися у бік Світла, Житті, а саме формулювати добрі думки «ми справимось, переможемо, вистоїмо!! Відродимось!!!!»»»», плекати ресурсні емоційні стани - робити для себе приємні речі, які допомагали раніше, робити здорові дїї- бути корисними коаїні кожен на своє о місці , робити те, що вміємо і можемо. І
Бути у спільноті вільних і нескорених українців, підтримувати один одного, мати підтримку!!! Щиро обіймаю Вас!!! Вірю, що Ви знайдете у собі сили!! Віримо у Перемогу!!

Мені страшно

А какие чувства Вас беспокоят еще, кроме страхов?